Постанова № 71578213, 11.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/7454/17 Суддя (судді) першої інстанції: Коверзнев В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку його пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язання відповідача здійснити з 24.02.2017 перерахунок пенсії, з урахування зазначених вище виплат, виходячи саме з 77% грошового забезпечення, з якого сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність наведених апелянтом доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 14.03.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивачу з часу подання ним заяви - 24.02.2017 про перерахунок з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 750/2627/17, цей позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з часу подання ним заяви про перерахунок пенсії - 24.02.2017 року, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби (а.с. 11-17).

В силу положень ст. 254 КАС (у редакції на час прийняття рішень) вказане рішення набрало законної сили.

На звернення позивача, листом від 18.07.2017 № 1481/03 пенсійний орган повідомив позивача про те, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 йому було проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань з 24.02.2017 на підставі довідки Чернігівського обласного військового комісаріату від 22.02.2016 № 47.

Одночасно повідомлено, що одноразова грошова допомога при звільненні при проведенні перерахунку не була врахована, оскільки вона не виплачувалася протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби (а.с. 7).

Окрім того, на інше звернення позивача, листом від 28.07.2017 № 1296/03/27-12 Управління повідомило, що на виконання названих судових рішень було проведено перерахунок пенсії з 24.02.2017 з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань виходячи із 70% грошового забезпечення (а.с. 5 - 6).

Позивач, посилаючись на те, що пенсійним органом було неправомірно не враховано при перерахунку його пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні, а також на те, що перерахунок пенсії повинен був здійснюватися виходячи з 77% грошового забезпечення, оскільки саме з цього розміру а не з 70%, йому було призначено пенсію, звернувся до суду з новим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, виконуючи постанову суду від 05.04.2017, не включив до складу грошового забезпечення одноразову грошову допомогу при звільненні та обчислив розмір пенсії позивача виходячи з 70% грошового забезпечення, чим грубо порушив гарантії неможливості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини, що закріплені в статті 22 Конституції України, протиправно зменшивши розмір пенсії позивача з 77 до 70 відсотків грошового забезпечення.

Апелянт, порушуючи питання про скасування цього рішення, обґрунтовує свої доводи тим, що подання нового позову у розглядуваному випадку є неналежним способом захисту.

За правилами частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції, оскільки перевіряється в тому числі правильність застосування місцевим судом норм процесуального права) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Згідно із першим та другим пунктами другої частини статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року (Рішення N 5-рп/2013), звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012 (Рішення N 18-рп/2012)); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 (Рішення N 11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 квітня 2017 року у справі № 750/2627/17 є обов'язковою до виконання на всій території України.

Спірні відносини, що склалися між сторонами, фактично обумовлені незгодою позивача із здійсненим відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі № 750/2627/17, яке набрало законної сили, перерахунком пенсії, а саме - неврахуванням при перерахунку сум одноразової грошової допомоги при звільненні, незважаючи не те, що судом у постанові було покладено на відповідача такий обов'язок, а також тим, що перерахунок було здійснено виходячи із 70% грошового забезпечення, хоча судами у справі № 750/2627/17 встановлено, що пенсію ОСОБА_2 було призначено виходячи з 77% такого забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання нового позову.

Разом з тим, вимоги цієї позовної заяви аналогічні тим, які заявлялися до суду у справі № 750/2627/17 (а.с. 14). Відмінністю є лише конкретизація розміру грошового забезпечення, з якого належить здійснити перерахунок.

На переконання колегії суддів, це свідчить про те, що між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судами у справі № 750/2627/17, проте на стадії його виконання.

Відповідно до частини 9 статті 267 КАС (у редакції, чинній на час подання цього позову та прийняття судом першої інстанції рішення у справі) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Наразі аналогічне питання врегульоване статтею 383 КАС (у редакції КАС з 15.12.2017)

Колегія суддів акцентує увагу, що незважаючи на те, що у резолютивній частині згадуваної постанови не зазначено відсоток грошового забезпечення, з якого повинен бути здійснений перерахунок пенсії, це не свідчить про виникнення між сторонами нового спору, такі обставини могли бути конкретизовані у справі № 750/2627/17 шляхом звернення із заявою про роз'яснення судового рішення, враховуючи, що судами у згадуваній справі було встановлено, що позивачу пенсія була призначена з 26.06.2008 у розмірі саме 77% грошового забезпечення, а отже вказана обставина не може бути предметом нового спору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, подаючи новий позов, обґрунтовує свої вимоги наявністю у нього права на перерахунок пенсії із врахуванням виплачених йому відповідних матеріальних допомог та одноразової грошової допомоги при звільненні, що вже вирішено судами, тобто фактично направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених частиною 9 статті 267 КАС (у редакції, яка діяла на час подання цього позову).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем наразі обрано неналежний спосіб захисту його прав, а тому у задоволенні його позову слід відмовити.

Належним способом, на думку колегії суддів, може бути звернення із заявою про роз'яснення рішення суду в справі № 750/2627/17 (у частині розміру грошового забезпечення, виходячи з якого слід здійснювати перерахунок пенсії), а також звернення із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, розглянув позов в цілому в порядку позовного провадження, як новий позов, тоді як спір про наявність у позивача права на перерахунок пенсії вже вирішено адміністративним судом і його рішення набрало законної сили, а тому, на етапі його виконання, не може бути предметом нового позову до цього ж відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним наголосити, що зазначений висновок не може розумітися, як згода із позицією відповідача щодо перерахунку пенсії позивача виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 77%, а також щодо неврахування одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки ці дії вчинені відповідачем на виконання рішення суду, а отже оцінка таких дій може бути надана судом лише під час розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі її подання відповідно до ст. 383 КАС.

Поряд з іншим, на думку колегії суддів, підстави для висновку про аналогічність позову у справі № 750/2627/17 і у даній адміністративній справі і, як наслідок про необхідність закриття у ній провадження, відсутні, оскільки підстави позовів є відмінними. У розглядуваному випадку, доводи позивача обґрунтовані в тому числі посиланнями на листи відповідача від 28.07.2017 № 1296/03/27-12 та від 18.07.2017 № 1481/03, що стосувалися обставин вже виконання судових рішень у справі № 750/2627/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що залишено судом поза увагою, знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 15 січня 2018 року