Рішення № 71579669, 05.01.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1582/14-ц

Провадження № 2/209/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Решетник Т.О.,

за участю секретаря - Шаповал А.В.,

представника позивача - адвоката Стребіж О.А.,

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кам'янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання квартири такою, що не підлягає розподілу як майно придбане у шлюбі, виключення квартири зі списку майна, що підлягає розподілу, зобов'язання повернути правовстановлюючі документи на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину майна, що є у спільній сумісній власності подружжя. Уточнивши позовні вимоги просить суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

На обґрунтування уточнених позовних вимог зазначає, що вона і відповідач одружилися 15 вересня 2006 року, шлюб був зареєстрований у відділі РАГС Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська, актовий запис № 827. Неповнолітніх дітей від шлюбу вони не мають. 14.09.2007 р. вони сім'єю придбали двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Квартиру було придбано ними за 93 435 грн. Гроші на придбання квартири були зібрані сім'єю, тобто нею та відповідачем. При укладенні договору купівлі-продажу угода була оформлена на ім'я ОСОБА_3. Він запевнив її, що так буде краще і вона погодилася на це вважаючи, якщо вони жили однією родиною - все їх майно і кошти спільні, і не має значення на кого оформлено угоду. Факт придбання квартири підтверджується копією договору купівлі-продажу нерухомого майна ВЕХ № 106608, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської нотаріальної контори Бурдік С.С. 14 вересня 2007 р., витягом з Державного реєстру правочинів ГО № 665351, та технічним паспортом на квартиру за реєстровим № 21868. З моменту придбання квартири вони з відповідачем стали у ній проживати єдиною родиною, вели спільне господарство. З середини 2011 року відносини між ними стали погіршуватися. Нарешті дійшло до того, що відповідач став виганяти її з квартири, де вони спільно мешкали. З цього приводу їй доводилось звертатися до міліції. Зазначене вище майно у вигляді квартири, придбано на спільні кошти, тому згідно ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України воно є спільною сумісною власністю подружжя і її частка та частка відповідача - рівні. Спірна квартира житловою площею 26,5 м2, загальною - 50,7 м2. Складається квартира з двох роздільних кімнат житловою площею відповідно 15,0 м2 та 11,5 м2, вбиральні площею 6 м2, та ванної кімнати площею 5 м2, кухні площею 7,4 м2 коридору площею 11,2 м2. Вона постійно проживала в зазначеній квартирі, користуюсь її площею. Відповідач також проживає в квартирі. Після припинення шлюбно-сімейних відносин між нею та відповідачем склалися неприязні відносини. З метою усунення невизначеності щодо володіння та користування квартирою та вважає доцільним визначити її право на частку у спільній сумісній власності на спірну квартиру.

Позивач ОСОБА_2 за первісним позовом в судове засідання з'явилася, уточнений позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. 08.10.2014 року позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 було надано заперечення на зустрічну позовну заяву, який вона не визнала, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі. На обґрунтування заперечень проти зустрічного позову зазначила, що надані відповідачем в якості доказів квитанції про переказ коштів не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані докази свідчать лише про переказ та отримання коштів і жодним чином не підтверджують факт надання коштів у борг на придбання цієї спірної квартири. Крім того, грошові перекази, які були оформлені на її ім'я та на відповідача, ніяким чином не пов'язані з придбанням прав на нерухоме майно. Вказує, що насправді, кошти які були перераховані громадянином ОСОБА_6, на ім'я відповідача, через банківську установу - є заробітною платою останнього, а ОСОБА_6 був на той час роботодавцем відповідача, який починаючи з 2006 року по кінець 2007 року проживав в Російській Федерації в м. Москва, і працював на посаді висотника з обслуговування мобільних вишок, за що отримував заробітну плату. І періодичність пересилання коштів на протязі двох місяців тому підтвердження. Також, частину цих коштів отримувала вона особисто, як дружина відповідача. Вказує, що придбана ними і оформлена на відповідача в період шлюбу квартира не є особистою приватною власністю останнього. Відповідач ні в кого кошти не позичав, бо інакше б вона не давала письмову згоду на купівлю квартири при оформленні документів у нотаріуса. До того ж, на той час вона працювала на двох роботах (психологом-консультантом в міській психолого-медикопедагогічній консультації м. Дніпродзержинськ та практичним психологом в дошкільному закладі № 36 Дніпродзержинської міської ради), крім того, здійснювала успішну підприємницьку діяльність в сфері психології, тому у них було достатньо коштів на придбання спірної квартири. Правовстановлюючих документів на квартиру у неї не має в наявності. Вважає вимоги відповідача за зустрічним позовом безпідставними та необґрунтованими. Просила відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог (а.с.56).

Представник позивача з первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Також зазначив, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу у рівних частинах. Зустрічні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Вважає, що відповідачем не підтверджено факт придбання спірної квартири за особисті кошти, які він отримав у якості позики від ОСОБА_6 у 2007 році, строк позовної давності по якій вже минув. Крім того, покази свідка ОСОБА_6 не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші були одержані відповідачем ОСОБА_3

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, заперечував проти заявлених позовних вимог ОСОБА_2, просив відмовити у їх задоволенні. Звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому уточнивши зустрічні позовні вимоги, просив визнати квартиру з адресою: АДРЕСА_1 такою, що не підлягає розподілу як майно придбане у шлюбі і виключити її зі списку майна для розподілу. Визнати кошти 93 435 грн., що сплачені за квартиру такими, які не були накопичені їх сім'єю за період шлюбу. Зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому правовстановлюючі документи на володіння нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1, які вона утримує у себе протиправно.

На обґрунтування уточненого зустрічного позову зазначив, що з 15 вересня 2006 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем у справі. 14.09.2007 р. була придбана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Квартиру було придбано за 93 435 грн. Однак зазначає, що гроші на придбання квартири не були накопичені їх сім'єю, а належали йому особисто, оскільки не були заробітною платою, пенсією, стипендією, чи іншими доходами, появою яких сприяла б ОСОБА_2, бо кошти за квартиру були отримані від його друга ОСОБА_6, який є громадянином Російської Федерації, і мешкає у м.Москва. ОСОБА_2 навмисно приховує від суду той факт, що кошти, за які була придбана ним квартира, надійшли йому від його друга, який частками надсилав йому кошти на придбання квартири. Це є підставою для того, що б квартира, за вказаною адресою була виключена зі списку майна набутого за час шлюбних відносин, і не є об'єктом права спільної сумісної власності згідно ст. 61 СК України. Особистого внеску позивача ОСОБА_2 в кошти на придбання цієї квартири немає ніякого, бо вона за нього не бажає повертати кошти, а його друг чекає на повернення боргу. Його доходи не такі вже великі, і тепер він не спроможний придбати квартиру. Зазначив, що ОСОБА_2 у своєму позові не перелічила спірне майно, що нажите під час спільного проживання, оскільки воно також підлягає розподілу, а вказує тільки частку у квартирі. Але після розірвання стосунків він не заперечував та дозволив ОСОБА_2 вивезти з квартири ті речі, що вона хотіла залишити собі, хоч вони і були сумісно нажитими за час шлюбу. З березня 2014 року вони не проживають разом. За таких обставин вважає позов ОСОБА_2 безпідставним та не підтвердженим ніякими доказами.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4, в судове засідання з'явився, заперечував проти заявлених первісних позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Підтримав уточнену зустрічну позовну заяву, просив її задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.07.2014 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину майна, що є у спільній сумісній власності подружжя.

31.10.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.71).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_2, з якою спілкується з 1978 року. Також зазначила, що за рік до укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже проживали у фактичних шлюбних відносинах, в однокімнатній квартирі, що належала батькам ОСОБА_2, разом із сином ОСОБА_2 - ОСОБА_10 Їх родина мала спільний бюджет, вони разом працювали, планували придбати квартиру, для чого збирали кошти. Пояснила, що на той час ОСОБА_2 працювала на трьох роботах, а ОСОБА_3 працював в Росії, здійснював перекази коштів ОСОБА_2, у якій саме валюті та розмірі їй не відомо. Розмір заробітної плати ОСОБА_3 їй не відомий. Їй відомо, що після придбання спірної квартири, вони розпочали там здійснювати там капітальний ремонт. Зазначила, що з 2012 році вона не спілкувалася із ОСОБА_3 Їй відомо, що ОСОБА_2 припинила шлюбні відносини із ОСОБА_3, який здійснював перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою, замінив замки від вхідних дверей, не давав можливості вивезти ОСОБА_2 її речі.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_2, із якою спілкується з 18 років. Пояснила, що у 2005 році її подруга ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3, із яким вони проживали в квартирі батьків ОСОБА_2 Їй відомо, що вони вели спільне господарство, вдвох працювали, а згодом придбали спірну двокімнатну квартиру, в якій розпочали здійснювати ремонт. Зазначила про те, що ОСОБА_3 деякий час працював в Росії, а після того, як він повернувся додому він ніде не працював, і не здійснював пошуків роботи, а працювала одна ОСОБА_2 на декількох підприємствах. Про позику на придбання квартири їй нічого не відомо. Їй відомо, що ОСОБА_2 вже чотири роки не проживає із ОСОБА_3, який замінив замки від вхідних дверей спірної квартири.

24.10.2014 року ОСОБА_3 надав суду клопотання, відповідно до якого просив допитати в якості свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_5, допит свідка доручити Нагатинському районному суду м. Москви (а.с.69).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.11.2014 року доручено компетентному суду Російської Федерації за місцем мешкання свідка, допитати в порядку судового доручення ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає: АДРЕСА_5.

22.09.2015 року на виконання ухвали суду від 24.11.2014 року Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області були направлені документи, отримані в ході виконання доручення про проведення окремих процесуальних дій на території Російської Федерації відносно свідка ОСОБА_6, зокрема протокол судового засідання Сімоновського районного суду м.Москви по судовому дорученню №с/П -25/15 від 27.04.2015 р., згідно якого належним чином повідомлений свідок ОСОБА_6 не з'явився в судове засідання, причин неявки не повідомив, у зв'язку із чим, судове доручення було повернуто без виконання (а.с.94).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.09.2015 року, у зв'язку із закінченням повноважень судді Гнєзділова В.Є., цивільна справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину майна, що є у спільній сумісній власності подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виключення із списку майна, набутого за час шлюбних відносин, квартири за адресою: АДРЕСА_1, прийняти до провадження судді Решетник Т.О.

23.07.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.10.2015 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 26,5 кв.м., загальною площею 50,7 кв.м., яка належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С.

20.10.2015 року відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_6 по судовому дорученню, оскільки допит свідка матиме суттєве значення для вирішення справи, а також через віддаленість місця його проживання, а саме: Російська Федерація, м. Москва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.10.2015 року задоволено заявлене в судовому засіданні клопотання ОСОБА_3, та доручено компетентному суду Російської Федерації за місцем мешкання свідка, допитати в порядку судового доручення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає: АДРЕСА_5. Розгляд справи зупинено до отримання результатів виконання судового доручення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.04.2017 року відновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

12.12.2017 року на виконання ухвали суду від 20.10.2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області були направлені документи, отримані в ході виконання доручення про проведення окремих процесуальних дій на території Російської Федерації відносно свідка ОСОБА_6, зокрема протокол судового засідання Сімоновського районного суду м.Москви по судовому дорученню №с/П -4/16 від 18.02.2016 р., згідно якого був допитаний свідок ОСОБА_6, який повідомив, що із ОСОБА_3 вони знайомі з 2002 року, були друзями, разом працювали у багатьох будівельних компаніях. З ОСОБА_3 він підтримує дружні відносини. У 2006-2007 році, коли вони працювали в Казахстані, на початку 2007 року ОСОБА_3, який працював монтажником промислової опіки звернувся до нього, як до Заступника Генерального директора компанії із проханням надати йому матеріальну допомоги на придбання квартири в Україні, оскільки він нещодавно одружився на ОСОБА_2, тому необхідно купувати квартиру, тому просив надати йому у позику грошові кошти, на що ОСОБА_6 погодився. На початку серпня 2007 року ОСОБА_3 повторно звернувся до нього із цим проханням, на що ОСОБА_6 погодився, і здійснив перекази на придбання квартири ОСОБА_3 30000 доларів через системи «Юністрім», «Анелік», максимальною сумою одного переказу 5000 доларів, на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Усього ОСОБА_2 було здійснено переказ 7000 доларів, а ОСОБА_3 23000 доларів (а.с.219-221).

Вислухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, у задоволені зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 15 вересня 2006 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому у відділі РАГС Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська, актовий запис № 827, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 (а.с.11). Неповнолітніх дітей від шлюбу вони не мають.

Крім того, судом встановлено, що за час перебування сторонами в зареєстрованому шлюбі ними було придбано нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв.м, житловою площею 26,5 кв. м., за яку сплачено 93425,00 гривень, що еквівалентно 18500,00 доларів США за курсом НБУ станом на 14.09.2007 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. (а.с.7-8), та копією витягу з Державного реєстру правочинів від 14.09.2007 року (а.с.8), копією технічного паспорту, виданого ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 11.05.2007 року (а.с.4-6).

Право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16018759 від 21.09.2007 р. (а.с. 7, оберт).

Судом встановлено, а також не заперечувалося сторонами та підтверджено допитаними у судовому засіданні свідками, що як позивач так і відповідач не знайшли взаєморозуміння, наявність в матеріалах справи звернень позивачки ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу сварки із ОСОБА_3, після якої ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири, а ОСОБА_3 замінив замки, лише свідчить про неприязні стосунки між подружжям, що підтверджується висновком Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.66).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 з 1995 року працює в дошкільному навчальному закладі № 36 Дніпродзержинської міської ради на посаді практичного психолога, а з 2013 працює за сумісництвом; з 31.08.2007 року зареєстрована як фізична особа - підприємець; з 2007 року працювала психологом-консультантом в міській психолого-медико-педагогічній консультації, а після реорганізації ПМПК в Центр «Сузір'я» на посаді методиста з психологічної служби з навантаженням 1,5 ставки; за період з 03.11.2008 р. по 28.02.2010 р. працювала психологом у Дніпропетровському благодійному фонді «Хесед Менахем», а з 2010 року по 2012 рік на договірній підставі надавала послуги психолога у ДМБФ «Єврейський громадський центр», що підтверджується довідками та свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.61-65).

З матеріалів справи вбачається, що в період перебування у шлюбі із ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 уклала із ПАТ "Дельтабанк" кредитний договір №002-03018-010308 від 01.03.2008 року на загальну суму 8126,00 грн., строком на 18 місяців, на споживчі потреби, який станом на 20.07.2014 року погашений у повному обсязі та закрито (а.с.74).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 зазначив, що на протязі одного року, а саме з 2006 року по 2007 рік він працював в Російській Федерації разом із ОСОБА_6, який запропонував йому роботу на посаді начальника відділу висотних робіт, розмір заробітної плати на 2006 рік становив 1000,00 доларів США. Проте, виконуючи потрійну ставку, ОСОБА_6 платив йому, ОСОБА_3, 3000,00 доларів США, із яких він утримував 2500,00 доларів США на погашення позики в сумі 33911,00 дол.США, про що ОСОБА_3 надав копію розписки від 17.09.2007 року, згідно якої він з 27.08. по 15.09.2007 року отримав перекази Юністрім від ОСОБА_6 в сумі 30000,00 доларів США в борг на придбання нерухомості в Україні, яку зобов'язувався повернути частками на протязі двох років ( а.с. 153).

Про наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_3 не повідомляв свою дружину - позивача ОСОБА_2, оскільки вважав, що самостійно поверне цей борг. Також відповідач ОСОБА_3 зазначив, що частину позики у розмірі 6500,00 доларів США він повернув ОСОБА_6 на протязі 2007-2008 років, однак станом на час розгляду справи позика у повному обсязі не повернута, і ОСОБА_6 поки не вимагає від нього сплати коштів.

Матеріали справи містять незасвідчені копії заяв про грошові перекази без відкриття рахунку по Міжнародній системі грошових переказів "Юністрім" від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 на загальну сумі 6000,00 доларів США (заява від 30.08.2007 р. на суму 3000,00 дол.США, (а.с.34), заява від 31.08.2007 р. на суму 3000,00 дол.США (а.с.40), а також на ім'я ОСОБА_2 на загальну суму 3600 доларів США (заява від 30.08.2007 р. на суму 2000,00 дол.США (а.с.37), заява від 31.08.2007 р. на суму 1600,00 дол.США, які надав відповідач в підтвердження грошових переказів у якості позики (а.с..43).

Крім того, відповідачем надані незасвідчені копії прибуткових касових ордерів: №00P8U10038 від 30.08.2007 р. про прийняття переказу від ОСОБА_6 на суму 1391,04 руб. (комісія та доходи Банку) та грошовий переказ - 3000,00 дол.США відповідно (а.с.35-36); № 00P8U90039 від 30.08.2007 р. про прийняття переказу від ОСОБА_6 на суму 927,36 руб. (комісія та доходи Банку) та грошовий переказ - 2000,00 дол.США відповідно (а.с.38-39); № 0Z48V00037 від 31.08.2007 р. про прийняття переказу від ОСОБА_6 на суму 740.74 руб. (комісія та доходи Банку) та грошовий переказ - 3000,00 дол.США відповідно (а.с.41-42); № 0Z48V80038 від 31.08.2007 р. про прийняття переказу від ОСОБА_6 на суму 1388.88 руб. (комісія та доходи Банку) та грошовий переказ - 1600,00 дол.США відповідно (а.с.44-45).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не заперечувала проти отримання нею грошових переказів від ОСОБА_6, із яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, тому отримувала їх у якості заробітної плати ОСОБА_3

Вирішуючи вимоги кожної із сторін суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, стаття 57 Сімейного кодексу України (надалі по тексту - СК України) передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Згідно ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, враховуються при поділі майна.

Внаслідок придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, і також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора.

Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Матеріали справи не містять домовленості про поділ майна або шлюбного договору, доказів того, що позивач чи відповідач не дбали про матеріальне забезпечення сім'ї, приховували, знищували чи пошкодили спільне майно, витрачали його на шкоду інтересам сім'ї.

Факт участі сторін у матеріальному забезпеченні родини з часу реєстрації шлюбних відносин підтверджується показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також дослідженими в судовому засіданні доказами, що також не виключає їх спільної участі у придбанні спірної квартири, за яку було сплачено 93425,00 гривень.

Суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_3, в тому числі за рахунок позики, яку він отримав від ОСОБА_6, і що вказане майно є його особистою приватною власністю, оскільки ним не доведено, що ця квартира придбана ним виключно за особисті кошти. Копія розписки ОСОБА_3 від 17.09.2007 року про отримання позики від ОСОБА_6, а також копії заяв про грошові перекази без відкриття рахунку та прибуткових касових ордерів належним чином не завірені, оригіналів вказаної розписки для засвідчення судом вірності цієї копії суду не надано, тому ці письмові докази суд оцінює критично. Крім того, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_6, оскільки у відповідності до ст. 1051 ЦК України, договір позики має бути укладений у письмовій формі, і рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Інших доказів в обґрунтування джерела походження особистих грошових коштів, які були сплачені в рахунок придбання спірної квартири, суду не надано. Крім того, питання про повернення позиченої грошової суми не було предметом судового розгляду, наявність боргових зобов'язань не підтверджена відповідачем ОСОБА_3 належними та допустимими доказами, тому такі боргові зобов'язання не враховуються при поділі майна подружжя.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що спірна квартира була придбана в період шлюбу на спільні кошти на підставі правочину, який не визначає правовий статус квартири як особистої приватної власності позивача або відповідача, між сторонами відсутня будь-яка домовленість щодо розподілу спільного майна подружжя, а тому квартира є спільною сумісною власністю і підлягає поділу між подружжям.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що частки майна сторін у справі є рівними, і кожен з них має право на 1/2 частку майна, придбаного в період шлюбу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за кожним із них права власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

З урахування того, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо визнання квартири з адресою: АДРЕСА_1 такою, що не підлягає розподілу як майно придбане у шлюбі і виключити її зі списку майна для розподілу, а також вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо визнання коштів 93 435,00 грн., що сплачені за квартиру такими, які не були накопичені їх сім'єю за період шлюбу, носять взаємовиключний характер, у зв'язку із чим в задоволенні цих вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому правовстановлюючі документи на володіння нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1, які вона утримує у себе протиправно, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту норм наведеного законодавства вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом про зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому правовстановлюючі документи на володіння нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1, які вона утримує у себе протиправно, слід відмовити, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо їх наявності та протиправного утримання позивачем ОСОБА_2

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 626,44 грн., судові витрати за зустрічним позовом ОСОБА_3 стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст.4, 13, 76-81, 89, 141, 258-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_11 Олександрівни до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину майна, що є у спільній сумісній власності подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 626 (шістсот двадцять шість) гривень 44 копійки.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання квартири такою, що не підлягає розподілу як майно придбане у шлюбі, виключення квартири зі списку майна, що підлягає розподілу, зобов'язання повернути правовстановлюючі документи на квартиру, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 15.01.2018 року.

Cуддя Т.О. Решетник