Ухвала суду № 71583416, 12.01.2018, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1841/17

провадження № 2/632/116/18

12 січня 2018 р. м. Первомайський

У Х В А Л А

про передачу справи з одного суду до іншого

12 січня 2018 року м. Первомайський

Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Росоха А.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо», третя особа – ПАТ ОСОБА_2 «Приватбанк» про стягнення страхових виплат та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо», третя особа – ПАТ ОСОБА_2 «Приватбанк» про стягнення страхових виплат та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач подав позов відповідно до положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України за місцем свого проживання з посиланням на те, що його права як споживача порушені.

Вивчивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що позов подано з порушенням правил територіальної підсудності з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цивільного позову спір у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором страхування.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Зазначений висновок випливає також із положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 24, п. 9 ч. 1 ст. 25, п. 10 ч. 1 ст. 26, п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону № 1023-XII у порядку цивільного судочинства розглядаються також позови громадських організацій (об'єднань) споживачів; спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів у областях, містах Києві та Севастополі, а на території АР Крим - органу виконавчої влади АР Крим у сфері захисту прав споживачів; органів місцевого самоврядування.

Суддя дійшов висновку, що Закон № 1023-XII не поширюється на правовідносини, які випливають із Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), та на правовідносини з добровільного майнового страхування відповідно до Закону України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР).

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), суддя дійшов до наступного.

Страхування - це окремий вид договірних зобов'язань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто договір страхування - це двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір. Це договір про надання послуги та на користь третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом преамбули цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що договір страхування - це договір про фінансову послугу, яка відноситься до небанківського сектору.

Відповідно до ст. 5 Закону № 85/96-ВР страхування може бути добровільним (наприклад, страхування життя, страхування майна) або обов'язковим.

З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII, то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом № 1023-XII в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Таким чином, суддя робить висновок, що дані спірні правовідносини регулюються спеціальним законом, а ні Законом України «Про захист прав споживачів», а тому в даному випадку даний позов подано з порушенням правил підсудності і має бути поданий за місцем знаходження відповідача по справі, за правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, тому суддя вважає за необхідне передати дану цивільну справу на розгляд до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя за територіальною підсудністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо», третя особа – ПАТ ОСОБА_2 «Приватбанк» про стягнення страхових виплат та моральної шкоди передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя за територіальною підсудністю (м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117-А, 69071).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, до Апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом пятнадцяти днів з дня її складання.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя: ОСОБА_3