Ухвала суду № 71584007, 10.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар Герман І.Я.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Бочковецької сільської ради Хотинського району про визнання незаконним рішення Бочковецької сільської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, розподіл земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_4 в травні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Бочковецьої сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання незаконними рішень Бочковецької сільської ради Хотинського району, визнання незаконним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, розподіл земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 07 квітня 1977 року помер його та відповідачки ОСОБА_5 дід - ОСОБА_6, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

На час смерті діда в його користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,43 та.. Згідно з довідкою виконкому Бочковецької сільради Хотинського району Чернівецької області господарство його діда відносилося до колгоспного двору.

№22-ц/794/9/18 Головуючий у 1 інстанції: Руснак А.І.

Категорія: 47 Доповідач: Литвинюк І.М.

Разом з дідом в його господарстві проживала його дружина ОСОБА_7. Також в господарстві діда до 1956 року проживала сім'я його батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом з дочкою - відповідачкою ОСОБА_5

Вказував на те, що в 1956 році на земельній ділянці, якою користувався дід ОСОБА_6, його батько побудував житловий будинок, куди сім'я перейшла на постійне проживання. Після смерті ОСОБА_6 (07.04.1977 року) та його дружини (16.07.1980 року) головою двору в погосподарській книзі № 5 за 1983-1985 р.р. особовий рахунок № 442, записана відповідачка ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 0,43 га використовувалась спільно його батьками ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відповідачкою ОСОБА_5 до дня смерті батьків, і на цій же земельній ділянці в 1985 році їхніми батьками був побудований житловий будинок для доньки - відповідачки ОСОБА_5, яка є інвалідом з дитинства.

Зазначав, що після смерті батьків (його батько ОСОБА_8 помер 02.08.2005 р., а мама ОСОБА_9 - 24.12.2005 р.) він з сестрою залишилися проживати в будинку батьків по вул. Івасюка, № 28, хоча сестра була зареєстрована в будинку по вул. Івасюка, 26.

Вважає, що Бочковецькою сільською радою Хотинського району безпідставно в погосподарській книзі № 5 за 1983-1985 роки головою двору було записано відповідачку ОСОБА_5, та зазначено, що вона має право на користування земельною ділянкою площею 0,43 га., на якій вже на той час були розташовані два окремих господарства.

Посилаючись на те, що перехід та набуття права власності на житловий будинок не дає ОСОБА_5 підстави для набуття права власності на земельну ділянку загальною площею 0,43 га., просив визнати недійсним та скасувати рішення 2 сесії 22 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району від 15 вересня 1994 року щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,43 га, в тому числі, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд – 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства – 0,18 га.

Також вважає незаконним рішення 34 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 443/34/14 від 28 квітня 2014 року зі змінами, які були внесені рішенням 36 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 468/36/14 від 22 липня 2014року, якими затверджена технічна документація із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 0,4004 га, в тому числі - 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,1504 га - для ведення особистого селянського господарства, оскільки зазначений розмір земельної ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку не міг бути затверджений, адже згідно з актом земельної комісії від 19 серпня 2013 року в його користування була виділена земельна ділянка площею 0,11 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У зв'язку з тим, що рішення сесії від 15 вересня 1994 року було винесено без достатніх правових підстав, а на земельній ділянці площею 0,43 га розташовано два господарства з окремими особовими номерами, зазначеними в погосподарських книгах, та окремими адресами, і ця земельна ділянка незаконно обліковувалася за житловим будинком № 26 по вул. Івасюка, якого практично не існувало, вважає, що зазначена земельна ділянка площею 0,43 га повинна бути розподілена в рівних частинах між двома житловими будинками з належними до них господарськими будівлями: № 26 та № 28 по вул. Івасюка в с. Бочківці Хотинського району.

Також просив визнати незаконним свідоцтво про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4004 га, в тому числі 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,1504 га - для ведення особистого селянського господарства на ім'я ОСОБА_5.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі посилається на те, що орган місцевого самоврядування незаконно, всупереч чинному законодавству, прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сільська рада мала право розпоряджатись спірною земельною ділянкою, оскільки позивачем не доведено, що вказана земельна ділянка відносилася до колгоспного двору. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2016 року встановлено, що господарство по вул. Івасюка, 28 в с. Бочківці Хотинського району не відноситься до суспільної групи колгоспний двір.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб»єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов»язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим Законом та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені ст.12 ЗК України.

Відповідно до ч.2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 15 вересня 1994 року передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,43 га, з них - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,18 га.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 вересня 2013 року ОСОБА_4 є спадкоємцем нерухомого майна, а саме, житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходяться по вул. Івасюка, 28 в с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9485467 від 16 вересня 2013 р. на ім'я позивача зареєстрований об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами № 28, що по вул. Івасюка в с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

З довідок №№ 310-02-20, 312-02-20 від 30 березня 2015 року, виданих Бочковецькою сільською радою, вбачається, що по вул. В. Івасюка, 26, в с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області зареєстрована відповідачка ОСОБА_5, яка проживала там з 2011 року. На день смерті батьків по вул. В.Івасюка, 28 в с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області проживали з дня народження позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживала без реєстрації.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,1504 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га - для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд, які передані згідно рішень Бочковецької сільської ради від 28 квітня 2014 та 22 липня 2014 року.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Нормами ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 16 вересня 2013 року отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами № 28, що по вул. Івасюка Хотинського району Чернівецької області.

Як зазначає позивач в позовній заяві та стверджує в апеляційній скарзі, рішення Бочковецької сільської ради про передачу безоплатно у власність ОСОБА_5 та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі їй у приватну власність земельних ділянок площею 0,4004 га є незаконними, оскільки сільська рада не звернула уваги на те, що станом на час отримання ним свідоцтва про право на спадщину спірна земельна ділянка не була приватизована.

За положеннями ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення закріплено у статті 120 ЗК України.

Вказані висновки висловлені і в правовій позиції ВСУ у справі №6-253цс16 від 13 квітня 2016 року.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

При цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

За системним аналізом зазначених норм матеріального права громадянин мав право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні, а у випадку переходу права власності на житловий будинок (частину житлового будинку) та переходу при цьому права користування земельною ділянкою - на приватизацію тієї земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок (частина житлового будинку), господарські будівлі та споруди, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_4, відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, з переходом права власності на житловий будинок, має право на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок, господарські будівлі та споруди, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачці ОСОБА_5 23 вересня 2014 року передано у власність земельну ділянку для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, і саме на цій земельній ділянці розташований житловий будинок позивача ОСОБА_4.

Відтак до ОСОБА_4 як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_8 перейшла частина земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок та господарські споруди, та земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення 34 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району № 443/34/14 від 28 квітня 2014 року зі змінами, які були внесені рішенням 36 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 468/36/14 від 22 липня 2014року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, були прийняті з порушенням вищенаведених вимог Закону та підлягають скасуванню, як і Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 серпня 2014 року про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що видано ОСОБА_5 на підставі цих рішень.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 також обґрунтовував тим, що рішення 2 сесії 22 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району від 15 вересня 1994 року щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,43 га, в тому числі, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд – 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства – 0,18 га прийнято без достатніх правових підстав, з порушеннями закону, чим порушено його законні права та інтереси.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, власником нерухомого майна, а саме, житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходяться по вул. Івасюка, 28 в с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області, ОСОБА_4 став на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видано 16 вересня 2013 року, таким чином рішенням 2 сесії 22 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району від 15 вересня 1994 року не порушено його законні права та інтереси.

Також безпідставними є вимоги позивача ОСОБА_4 про те, що зазначена земельна ділянка площею 0,43 га повинна бути розподілена в рівних частинах між двома житловими будинками з належними до них господарськими будівлями: № 26 та № 28 по вул. Івасюка в с. Бочківці Хотинського району, оскільки згідно з наведеними вище нормами чинного законодавства дані правовідносини не поширюються на частину земельної ділянки площею 0,1504 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_5 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про розподіл земельної ділянки, на підставі яких можна встановити фактичну площу та конфігурацію земельної ділянки, яку має право отримати у власність позивач і на якій розміщено житловий будинок, господарські будівлі та споруди, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, позивачем не надано, не здобуто таких доказів і в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 знайшли часткове задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Також відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141, п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України з ОСОБА_5 та Бочковецької сільської ради Хотинського району на користь ОСОБА_4 слід стягнути 523,84 грн. понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору (по 261,92 грн. з кожного).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання незаконним рішення 34 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 443/34/14 від 28 квітня 2014 року зі змінами, які були внесені рішенням 36 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 468/36/14 від 22 липня 2014року, та визнання незаконним свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 23 серпня 2014 року (індексний номер: 25960637) скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині задовольнити.

Визнати незаконним рішення 34 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району № 443/34/14 від 28 квітня 2014 року зі змінами, які були внесені рішенням 36 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 468/36/14 від 22 липня 2014року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 серпня 2014 року про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (індексний номер: 25960637), розташовану за адресою: с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер: 7325080800:01:001:0233.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5, Бочковецької сільської ради Хотинського району на користь ОСОБА_4 по 261 гривень 92 копійки у відшкодування судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 15 січня 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Б Перепелюк