Постанова № 71580694, 12.01.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6691/17

Провадження № 2-а/206/11/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2018року

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., при секретарі: Колтаковій М.К., розглянувши у письмовому провадженні, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Демченко Лариси Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання повернення грошових коштів , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову лейтенанта поліції 2 роти 2 батальйону УПП м. Дніпро Демченко Л.О. ЕАА №229471 від 07.12.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ч.122 КУпАП, зобов'язати УДКСУ у Дніпропетровській області відшкодувати йому кошти за сплачений ним згідно постанови ЕАА №229471 від 07.12.2017 року штраф у розмірі 255,00 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на його розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк», реквізити (розрахунковий рахунок отримувача 29244825509100, ЗКПО банку 14360570, МФО банку 305299, картковий або особовий рахунок отримувача 5168757251526499), мотивуючи тим, що 07.12.2017 року лейтенантом поліції 2 роти 2 батальйону УПП в м. Дніпро Демченко Л.О. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., за те що, він нібито керуючи транспортним засобом порушив вимогу дорожньої розмітки «напрямок руху по смугах». Вважає, постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач незаконно розглянула справу на місці зупинки транспортного засобу, а не як передбачає закон за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи. Розглянувши справу таким чином, відповідач не дала можливості йому скористатися своїми правами в повному обсязі. Такий розгляд справи на дорозі, унеможливив виконання вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Своїми діями відповідач допустила порушення вимог щодо процедури розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності та з посиланням на підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, просила розглядати справу в її відсутності, надала суду відзив у якому зазначила, що під час патрулювання був помічений автомобіль DACIA LOGAN, днз НОМЕР_1 в м. Дніпрі по шосе Запорізьке,62к, водій якого не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.18 яка показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах, чим порушив вимоги розділу 34 ПДР. За дане правопорушення відносно позивача була складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була розглянута з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Так, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності,суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2017 року інспектором 2 роти 2 батальйону УПП у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Демченко Л.О. винесено постанову серія ЕАА № 229471, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те що, він 07.12.2017 року о 09-36 год. в м. Дніпро, Запорізьке шосе,62к, керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожньої розмітки 1.18, яка показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах, чим порушив вимоги розділу 34 ПДР України.

Позивач звертаючись до суду, посилався на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 та стверджував, що відповідач не мала права приймати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення, зважаючи на те, що статтею 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, і ці поняття не є тотожними.

Дійсно, Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Проте, з 08 серпня 2015 року (тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище Рішення) набрав чинності Закон України № 596-УІІІ від 14.07.2015 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП). Наведеним вище Законом України № 596-УІІІ від 14.07.2015 року внесені зміни і до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від складання протоколу у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені вище норми Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції, чинній на час вчинення спірних дій та прийняття спірної постанови (07.12.2017 року), суд приходить до висновку, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом № 596-УІІІ від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Зазначений Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов'язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху України - 1.18 горизонтальна розмітка- показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

З дослідженого судом відеозапису, наданого відповідачем, вбачається дата та час відеозапису, номер запису, на якому зафіксовано транспортний засіб позивача, розмову з позивачем, в ході якої він не заперечував факт допущення ним правопорушення, яке виразилось у здійсненні руху прямо в ряду, який дозволяв рух тільки ліворуч.

Також, з цього відеозапису вбачається, як позивачу було оголошено відповідачем, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права і обов'язки, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача щодо позбавлення його можливості скористатися своїми та порушення вимог щодо процедури розгляду його справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в повному обсязі доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення. В свою чергу позивачем до суду не надано жодного доказу спростовуючого його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в повній мірі підтверджують скоєне позивачем адміністративне правопорушення, що в свою чергу свідчить про правомірність дій відповідача щодо складання постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення та відсутність підстав для її скасування та зобов'язання повернення грошових коштів сплачених за постановою в якості штрафу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2,17, 18, 50, 104-106, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу VІІ п. 1.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до Розділу VІІ п. 1.9 Перехідних положень КАС України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначенихчастиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя: С.В. Зайченко