Рішення № 71582580, 10.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12249/17

Провадження № 2/638/4394/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Перегудової В.Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, -

Установив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля Mercedes - Benz GL 500 4 Matic 4663 2013 року випуску, білого кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, у 2013 році за спільні кошти подружжя придбала у торгівельній організації спірний автомобіль, право власності на який було зареєстроване за чоловіком, який користувався транспортним засобом близько двох років. Одного разу ОСОБА_4 поїхав на зазначеному автомобілі до м. Києва у справах, а додому повернувся вже без автомобіля, пояснивши їй це тим, що автомобіль залишив у м. Києві на стоянці біля будинку, у якому знаходиться їх квартира, нібито для того аби було зручно пересуватися містом. Оскільки в їх сім'ї постійно перебувало у власності кілька транспортних засобів, відсутність вказаного авто не спричиняло незручностей. Через деякий час ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про розрізання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, серед визначеного майна не було автомобіля Mercedes - Benz GL 500 4 Matic 4663 2013 року випуску, у зв'язку з чим шляхом подачі адвокатського запиту їй стало відомо про реєстрацію згаданого транспортного засобу 16.02.2016 року за ОСОБА_5 Таким чином, вона дізналася, що спірний автомобіль відповідач продав без її відома, коштів від продажу якого вона не отримувала, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивача та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до настпуного.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.02.1993 року, рішенням суду від 31.03.2017 року шлюб розірвано.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.07.2017 року залишено без змін ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2017 року, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ОСОБА_6 про розподіл майна направлено до Харківського районного суду Харківської області для розгляду за підсудністю.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України на запит адвоката, автомобіль Mercedes - Benz GL 500 4 Matic 4663 2013 року випуску, був зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_4 та 16.02.2016 року перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі - продажу.

16.02.2016 року автомобіль Mercedes - Benz GL 500 4 Matic 4663 2013 року випуску номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_5.

Таким чином спірний автомобіль було відчужено за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Викладене відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-486цс16 від 27 квітня 2016 року.

Впраховуючи викладене, не надання доказів про те, що оскаржуваний правочин вчинений без згоди позивача у справі, яка на час його укладення перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, наявність в провадженні суду цивільного позову про поділ майна подружжя, до складу якого не включено спірний автомобіль по дійсній справі, що підтверджує факт обізнаності ОСОБА_2 про його відчуження, суд прийшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13,141,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.60,61 Сімейного кодексу України, ст.ст.215,321,368,369 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо апеляційному суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, починаючи з 02.01.2018 року.

Головуючий