Вирок № 71582679, 15.01.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5851/17

Провадження №1-кп/639/151/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Крбеян К.О.,

прокурорів - Сагуна М.О., Беляєва О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката Міщенка Ю.І.,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220000000816 від 19.06.2017 року, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мирне Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працевлаштованого водієм в ТОВ «АТП 16361», який є пенсіонером за віком, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

18.06.2017 року близько 21 години 15 хвилин ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався по вул. Полтавський шлях у м. Харкові, зі сторони вул. Семінарської в напрямку вул. Маршала Конєва зі швидкістю 73,5 - 77,3 км/год.

Під час руху в районі шляхопроводу імені Магомета Караєва та будинку № 65 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові ОСОБА_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п.п.18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

- п. 18.4 - якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,

та, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився інших транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перетинали проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу його руху, проявив необачність, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості, а продовжив свій рух, не дав дорогу пішоходам та скоїв на них наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3, згідно з висновком судово-медичної експертизи №727-А/17 від 25.07.2017 року, отримав множинні садна кінцівок, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійну рану правої вушної раковини, які є легкими тілесними ушкодженнями по критерію короткочасного розладу здоров'я; закритий вивих голівки лівої плечової кістки, закритий осколковий перелом середньої третини діафізу великогомілкової кістки із зсувом зліва, закритий перелом лонної кістки зправа - це ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4, згідно з висновком судово-медичної експертизи №960-А/17 від 11.09.2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді - садна нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; закритий перелом середньої третини діафізу великогомілкової кістки правої гомілки зі зміщенням, які відносяться до середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я.

Порушення п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №793/17 від 20.09.2017, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині за ч.1 ст.286 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочину, надав показання щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що 18.06.2017 року близько 21 години він їхав на автомобілі ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, зі сторони вул. Семінарської в напрямку вул. Маршала Конєва, рухався в правій смузі зі швидкістю приблизно 70 км/год. Коли він під'їжджав до шляхопроводу, який розташований поблизу Південного вокзалу, на шляхопроводі погасло освітлення, після чого він не помітив 2 (двох) пішоходів, які переходили дорогу на нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого він не встиг загальмувати автомобіль та допустив наїзд на пішоходів. Після цього він та його син, який їхав в автомобілі, відразу викликали бригаду швидкої невідкладної медичної допомоги та працівників поліції. Далі бригада швидкої медичної допомоги госпіталізувала обох потерпілих до 4 лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги, а він залишився на місці для з'ясування обставин події.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 надав показання, що 18.06.2017 року близько 21 години він разом із знайомим ОСОБА_3 переходили дорогу по вул. Полтавський шлях в районі шляхопроводу, який знаходиться поблизу Південного вокзалу. Коли вони вийшли на пішохідний перехід, автомобілі з лівого боку їх пропустили, далі вони дійшли до середини дороги. Автомобіль, який рухався в лівій смузі зі сторони вул. Семінарської в напрямку вул. Маршала Конєва, зупинився та їх пропустив. В той момент, коли вони завершували переходити дорогу, по правій смузі рухався автомобіль, водій цього автомобіля не встиг загальмувати та їх збив на пішохідному переході. Після цього, його госпіталізували до КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. Проф. О.І. Мещанінова», де надали медичну допомогу та наклали шину на ногу, після чого його доставили додому. 20.06.2017 року у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, він звернувся до ХКЛ ЗТ №2 Філії «ЦОЗ» ПАТ «Укрзалізниця», де було встановлено діагноз: закритий перелом великогомілкової кістки правої гомілки, після чого йому провели операцію, де вставили пластини на переламану кістку, та він знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному медичної закладі. 04.07.2017 року він був виписаний із стаціонару для амбулаторного лікування та далі тривалий час проходив реабілітацію.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 надав аналогічні показання по обставинам дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок ДТП він отримав множинні садна кінцівок, закриту черепно-мозкову травму, забійну рану правої вушної раковини, закритий вивих плечової кістки, закритий осколковий перелом великогомілкової кістки та лонної кістки, після чого його доставили до 4 лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги. Протягом декількох тижнів він перебував на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. Проф. О.І. Мещанінова». Після цього він проходить амбулаторне лікування та на даний час знаходиться під наглядом в Ізюмській міській лікарні, лікування не завершено та в подальшому необхідним є проведення ще однієї хірургічної операції.

Під час судового розгляду потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали до суду письмові заяви від 12.01.2018 року, в яких просять залишити цивільні позови без розгляду, оскільки вони мають намір вирішувати в порядку цивільного судочинства питання про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та допитом потерпілих, дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочинута кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тяжких хронічних захворювань чи інвалідності не має, одружений, працевлаштований водієм в ТОВ «АТП 16361», на даний час є пенсіонером за віком, раніше не судимий (к/п а.с.145-157).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, під час досудового розгляду та судового розгляду не встановлено.

При призначенні покарання, суд враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв'язку з чим суд призначає ОСОБА_1 покарання за санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу, із застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що є необхідним й достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Під час судового розгляду захисник - адвокат Міщенко О.І. звернувся із клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання, на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_2 від 02.04.2013 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (к/п а.с.149-150).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді штрафу та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» був особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 є суб'єктом та підпадає під дію п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілими до суду надано відповідні письмові заяви від 12.01.2018 року.

При цьому, потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 роз'яснюється право звернення до суду із позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

В порядку ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_1

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, який передано на зберігання на автостоянку ДП МВС України «Інформ ресурси» за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 (к/п а.с.28-32).

Відповідно до положень статті 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_1 від основного покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень, та від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз'яснити потерпілому ОСОБА_4 та потерпілому ОСОБА_3 право звернення до суду із цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_1процесуальні витрати за проведену судову експертизу на суму 1186,44 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п а.с.126).

На підставі ст.174 КПК України скасувати арешт на майно, а саме: на автомобіль ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, який накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2017 року (к/п а.с.28-32).

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на автостоянці ДП МВС України «Інформ ресурси» за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 - повернути ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, як законному власнику (к/п а.с.155, 156).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило