Постанова № 71578155, 10.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16919/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Парчевського В.Ю.,

представників відповідача Семенище О.І., Піонтковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0015381406 від 26.08.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32804063, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату підписання акту 11.08..2016 року знаходиться на податковому обліку в Державні податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво чавуну, сталі та феросплавів ( код КВЕД 24.10).

Юридична адреса виробничих потужностей товариства - Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна 122 б.

В період з 22.07.2016 року по 04.08.2016 року посадовими особами ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним контрактом від 16.10.2006 року №136U з компанією «Unilan ApS» (Данія) згідно листів ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 06.01.2016 року №12311/74; від 05.04.2016 року №12399/1265 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 03.03.2016 року №145-2-2-00/438, від 06.04.2016 року №145-2-2-00/645.

За результатами перевірки складено акт №691/26-15-14-06-04/32804063 від 11.08.2016 року, яким встановлено порушення товариством вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ «Завод сталевої дробі» валютної виручки в сумі 111 825,0 євро по контракту від 16.10.2006 року №136U з компанією «Unilan ApS» (Данія).

На підставі акту №691/26-15-14-06-04/32804063 від 11.08.2016 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0015381406 від 26.08.2016 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 39 814,81 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами чого Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №22743/6/99-99-11-01-02-25 від 21.10.2016, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0015381406 від 26.08.2016 року залишено без змін.

Відповідно до зазначеного рішення ДФС України наданий під час адміністративного оскарження сертифікат Торгово-промислової палати України №2692 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не відповідає умовам сертифікатів, оскільки у ньому не вказано дати закінчення форс-мажорних обставин.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення податкового органу, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першою статті четвертої цього Закону визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Спірним у даній справі є питання поширення на позивача норм наведеного Закону.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669).

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Алчевськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Алчевськ.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзацом 1 статті 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як установлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, фактичне провадження господарської діяльності позивач здійснює у місті Алчевську, що входить до переліку населених пунктів,, з цього приводу йому видано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №2692 (вих. №318/05-4 від 20.01.2015) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ТОВ «Завод сталевої дробі» від 02.06.2014 року та повідомила, що дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Апелянт наполягає, що позивач веде зовнішньоекономічну діяльність не на території тимчасової окупації, на яку розповсюджується Сертифікат №2692, оскільки експорт продукції ним здійснювався через митний пост «Харків-Центральний», а валютна виручка надходила на поточні рахунки підприємства, відкриті в банківських установах міста Києва.

З цього приводу колегія суддів приймає доводи позивача щодо неможливості здійснення митного оформлення експорту товару на території проведення АТО, а також призупинення Нацбанком України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Інших доводів апелянт не наводить, як і не надає доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звільнений від відповідальності за порушення строків, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності як суб»єкт господарювання, що здійснює діяльність (у перевіряємий період) на території проведення антитерористичної операції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 12 січня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов