Рішення № 71584157, 09.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.2018 Справа № 905/2885/17

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Каращук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок № 1; код ЄДРПОУ – 00191075)

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Трерська, будинок 5; код ЄДРПОУ – 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 40150216)

про стягнення 28 234,95 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення збитків в сумі 28 234,95 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у виконання зобов'язань за договором №УПр14/36 від 27.02.2014, який укладений між ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ», останнім на адресу позивача за накладною №50664358 від 23.06.2017 було відправлено вантаж – вугілля кам’яне марки г-газовий, у вагонах № 53138079, 61606620, однак, на станції Авдіївка залізницею виявлено недостачу вантажу у зазначених вагонах, про що були складені комерційні акти № 482803/236 та № 482803/237 відповідно.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2017 порушено провадження у справі №905/2885/17, розгляд справи призначено на 09.01.2018 об 11:40год.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147 – VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147 – VIII, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147 – VIII, чинної з 15.12.2017, передбачені певні форми господарського судочинства. Так, відповідно до частини 1 статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного). Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України

Таким чином, суд виходить з того, що з моменту винесення ухвали про порушення провадження у справі від 12.12.2017 за єдиною можливою за діючим на той час ГПК України формою господарського судочинства – позовне провадження, розгляд справи здійснюється за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Однак, питання зміни форми господарського судочинства судами першої інстанції по справам, за якими вже порушено провадження ще до набрання чинності новим Кодексом, ні його Перехідними положеннями, ні приписами самого Кодексу не врегульовано.

Згідно з частинами 3,4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Положеннями частини 5, 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 247 ГПК України.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (п.3 ст.247 ГПК України).

На момент набрання чинності новим Кодексом розгляд справи № 905/2885/17 по суті судом ще не розпочато. Діючою при порушенні провадження у даній справі редакцією Кодексу не було передбачено, зокрема такої стадії процесу, як відкриття провадження у справі.

Враховуючи позицію законодавця в частині продовження розгляду справ в судах з тієї стадії, на якій вони знаходяться на момент набрання чинності новим кодексом, а також те, що розгляд справи № 905/2885/17 по суті судом ще розпочато не було, то суд вважає за доцільне вирішити питання щодо визначення форми позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши розмір ціни позову, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, вимоги ухвали суду від 12.12.2017 не виконали.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Між ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (постачальник) був укладений договір поставки №УПр14/36 від 27.02.2014, на підставі якого постачальник зобов'язується передати (вантаж), а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі – ресурси) по марочному складу, цінам і в кількості, визначеним у відповідних специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору і на умовах, передбачених цим договором.

Обсяги і строки (періоди) поставок ресурсів узгоджуються сторонами шляхом укладання відповідних специфікацій до цього договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

23 червня 2017 року за накладною № 50664358 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажоотримувач) у вагонах № 61297586, №61606620, № 53138079, № 55329544 вантаж – вугілля кам’яне марки г-газовий.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу, зокрема, у вагонах № 53138079 нетто: 66 300 кг, № 61606620 нетто: 65 700 кг.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційні акти:

№ 482803/236 від 25.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону № 53138079, виявилось: брутто – 82 900 кг, тара 23 000 кг, нетто – 59 900 кг, що менше документа на 6 400 кг.

№ 482803/237 від 25.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону № 61606620, виявилось: брутто – 81 850 кг, тара 23 600 кг, нетто – 58 250 кг, що менше документа на 7 450 кг.

У комерційному акті № 482803/236 відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені на фіксуючі прилади, течі вантажу немає. Поверхня вантажу вище рівня бортів на 10-15 см, укочена, маркована однією поздовжньою борозенкою катка-ущільнювача, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні над 1-2 люками мається заглиблення розміром 180см х 280см х 50см, над 4-7 люками заглиблення 600см х 250см х 50-60см, в місці заглиблення маркування відсутнє.

У комерційному акті № 482803/237 відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені на фіксуючі прилади, течі вантажу немає. Поверхня вантажу вище рівня бортів на 10-15 см, укочена, маркована однією поздовжньою борозенкою катка-ущільнювача, по всій поверхні безліч заглиблень глибиною близько 40-50см, місцями глибиною до 70см, в місцях заглиблення маркування відсутнє.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 100 тонних електронних вагах вантажоотримувача, приписаних до залізниці і повірених 06.04.2017.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 50664358 від 23.06.2017 вантаж завантажено насипом у власний вагон відправником (власник ПП «Лізингова компанія ВЛ», вагон переданий в оренду ТОВ «Лемтранс»), вантаж – вугілля кам’яне марки г-газовий, марка Г(Г2) 0-100 висота шапки 200мм, власність Лемтранс. Вантаж у вологому стані. Вантаж розміщено і закріплено згідно п3, глави14, додаток3 до СМГС.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

- у вагоні № 53138079 маса нетто при відправленні 66 300 кг;

норма недостачі 66 300 х 2% = 1 326 кг;

недостача 66 300 кг – 59 900 кг = 6 400 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №11/1757 від 24.07.2017) становить 2 518,73 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 6 400 кг (сума недостачі) - 1326 кг (норма недостачі) = 5 074 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 12 780,04 грн. (5,074 Х 2 518,73 грн.).

- у вагоні № 61606620 маса нетто при відправленні 65 700 кг;

норма недостачі 65 700 х 2% = 1 314 кг;

недостача 65 700 кг – 58 250 кг = 7 485 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №11/1757 від 24.07.2017) становить 2 518,73 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 7 485 кг (сума недостачі) - 1314 кг (норма недостачі) = 6 171 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 15 543,08 грн. (6,171 Х 2 518,73 грн.), у зв'язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 28 234,95 гривень – задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 40150216) на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок № 1; код ЄДРПОУ – 00191075) 28 234,95 гривень збитків, 1 600,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 09.01.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2018.

Головуючий суддя С.М. Фурсова