Постанова № 71578601, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

Суддя-доповідач: Кононенко З.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/711/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Луніка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, суддя С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 14.11.17 по справі № 818/711/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС в Сумській області в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № 0001821303 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 99460,68 та штрафними санкціями на суму 24865,17 грн.,

- визнати протиправним і скасувати податкове рішення № 0001831303 про застосування штрафних санкцій за нарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 про донарахування 94257,59 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій в розмірі 4517,30 грн. за 2014 рік та 15237,69 грн. за 2015 рік,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № 0001851303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 6440,57 грн. за податковими зобов'язаннями та 1610,14 грн. за штрафними санкціями,

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017р. № Ф-0001841303 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 94257,59 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що спірні рішення винесено відповідачем неправомірно, оскільки у позивача в наявності всі первинні документи, що підтверджують заявлені в деклараціях суми.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 04.05.2017 року № 0001821303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн.

Скасовано рішення Головного управління ДФС у Сумській області про нарахування штрафних санкцій від 04.05.2017 року № 0001831303 на загальну суму 19754,99 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 04.05.2017 року № 0001851303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 8050,71 грн.

Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу від 04.05.2017 року № Ф-0001841303 на суму 94257,59 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 21.03.2017р. по 03.04.2017р. на підставі наказу № 241 від 06.03.2017р. ГУ ДФС у Сумській області була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. ПП ОСОБА_4

На підставі проведеної перевірки 19.04.2017р. відповідачем складений акт № 184/18- 28-13-03-15/НОМЕР_1/32, в якому зазначено про порушення п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1. п. 177.2, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведеною перевіркою донараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 99460.68 грн,, в тому числі по періодах: за 2014 рік - 18905,65 грн., за 2015 рік - 80555,03 грн.; п. 126.1. ст. 126 ПК України у зв'язку із чим нараховано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань за 2015 рік з податку на доходи фізичних осіб; п.п.п 163.1..1 п. 163.1. ст. 163, п. 176.1. ст. 176 ПК України нараховано до сплати в бюджет військового збору в сумі 6440,57 грн., в тому числі за 2015р. на 6440,57 грн., п.п. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПК України у зв'язку із несвоєчасною сплатою авансових внесків з податку на дохід фізичних осіб; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7. П. 4 ч. 1 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», приватному підприємцю проведеною перевіркою нараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 94257,59 грн., в тому числі за 2014 рік - 18069,14 грн., за 2015 рік - 76188.45 грн.; п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції за санкції за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань за 2015 рік з єдиного соціального внеску, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що відбулось в наслідок порушення строків подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за червень 2015р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом 05.05.2017р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № 0001821303 про суму нарахованого (збільшеного) грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн., яке складається із 99460,68 грн. за податковими зобов'язаннями та 24865,17 грн. за штрафними санкціями (за 2014рік донараховано 18905,66 грн., та за 2015 рік донараховано 80555,03 грн.). В подальшому, в зв'язку із зазначеним донарахуванням, податковим органом було винесено рішення № 0001831303 від 04.05.2017р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 19754,99 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № 0001851303 про суму нарахованого (збільшеного) грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в розмірі 8050,71 грн., яке складається із 6440,57 грн. за податковими зобов'язаннями та 1610,14 грн. за штрафними санкціями; сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016р. за № 0001841303 в сумі 94257,59 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до норм п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції станом на 25.09.2014р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат па оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Згіднно п. 138.8.1 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_4 здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, займається технічним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів.

Під час проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що згідно з проведеним аналізом по розрахункам з контрагентами заборгованість з постачальниками за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. становить 370,8 тис. грн., а заборгованість з покупцями за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. становить 22,34 тис. грн. Разом із тим, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки із постачальниками - заборгованість за зазначений період становить 299,6 тис. грн.., а відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 розрахунки із покупцями заборгованість за зазначений період становить 96,7 тис. грн., що відображено в акті перевірки.

Податковим органом було проведено перевірку правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, встановлено завищення суми валових витрат за 2014-2015 рік на суму 543694,64 грн. Завищення, на думку перевіряючих, відбулось внаслідок включення до валових витрат вартості ТМЦ, що не були реалізовані, а тому податковим органом встановлено, що ПП ОСОБА_4 було завищено валові витрати за 2014 рік на суму 114326,25 грн., та за 2015 рік - 429368,0 грн. , в зв'язку із тим, що ПП ОСОБА_4 було включено до вартості ТМЦ товар, який фактично не був реалізований.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що витрати ПП ОСОБА_4, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується. Даний висновок суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, що відображена в постанові від 14.03.2017 N 21-1513а16 щодо визначення витрат.

Відповідачем не доведено ту обставину, що перевіряючими було враховано, що при наданні послуг контрагентам з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів ПП ОСОБА_4 витрачались ТМЦ, придбані в у звітному періоді. Такі витрати ТМЦ, придбаних у звітному періоді, зазначались в калькуляції до наданих послуг, підставою для оплати яких контрагентами були документально підтверджені, зокрема договорами, рахунками, актами наданих послуг.

Слід зазначити, що у 2014 -2015 р.р. ПП ОСОБА_4 надавались послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів. До собівартості наданих послуг входили матеріали, які використовувались для надання таких послуг, про що зазначалось у калькуляції наданої послуги. Таким чином, відповідно до калькуляції наданих послуг ТМЦ, придбані в поточному періоді використовувались для здійснення ремонту та обслуговування автотранспортних засобів та складали собівартість наданих послуг.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Документально підтверджені витрати вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені документами.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, п. 177.2., п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 та п. 177.4 ст. 177 ПК України відсутнє, так як не було завищено валові витрати за 2014 рік на суму 114326,65 грн., та вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2014 рік становить 59100,00 грн., а висновки податкового органу про завищення вартості ТМЦ на 114326,65 грн. за 2014 рік, а також висновки про завищення валових витрат за 2015 рік на суму 429368.0 грн., та вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2015 рік становить 331460,00 грн., а тому висновки податкового органу про завищення вартості ТМЦ на 429368,0 грн. за 2015 рік не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо доводів відповідача, стосовно того, що документи, які долучені до матеріалів справи не були надані не перевірку перевіряючим, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять опис документів, які були використані під час проведеної перевірки. Разом із тим, посилання в акті перевірки на складений перелік таких документів відсутній, він не зазначений як додаток до акту перевірки, в акті не зазначено скільки аркушів такого переліку було складено податковим органом. Міститься лише перелік документів із відсутністю інформації на останній сторінці про загальну кількість таких документів та сторінок такого опису, скріплених підписом позивача.

Доводи відповідача стосовно того, що сторінки були підписані позивачем, не підтверджують факт наявності інших документів, оскільки не містить кількість сторінок такого переліку. Даний перелік документів не може бути беззаперечним доказом відсутності під час здійснення перевірки документів у позивача.

Стосовно посилання представників відповідача на те, що ПП ОСОБА_4 не було надано заперечення на акт перевірки та надані інші документи для врахування їх податковим органом, а тому вони вважаються відсутніми, слід зазначити, що згідно акту перевірки неможливо взагалі встановити правомірність розрахунків відповідача, а складені описи не є додатком до акту перевірки, позивачу не надавався, не містить інформації щодо кількості сторінок, що в свою чергу не підтверджує об'єм тих документів, які повинен був дослідити та які були досліджені податковим органом під час перевірки.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що перевірка діяльності ПП ОСОБА_4 була вперше, ним були надані всі документи, які стосувалися періоду, що перевірявся. Отже, що в акті перевірки відсутня повна інформація відносно того, на підставі яких документів був зроблений податковим органом поділ та визначена структура валових витрат за 2014 та 2015 р.р.

Доводи відповідача стосовно того, що ними не були враховані витрати вартості ТМЦ, що не були реалізовані, зокрема під час надання послуг із технічного обслуговування автотранспорту, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ТМЦ за період, що перевірявся були використані позивачем під час надання послуг із технічного обслуговування, детально такі витрати зазначалися у калькуляції та замовленні-наряді та відображені в загальній сумі у видаткових накладних.

В подальшому, представники відповідача зазначили, що інспекторами були досліджені всі реалізовані ТМЦ під час надання послуг із технічного обслуговування, включені до розрахунків, що суперечить наданим раніше поясненням, що калькуляції до замовлень-нарядів позивачем не надавалися на перевірку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом безпідставно не враховані зазначені первинні документи, які підтверджують правомірність відображення позивачем у складі витрат господарських операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. В зв'язку із відсутністю зазначеного порушення щодо завищення валових витрат необґрунтованими визнаються судом і пов'язані із цим донарахування щодо грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та суми військового збору, сформована вимога.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0001821303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн., від 04.05.2017 року № 0001831303 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 19754,99 грн., від 04.05.2017 року № 0001851303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 8050,71 грн. та вимогу про сплату боргу від 04.05.2017 року № Ф-0001841303 на суму 94257,59 грн., суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДФС у Сумській області, діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року по справі № 818/711/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі № 818/711/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка Повний текст постанови складено 15.01.2018.