Постанова № 71578160, 10.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2366/16 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернувся до суду з даним позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену листом № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ «Фоззі-Фуд» з Державного бюджету України суми надміру сплаченим митних платежів за заявою від 09.06.2016, та зобов'язати відповідача скласти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «Фоззі-Фуд» суми надміру сплачених митних платежів за заявою від 09.06.2016. та подати його на виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в січні 2013 року позивачем, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (морожена свиняча печінка) за контрактом № 182 від 08.02.2010, було подано до митного органу митну декларацію № 100250000/2013/023743.

Митна вартість товару була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 146 571,78 грн.

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про її коригування.

В подальшому, задекларовані позивачем товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 40 373,27 грн.

Водночас, не погоджуючись із визначеною відповідачем митною вартістю товарів та вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними, ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з адміністративним позовом про їх скасування і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2013 у справі №826/10417/13-а, що набрала законної сили, позовні вимоги ТОВ «Фоззі-Фуд» були задоволені, а рішення про коригування митної вартості від 29.01.2013 № 100250000/2013/500027/2, від 05.03.2013 №100250000/2013/500094/2 визнані протиправними та скасовані.

Крім того, у березні 2013 року позивачем, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (морожена свиняча печінка) за контрактом № 182 від 08.02.2010, було подано до митного органу митну декларацію № 100250000/2013/025052.

Митна вартість товарів була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 137 045,90 грн.

За наслідками проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою у вказаній митній декларації митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості, а саме: від 06.03.2013 № 100250000/2013/500097/2; від 12.03.2013 № 100250000/2013/500102/2, № 100250000/2013/500103/2, № 100250000/2013/500104/2, № 100250000/2013/500105/2, № 100250000/2013/500106/2, № 100250000/2013/500107/2, № 100250000/2013/500108/2, № 100250000/2013/500109/2, від 13.03.2013 № 100250000/2013/500110/2, від 14.03.2013 № 100250000/2013/500112/2, від 19.03.2013 № 100250000/2013/500117/2. Зазначеними рішеннями, митну вартість товару, що була заявлена у вантажній митній декларації № 100250000/2013/025052 збільшено з 0,6154 євро/кг до 1,17 євро/кг.

Задекларовані товари також були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 322 505,76 грн., а товариство не погоджуючись рішеннями про коригування митної вартості звернулось до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2013 у справі № 826/10418/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.02.2016, зазначені рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості також були визнані протиправними та скасовані.

09.06.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Київської міської митниці ДФС із заявою № УРБ 10/14-3071 про повернення надміру сплачених коштів під час здійснення митного оформлення товарів у розмірі 423 370,21 грн. шляхом зарахування їх на депозитний рахунок типу 3734 ТОВ «Фоззі-Фуд».

На вказану заяву листом № 4730/10/26-70-19-01 від 13.07.2016 Київська міська митниця ДФС повідомила, що судами під час розгляду адміністративних справ № 826/10417/13-а та № 826/10418/13-а не було встановлено, що внаслідок скасування рішень про коригування митної вартості товарів виникли надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України, та не було зобов'язано митницю вчинити певні дії відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для підготовки висновків про повернення надмірно сплачених митних платежів з Держбюджету до Головного Управління Державної казначейської служби України у Київської міської митниці ДФС відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч. 1-4 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку..

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364, (далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.11.2014 (справа №21-207а14), від 24 березня 2015 року (справа №21-3а15).

Наведене дає підстави для висновку про те, що повернення платникові надмірно сплачених коштів можливе за наявності факту їх надмірної сплати, звернення платника до відповідного органу у встановленому законодавством порядку та відсутність у такого платника на час звернення будь-якої заборгованості по сплаті обов'язкових платежів, податків чи зборів.

Обставини перерахування платежів сторонами не оспорюються, крім того, матеріали справи свідчать, що після прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості, ввезений позивачем товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, водночас, рішення митного органу визнані судом протиправними та скасовані.

Щодо посилань митного органу на ту обставину, що позивачем не було надано документи, що підтверджують суму надмірно сплачених платежів суд виходив з наступного.

Так, відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що сума переплати митних платежів, вказана позивачем в заяві про повернення наміру сплачених митних платежів, підтверджується доданими до цієї заяви копіями митних декларацій, а саме графою 47.

Водночас, розмір фінансових гарантій було визначено та сплачено товариством у встановленому порядку митного оформлення і випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію, при цьому, при сплаті гарантійного зобов'язання зауважень у митного органу до вказаної суми не було.

Поряд із цим, доводи апелянта щодо наявності у позивача податкового боргу, що унеможливлює повернення йому надмірно сплачених коштів, спростовуються довідкою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 28.06.2016 року №12726/10/28-10-17-02-23 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.21) та з якої вбачається, що станом на 01.06.2016, тобто на час звернення товариства до митного органу із заявою, у нього відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено витяг з даних веб-ресурсу офіційного порталу ДФС України, з якого також вбачається, що станом на 27.12.2017 року платник податків не має податкового боргу.

Щодо доводів митного органу про те, що позивач у разі задоволення вказаного позову може повторно повернути собі суму ПДВ, яка раніше вже була включена до податкового кредиту, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з посиланням на лист ДФС від 28.12.2015 №27875/6/99-99-19-03-02-15, що після повернення суми надмірно сплачених податків та оформлення відповідачем аркушу коригування до митних декларацій у позивача виникне обов'язок провести коригування податкового кредиту, при цьому, контроль за правильністю формування податкового кредиту мають здійснювати податкові органи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 12 січня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов