Ухвала суду № 71579868, 05.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/18445/17

Провадження 2з/201/2/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Ткаченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_1, третя особа: відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільний процедур Дніпровської міської ради про звернення стягнення на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ПАТ «Місто Банк» про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти заборону державному виконавцю Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, який здійснює виконавчого провадження ВП № 49348214, на зняття арешту з 35/100 чистини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, № 15-а, загальною площею 74,9 кв.м. та заборону ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії щодо відчуження 35/100 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, №15-а, загальною площею 74,9 кв.м., на користь третіх осіб.

Заява мотивована тим, що ПАТ «Місто Банк» має намір звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 за участі третьої особи: відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з позовними вимогами про звернення стягнений на нерухоме майно, що є власністю ОСОБА_1, а саме: 35/100 частин нежитлового приміщення III, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, №15-а, загальною площею 74,9 кв.м., визнання права власності на це майно, скасування державної реєстрації права власності на це майно, та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на не майно. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог буде посилатися на те, що Соборним ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області 17.11.2015р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49348214 на підставі виконавчого листа від 08.11.2011р. щодо стягнення з боржника залишку боргу за рішенням суду у сумі 2 578 595,55 гривень. Крім того, відділом ДВС було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015р.

На даний час рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.01.2011р. по справі № 2-2862/2011 відповідачем у добровільному порядку не виконано. Також у примусовому порядку на підставі виконавчого листа, виданого судом 08.11.2011р. ПAT «Місто Банк» свої кредиторські вимоги до відповідача не задовольнило.

Умовами н. 3.7, 3.8 кредитного договору № 44/Ф/USD від 20.07.2007р., укладеного між AT «Місто Банк» та ОСОБА_1 передбачено, що у разі непогашення кредиту та/або відсотків по кредиту у строк, встановлений цим договором, банк звертає стягнення по кредиту на грошові кошти на рахунках та/або на майно позичальника. У разі несвоєчасного погашення позичальником кредиту та/або відсотків по кредиту за першою вимогою банку банк звертає стягнення на кошти та інше майно позичальника.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору, ПAT «Місто Банк» та позичальник досягли взаємної згоди про те, що кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами.

За таких обставин ПAT «Місто Банк» вважає, що відповідно до ст. 202, 328, 346 Цивільного кодексу України, п.п. 3.7, 3.8, 4.5 кредитного договору, має законні підстави звернути стягнення на вищезазначене майно відповідача. Також позивач має намір просити суд припинити право власності відповідача на це майно та набути право власності на зазначене нерухоме майно за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає за необхідне вжити заявлені заходи забезпечення позову, оскільки їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, а відтак призведе до порушення його прав та інтересів.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2011р. рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 2-2862/11 позовні вимоги ПАТ «Місто Банк» були задоволені частково, розірвано кредитний договір №44/Ф/USD від 20.07.2007р., укладений між ПАТ «Місто Банк» та ОСОБА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» суму заборгованості за кредитним договором №44/Ф/USD від 20.07.2007р. станом на 30.08.2010р. у розмірі 4 536 064 грн. 88 коп., сплачений судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 4 537 884 грн. 88 коп.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №44/Ф/USD від 20.07.2007р., звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору №44/Ф/ USD-3-1 від 21.04.2009р., а саме квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_1

Зобов'язано ОСОБА_1 передати ПАТ «Місто Банк» оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, належну йому на праві власності на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 13.08.2009р. №2154 та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2.

27.01.2011р. Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» суму заборгованості за кредитним договором №44/Ф/USD від 20.07.2007р. станом на 30.08.2010р. у розмірі 4 536 064 грн. 88 коп., сплачений судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 4 537 884 грн. 88 коп.

17.11.2015р. постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2862/2011, виданого Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованість за кредитним договором №44/Ф/USD-3-1 від 21.04.2009р.

Відповідно до заяви стягувача заборгованість про виконавчому документу складає суму в розмірі 2 576 775,55 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

Відділом ДВС було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015р.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що відділом ДВС арештоване майно боржника, зокрема частину спірного нежитлового приміщення, було передано па реалізацію до державного підприємства "Система електронних торгів арештованим майном" (СЕТАМ), що підтверджується листом державного виконавця від 13.06.2017р. за № 14487/13.3 - 47/6.

Електронні торги з реалізації арештованого майна за стартовою ціною 117 861,80 гривень не відбулись, у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджується протоколом державного підприємства "Система електронних торгів арештованим майном" № 280759 проведення електронних торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р. у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та стягнення непогашеної частини боргу у розмірі 2 576 775, 55 грн. та судових витрат по справі.

З огляду на те, що майно боржника виставляється на реалізацію, існує реальна загроза невиконання судового рішення.

У зв’язку з чим суд вважає, що заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення заборони державному виконавцю, який здійснює виконавче провадження ВП № 49348214, знімати арешт з 35/100 чистини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, № 15-а, загальною площею 74,9 кв.м. та накладення заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії по відчуженню 35/100 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, №15-а, загальною площею 74,9 кв.м., на користь третіх осіб є співмірними заявленим позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

Відповідно до вимог ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (ч.2 ст.154 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4 – 11 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову, або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення, або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Враховуючи той факт, що забезпечення позову відбувається до його подачі до суду, суд вважає, що в даному випадку при забезпеченні позову слід вимагати від позивача, забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, відповідно до вимог ч.4 ст.154 ЦПК України, у розмірі 2 576 775, 55 грн., що дорівнює розміру непогашеної частини боргу, на яку претендує заявник (позивач за майбутнім позовом), що буде співмірним заходам забезпечення позову, про які просить заявник (позивач за майбутнім позовом). Вказану суму зустрічного забезпечення слід перерахувати на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області протягом 10 днів з часу винесення даної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_1, третя особа: відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільний процедур Дніпровської міської ради про звернення стягнення на нерухоме майно – задовольнити.

Заборонити державному виконавцю Соборного ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який здійснює виконавчого провадження ВП № 49348214, зняття арешту з 35/100 чистини нежитлового приміщення III, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, №15-а, в житловому будинку літ."А-5 приміщення № III поз. 4, 5, 13, 14, 15, поз. 1-1, а'"-1 - вхід у підвал, поз. ІІІ-16, в загальному користуванні поз. 1-2, загальною площею 74,9 кв.м.;

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснювати будь-які дії щодо відчуження 35/100 частин нежитлового приміщення ІII, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, №15-а, в житловому будинку літ."А-5 приміщення № III поз. 4, 5, 13, 14, 15, поз. 1-1, а"'-1 - вхід у підвал, поз. ІІІ-16, в загальному користуванні поз. 1-2, загальною площею 74,9 кв.м., на користь третіх осіб.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» внести, протягом 10 днів, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (одержувач: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, розрахунковий рахунок: 373 120 660 174 42, МФО: 820172, код ЄДРПОУ: 26239738, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Київ) грошові кошти у розмірі 2 576 775, 55 гривень, в якості забезпечення відшкодування збитків відповідача, відповідно до вимог ч. 4 ст. 154 ЦПК України, про що надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення протягом 3 х робочих днів з моменту їх внесення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Трещов