Постанова № 71578449, 11.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3984/16 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просив:

визнати протиправними дії відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 500040503/2015/006477 від 14.12.2015;

скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000100/2 від 14.12.2015, прийняте відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС;

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00106 від 14.12.2015, складену відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000100/2 від 14 грудня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 50004040382015/00106 від 14 грудня 2015 року. В решті позовних вимог - відмовлено.

На вказане судове рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названої постанови у частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Позивач причини неявки не повідомив. Від відповідача надійшло клопотання, у якому він просив розглядати справу за відсутності його представника.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

13 січня 2015 року між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (за контрактом - продавець) та ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець - придбає мінеральну воду "Боржомі" окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.

02 березня 2015 року між покупцем та продавцем укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно умов якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.

На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року на підставі інвойсу № GE20150456 від 07 грудня 2015 року була здійснена поставка товару.

14 грудня 2015 року позивачем через митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС митну декларацію № 500040403/2015/0006477/2 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року.

Одночасно, з вказаною вище МД декларантом було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України: вагонну відомість № 93254 від 12 грудня 2015 року; накладні ЦІМ/УМВС №№ 00011394, 00011395, 00011396, 00011397, 00011398, 00011399, 00011400 від 09 грудня 2015 року та №№ 00046005, 00046006, 00046007 від 10 грудня 2016 року; передатну відомість № 2 від 12 грудня 2015 року; банківські платіжні документи № 34 від 09.09.2015, № 36 від 22.09.2015, № 37 від 25.09.2015, № 38 від 06.10.2015, № 39 від 09.10.2015, № 40 від 13.10.2015, № 41 від 21.10.2015, № 42 від 22.10.2015, № 44 від 26.10.2015, № 45 від 28.10.2015, № 46 від 03.11.2015, № 47 від 12.11.2015, № 48 від 16.11.2015, № 49 від 18.11.2015, № 50 від 20.11.2015, № 52 від 25.11.2015; банківські платіжні документи б/н від 09.09.2015, 22.09.2015, 25.09.2015, 06.10.2015, 09.10.2015; 13.10.2015; 21.10.2015; 22.10.2015; 26.10.2015, 28.10.2015, 03.11.2015, 12.11.2015, 16.11.2015, 18.11.2015, 20.11.2015, 25.11.2015; прайс-лист б/н від 02 березня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04 червня 2015 року та № ОЭ-8/427 від 06 листопада 2015 року; виписку з бухгалтерської документації б/н від 22 липня 2015 року; розрахунок ціни (калькуляцію) № LT32-589/1503 від 26 березня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № GE20150546 від 07 грудня 2015 року; № GE20150457 від 07 грудня 2015 року; № GE20150458 від 07 грудня 2015 року; № GE20150459 від 07 грудня 2015 року; пакувальні листи б/н від 07 грудня 2015 року; страховий поліс № 00837 від 28 січня 2015 року; копія угоди стосовно внесення змін до Відкритого полісу № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015; додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 3 від 12 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; доповнення до внутрішнього договору № 1 від 19 грудня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера № BU-126 від 16 травня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2720 від 09 грудня 2015 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічного контролю) № 2720 від 10.12.2015; сертифікати про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/004372 від 08 грудня 2015 року; № GEO2015 01/004373 від 08 грудня 2015 року; № GEO2015 01/004374 від 08 грудня 2015 року; № GEO2015 01/004375 від 08 грудня 2015 року; довіреність № 001 від 13 січня 2015 року; довіреність № 003 від 13 січня 2015 року; довіреність № 004 від 01 липня 2015 року; довіреність № 005 від 01 липня 2015 року; листи № 201/4-15ц від 27 березня 2015 року, № 270/4-15ц від 27 квітня 2015 року, № LT32-303/1410 від 15 жовтня 2014 року, № LT32-591/1503 від 27 березня 2015 року; копії митних декларацій країни відправлення № С2947 від 09 грудня 2015 року, № С2948 від 09 грудня 2015 року, № С 2949 від 09 грудня 2015 року; № С 2964 від 10 грудня 2015 року.

За наслідками опрацювання наданих декларантом позивача документів відповідач запропонував декларанту позивача надати додаткові документи згідно положень статті 53 МК України шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На обґрунтування необхідності надання додаткових документів, митний орган зазначив про те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем товару та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена, а також наявність інформації щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Листом від 14 грудня 2015 року вих. № 321 декларант позивача повідомив митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України та додатково надав: інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів та розрахунок ціни (калькуляцію). Також повідомив про направлення запиту щодо надання документу, який містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. У зв'язку із тим, що зазначений документ може бути наданий виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), надати запитувану інформацію протягом 10 днів з дати запиту не є можливим.

За наслідками опрацювання додатково наданих ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" документів на вимогу митного органу, останнім виявлено відсутність у них відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

З цих підстав відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000100/2 від 14 грудня 2015 року, згідно з яким митна вартість визначена на рівні 0,89 USD/одиницю із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00106 від 14 грудня 2015 року.

У подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Вважаючи дії відповідача та рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення незаконними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправними та скасування спірних рішень, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що митним органом не обґрунтовано наявності правових підстав для їх прийняття, зокрема, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Апелянт, порушуючи питання про скасування рішення місцевого адміністративного суду, обґрунтовує свої доводи наступним:

суд першої інстанції не надіслав скаржникові копію судового рішення;

судом залишено поза увагою те, що під час митного контролю за митною декларацією позивача програмним комплексом АСАУР сформовані форми контролю, які у заявку із можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення перевірки митницею правильності визначення митної вартості; проведення перевірки відомостей, що містяться у документах, які підтверджують митну вартість; здійснення запиту додаткових документів; прийняття рішення про коригування митної вартості - у випадках передбачених ст. 54 МК України;

надані позивачем документи не містили всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: ПрАТ «Індустріальні та дистрибуцій ні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є пов'язаними між собою особами, що вплинуло на заявлену митну вартість;

судом не враховано, що позивачем до митного оформлення не було надано банківських документів на вказану партію товару;

судом залишено поза увагою, що під час здійснення поставки товарів на умовах СІР продавець зобов'язаний надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

У частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Положеннями статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 від 02.06.2015 справа №21-498а15.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, зазначений висновок Верховного Суду України є обов'язковим для митного органу, як суб'єкта владних повноважень який застосовує у своїй діяльності наведені правові норми.

Як випливає з матеріалів справи, у розглядуваному випадку виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував єдиною підставою, а саме пов'язаністю ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC, що вплинуло на митну вартість товару.

У зв'язку із цим відповідач запропонував декларанту позивача надати додаткові документи згідно положень статті 53 МК України шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання вимог митного органу декларант позивача листом від 14 грудня 2015 року вих. № 321 додатково надав:

інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Стосовно документу, який містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, декларант повідомив про направлення запиту з цього приводу, разом з тим вказав, що зазначений документ може бути наданий виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), надати запитувану інформацію протягом 10 днів з дати запиту не є можливим.

Не зважаючи на надані позивачем документи та пояснення, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості у графі 33 якого зазначено, що декларантом не було надано банківських документів, які б стосувалися даної конкретної поставки товарів, а також довідкової інформації щодо вартості у країні експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Надаючи оцінку зазначеним обставинами та висновкам митного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "ІДС" та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL, зокрема ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" є ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води) "BORJOМI" на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знака "Боржомі", що підтверджується листом № LT32-303/1410 від 15.10.2015, тобто позивач і його контрагент є взаємопов'язаними особами.

В обґрунтування визначення продавцем вартості мінеральної води у розмірах відповідно до Додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до контракту позивачем зазначено, що в лютому 2015 року в Україні відбулось стрімке, непрогнозоване та значне зниження курсу гривні по відношенню до долара США, курс долара США у січні 2015 року становив 15,81 грн., а вже у лютому 2015 року 24,47 грн.), внаслідок чого ціна товару для торгових точок та, що найважливіше, для кінцевих споживачів, яка встановлювалася в гривні та рівень якої залежав від вартості товару в доларах США під час постачання його в Україну, значно збільшилась. У зв'язку з такими обставинами та в рамках прийнятої стратегії ведення бізнесу та розвитку, з метою збереження ринку збуту та відповідно зменшення згубного впливу процесу девальвації гривні на ціну товару для кінцевого споживача, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) було прийнято бізнес-рішення щодо зменшення ціни товару з укладенням відповідної угоди.

У зв'язку із такими обставинами та в рамках прийнятої стратегії введення бізнесу та розвитку, з метою збереження ринку збуту та відповідно зменшення впливу процесу девальвації гривні на ціну товару для кінцевого споживача, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) було прийнято рішення про зменшення ціни товару за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року, внаслідок чого було укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 02 березня 2015 року.

Згідно ч. 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

З огляду на викладене, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Митним органом зазначену обставину не доведено, а отже його висновки у цій частині не можуть бути визнані судом обґрунтованими.

Крім того, як видно з апеляційної скарги, скаржник фактично ототожнює відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як законодавчо закріпленої підстави для витребування додаткових документів із пов'язаністю ПрАТ «Індустріальні та дистрибуцій ні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC.

Разом з тим, на думку колегії суддів, таке тлумачення є хибним, оскільки пов'язаність осіб та відсутність відомостей щодо складових митної вартості товарів не можуть розумітися як тотожні поняття.

Наразі скаржником жодним чином не обґрунтовано того, що подані декларантом документи містили неточності або суперечності, або не містили відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В той же час, спірне рішення не містить будь-яких уточнень, які саме числові значення складових митної вартості товару дають підстави для сумніву у визначеній позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем на вимогу митного органу банківських документів та бухгалтерської документації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 3.1 Контракту від 13.01.2015 р. № СТ20-001/1501, укладеного між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" і ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) передбачено, що покупець здійснює повну оплату кожної партії товару Продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна, а отже, надання бухгалтерської виписки, яка б підтверджувала факт оплати вартості товару, що декларується, саме за митною вартістю під час проведення митного оформлення товару було неможливим.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи, зокрема в суді першої інстанції, позивачем надано належним чином завірені копії платіжних документів, які підтверджують оплату імпортованого товару саме за задекларованою ним ціною Контракту.

Щодо посилання контролюючого органу в апеляційній скарзі на відсутність відомостей про вартість страхування, слід зазначити, що вказана обставина не була підставою як для витребування від декларанта додаткових документів - документи з приводу страхування не витребовувалися, так і для прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на те, що рішення не містять посилання на це.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Окрім того, матеріалами справи, в тому числі складеною відповідачем карткою відмови (т. 1 а.с. 21-22), підтверджується, що позивачем до митного оформлення надавався відкритий поліс страхування вантажу №00837 страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ "Страхувальна компанія Ай Сі Груп") на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04.03.2016.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 27.03.2015 № LT32-591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Таким чином, витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно до за ЕМД від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472 про розмитнення аналогічного товару за більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, колегія суддів відзначає, що сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Крім того, митницею не надано доказів, що товар, який ввозився за митною декларацією від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472, має подібні характеристики, умови поставки, комерційні умови з тим, що ввозився позивачем, у той же період, а його митна вартість не є скоригованою.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, митний орган під час розгляду справи не навів суду обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту.

Дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані у межах даного спору рішення митниці, прийняті нею за відсутності для цього правових підстав та підлягають скасуванню.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Посилання ж апелянта на те, що судом першої інстанції у порушення ст. 167 КАС України (у редакції на час вирішення спору) не було надіслано копію судового рішення, не можуть бути достатньою підставою для скасування такого рішення , оскільки не призвели до неправильного вирішення справи. Разом з тим, зазначені обставини було враховано під час відкриття провадження у справі при вирішенні питання щодо своєчасності подання апеляційної скарги.

У частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене, тому апеляційний суд рішення у цій частині не переглядає.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 15 січня 2017 року