Постанова № 71578607, 09.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко

Суддя-доповідач: Сіренко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1814/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

головного спеціаліста Гречко О.О.,

представника позивача Дудецької С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, суддя С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.01.18 по справі № 816/1814/17

за позовом Полтавського районного центру зайнятості

до Управління Держпраці у Полтавській області

про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року Полтавський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати припис головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській області № 16-01-258/548-437 від 25.07.2017 р. щодо забезпечення вимог абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства.

23 листопада 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Полтавський районний центр зайнятості задоволений.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 припису Управління Держпраці у Полтавській області № 16-01-258/548-437 від 25 липня 2017 р. яким приписано забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 щодо терміну припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-ий день).

Управління Держпраці в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, переглянувши постанову суду 1 інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання листа Департаменту з питань праці Держпраці від 30 червня 2017 року № 6970/4/4.7-ДП-17 щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням робочими органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття законодавства при призначенні та здійсненні страхових виплат, наданні соціальних послуг безробітним особам упродовж липня-вересня 2017 року, згідно наказу управління Держпраці у Полтавській області від 13 липня 2017 року № 39 "Про організацію перевірок" та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 13 липня 2017 року № 1009, головним державним інспектором Гуска Н.М. у період з 13 липня 2017 року по 25 липня 2017 року здійснена планова перевірка додержання Полтавським районним центром зайнятості законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

За результатами перевірки складений акт від 25 липня 2017 року № 16-01-258/548 /а.с. 7-11/, один примірник якого позивачем отримано 25 липня 2017 року, про що свідчить підпис на копії акту перевірки.

Відповідачем в ході перевірки виявлено, зокрема, порушення позивачем вимог абзацу другого підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, щодо дотримання терміну припинення реєстрації безробітного, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (на 31-й день).

Так, відповідачем встановлено, що наказом від 08 вересня 2016 року № НТ160908 гр. ОСОБА_5 надано статус безробітного з 05 вересня 2016 року. Наказами від 12 вересня 2016 року № НТ160912 ОСОБА_5 призначено та розпочато виплату допомоги у зв'язку з безробіттям протягом 360 к.д. з 12 вересня 2016 року по 06 вересня 2017 року. Відповідно до даних, внесених до графи "заплановані дата та час відвідування" до додатку 1 до "Персональної картки" ОСОБА_5, зазначена дата прийняття рішення 12 січня 2017 року про наступне відвідування безробітним центру зайнятості - 09 лютого 2017 року, а 09 лютого 2017 року значиться напис "не з'явився на прийом до ЦЗ". Наказом від 09 лютого 2017 року № НТ170309 ОСОБА_5 з 20 січня 2017 року припинено виплату допомоги по безробіттю за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів відповідно до пункту 13 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". У зв'язку з невідвідуванням ОСОБА_5 без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (12 січня 2017 року) центр зайнятості припинив реєстрацію безробітного з 24 лютого 2017 року (Наказ від 09 березня 2017 року № НТ170309).

З урахуванням встановлених обставин, відповідач 25 липня 2017 року склав обов'язковий до виконання припис № 16-01-258/548-437, пунктом 3 якого зобов'язано позивача забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, в частині терміну припинення реєстрації протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31- й день).

Також зазначено про необхідність у строк до 01 серпня 2017 року письмово інформувати про виконання вимог припису управління Держпраці у Полтавській області.

Позивач не погодився із вказаним приписом та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198, починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з першого робочого дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 198 дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування, тому висновки акту перевірки від 10.08.2017 р. № 16-11-258/594 про порушення позивачем абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку № 198 є помилковими, у зв'язку з чим пункт 2 припису Управління Держпраці у Полтавській області № 16-11-211/594-471 від 10 серпня 2017 року не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1533-ІІІ) державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, має право безперешкодно здійснювати в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчої дирекції Фонду перевірки з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від Фонду необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів.

За змістом частини 2 статті 14 Закону №1533-ІІІ метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення № 96 Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 р. № 340 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Управління Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Управління Держпраці копії або витяги з документів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

За приписами частини 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до приписів частини 6 статті 6 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Пунктом 7 Порядку здійснення проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 р. № 390 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 р. № 1291/21603, визначено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 зазначеного Закону зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Пунктом 29 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р., № 198 (далі - Порядок № 198) визначено, що дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 45 Закону реєстрація безробітного припиняється у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування.

Згідно з абзацом 2 підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198 центр зайнятості припиняє реєстрацію: у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

Таким чином, за загальним правилом у разі невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центр зайнятості повинен припинити реєстрацію безробітного на 31-й день.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що ані Законом України "Про зайнятість населення", ані Порядком № 198 не передбачено положень щодо початку та закінчення строку 30 робочих днів, відтак застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України щодо обчислення строків.

Так, за приписами ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198, починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з першого робочого дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 198 дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. по справі № 816/1814/17 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. по справі № 816/1814/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 15.01.2018.