Ухвала суду № 71586303, 15.01.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

15.01.18

Справа №489/6141/17

Провадження №6/489/21/18

УХВАЛА

іменем України

15 січня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

секретаря – Матяєвої С.І.,

за участю: державного виконавця Собчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві подання державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2017 року державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, оскільки остання ухиляється від виконання судового рішення, що є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

На виконанні Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавче провадження №54496568 з примусового виконання виконавчого напису №3638 від 18.05.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 01.06.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.03.2017 року, грошових коштів у сумі 145244,52 грн.

11 серпня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, а 06 вересня 2017 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається із відповідей Пенсійного фонду України від 18.12.2017 року та Державної фіскальної служби України від 18.12.2017 року, ОСОБА_2 не працює, не отримує пенсію, у неї відсутні джерела отримання доходів та номери рахунків, відкритих на її ім’я.

Згідно із результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 25.10.2017 року, транспортних засобів за ОСОБА_2 не зареєстровано.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2017 року №108581538 вбачається, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частки кімнати в гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 110, кімн. 84.

10 жовтня 2017 року на вказану вище адресу державним виконавцем направлено вимогу з’явитись боржнику до виконавця 18.10.2017 року, однак боржник на виклик не з’явилася, про причини неявки не повідомила.

Виходом старшого державного виконавця Собчук А.В. за вказаною адресою встановлено, що боржник відсутній, зі слів сусідів боржник за цією адресою не проживає більше двох років, поїхала до Росії, місцезнаходження боржника не відоме. Вказане підтверджується актом державного виконавця від 19.10.2017 року.

Разом із цим, державним виконавцем не надано доказів того, що боржник за вказаною адресою зареєстрована, доказів щодо отримання боржником вимоги з’явитися до відділу та вимоги бути присутньою у кімнаті гуртожитку для проведення виконавчих дій.

Натомість державним виконавцем надано відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області від 01.11.2017 року про те, що ОСОБА_2 вибула з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом довідки Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області від 05.10.2017 року, ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до довідки ОСОБА_1 центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, боржник неодноразово перетинала кордон України.

Згідно із п. 4 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого статті 33 Конституції України та статті 313 Цивільного кодексу України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

У відповідності з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом зазначених норм, підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов’язань, встановлених судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб).

Суд вважає, з огляду на надані державним виконавцем документи в їх сукупності, не доведеними: факт обізнаності боржника про наявне виконавче провадження та можливість його добровільного виконання, факт ухилення боржника від виконання зобов’язань встановленого виконавчим написом нотаріуса.

Враховуючи те, що державним виконавцем не вжито всіх можливих та передбачених законодавством заходів щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, не враховано наявності у боржника нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, та зважаючи на те, що боржник не зареєстрований у належній їй кімнаті, подання не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва