Рішення № 71584982, 17.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

17.11.2017

Справа № 369/1967/17

Провадження № 2/369/1810/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.

при секретарі Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», треті особи: приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення грошових коштів -,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», треті особи: приватний нотаріус Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 25.10.2014 року її син ОСОБА_4, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах протягом 12 років із ОСОБА_3, приєднався до договору фінансового лізингу №КІ00А!0000620241 із відповідачем, що розміщений на офіційному веб-сайті відповідача https://planetavto.com.ua, за умовами якого лізингодавець передав у платне володіння та користування предмет лізингу легковий автомобіль седан МАZDА 3, 2006 року випуску, кузов JМZВК12Z561341087, а лізингоодержувач (ОСОБА_5В.) прийняв вказане майно та приступив до виплати лізингових платежів.

Позивач зазначає, що її син ОСОБА_4 помер 02.10.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Новогригорівської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 07.10.2015року.

Розмір щомісячного лізингового платежу складав 3200 грн., який позивач продовжувала сплачувати до 26.03.2016 року. З квітня 2016 року позивач припинила оплату лізингового платежу через те, що відповідач відмовлявся здійснити заміну сторони лізингоодержувача в договорі лізингу як на позивача так і на її невістку ОСОБА_3, на що позивач давала згоду.

31.10.2016 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 вилучив автомобіль та зазначив, що автомобіль буде повернуто лише після виплати заборгованості за договором, а в разі несплати боргу в розмірі 84 000 грн. у 10-ти денний строк автомобіль буде виставлено на аукціон.

09.11.2016 року на усну вимогу представника відповідача позивачем було сплачено 84 000,00 грн.

11.11.2016 року на додаткову усну вимогу представника відповідача ОСОБА_6 позивачем було сплачено 26 000,00 грн.

Звертаючись до суду із позовною заявою про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення грошових коштів, позивач надала свій розрахунок заборгованості, з якого слідує, що: останній лізинговий платіж сином позивача сплачено 27.09.2015 р., після чого залишок за договором лізингу складав 103 092, 07 грн. За період жовтень 2015 року по березень 2016 року позивачем сплачено загалом 19 200,00 грн. (по 3200 грн. за кожен місяць). Залишок станом на березень 2016 року (103 092, 07 грн. на 27.09.2015 - 19 200 грн. = 83 892, 07 грн.). Погашення боргу в листопаді 2016 року загалом 110 000 грн. (84000 грн.+26 000грн.). Залишок боргу 83 892, 07 грн. - 110 000 грн. = (-)24 083,89 грн. (надмірно сплачені кошти).

Позивач наголошує, що відповідачем в односторонньому порядку збільшено ціну договору лізингу на суму 24 083,89 грн.

На підставі заяви позивача про прийняття спадщини від померлого сина приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2 порушено спадкову справу №142, де позивач є єдиним спадкоємцем.

На заяву позивача до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний транспортний засіб позивач отримала відмову, так, як нею не подано документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб за спадкодавцем, про що зазначено в листі приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 17.06.2016 року.

Посилаючись на вищевикладене позивач просила суд визнати за нею ОСОБА_1, номер картки платника податків - НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування на легковий автомобіль седан МАZDА 3, 2006 року випуску, кузов JМZВК12Z561341087. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь позивача 24 083,89 грн. як надмірно сплачені кошти за договором лізингу.

У судове засідання позивач не з»явилася, звернулась до суду із завою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

В судове засідання відповідач та треті особи не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Судом встановлено, що 25.10.2014 року ОСОБА_4 приєднався до Публічного договору про надання фінансового лізингу, на умовах визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті Компанії https://planetavto.com.ua, що підтверджується заявою про приєднання до публічного договору № КІ00А!0000620241.

За умовами вищевказаної заяви, предметом лізингу є легковий автомобіль седан МАZDА 3, 2006 року випуску, кузов JМZВК12Z561341087.

ОСОБА_4 помер 02.10.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Новогригорівської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 07.10.2015року.

Як вбачається з пояснень позивача, розмір щомісячного лізингового платежу складав 3200 грн., який позивач продовжувала сплачувати до 26.03.2016 року. З квітня 2016 року позивач припинила оплату лізингового платежу через те, що відповідач відмовлявся здійснити заміну сторони лізингоодержувача в договорі лізингу як на позивача так і на її невістку ОСОБА_3, на що позивач давала згоду.

У відповідності до ст. 1 закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є : предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 759-786 параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України врегульовані відносини предмету договору найму, плати за користування, строку договору, правових наслідків неналежного виконання договорів тощо. При цьому загальні положення про найм (оренду), викладені у ст.ст. 759-786 ЦК України не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди або лізингу.

Згідно зі ст. 799 параграфу 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, положеннями ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін ма'є бути'досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

16.06.2016 року позивач звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на транспортний засіб.

Листом приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 17.06.2016 року позивачу роз»яснено, що нею надано технічний паспорт на транспортний засіб, власником якої є ТОВ «АвтокредитПлюс». Тому транспортний засіб не входить до спадкової маси померлого. З цієї причини не має законних підстав видачі свідоцтва про право на спадщину на транспортний засіб. Рекомендовано звернутися до власника транспортного засобу з питання укладання угоди про заміну сторони в зобов’язанні, укладеного між померлим та ТОВ «АвтокредитПлюс», або укладанням нового договору лізингу на цей транспортний засіб.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення грошових коштів, позивач зазначила, що відповідач відмовився здійснити заміну сторони лізингоодержувача в договорі лізингу, проте доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальні «Автокредит Плюс» із відповідною заявою суду не надано.

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 627, 628, 629, 638, 640, 642 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 208-210 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Д.Д.Усатов