Рішення № 71576709, 11.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018Справа №910/18310/17За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз"

про відшкодування шкоди в розмірі 34 709,00 грн.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" про відшкодування шкоди в розмірі 34 709,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі №910/18310/17.

Розгляд справи відкладався.

27.11.2017р. позивач подав до суду клопотання проводити розгляд справи № 910/18310/17 за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування".

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., спрощене позовне провадження призначене для малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 6.

Розглянувши матеріали справи № 910/18310/17 господарський суд дійшов висновку, що справу №910/18310/17 слід розглядати за правилами спрощеного позонного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 о 12-26 год. в м. Суми по пл. Покровська, 8 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення «Mercedes-benz Vito», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 при виїзді з дворової території не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, з послідуючим наїздом на автомобіль НОМЕР_3 та «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_4.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_5, порушив п.10.2 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_2, який був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" згідно з договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0964807.505 від 01.02.2017.

Відповідно до рахунку №19 від 14.03.2017 оплата за ремонт та запчастин складає 36 009,00 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0964807.505 від 01.02.2017, на підставі страхового акту від 28.03.2017 №0275.206.17.01.01 позивачем виплачено страхувальнику 35 209,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2017 №8237.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 22.02.2017, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, під керуванням транспортного засобу «Mercedes-benz Vito», д.н. НОМЕР_1, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3294858. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн., строк дії полісу з 16.02.2017 до 15.02.2018.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 34 709,00 грн., які відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування", а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 р. №6-49цс14 та від 02.12.2015 р. №6-691цс15).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АК/3294858 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві за полісом № АК/3294858 лежить обов'язок відшкодувати за спірним страховим випадком 34 709,00 грн., що не перевищує ліміту відшкодування (відповідно до ліміту полісу №АК/3294858 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн.).

Згідно ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до умов полісу № АК/3294858 розмір франшизи становить 500,00 грн. Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 34 709,00 грн. = (35 209,00 грн. - 500,00 грн. франшизи).

Отже, відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", умов договору на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та заяви страхувальника про узгодження розміру страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз" було здійснено перерахування грошових коштів на реквізити страхувальника у розмірі 35 209,00 грн., що підтверджується страховим актом №0275.206.17.01.01 від 28.03.2017 та платіжним дорученням №8237 від 31.03.2017.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 34 709,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, будинок 6, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 19, код ЄДРПОУ 30968986) суму збитків в порядку регресу у розмірі 34 709 (тридцять чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 00 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.00коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2018

Суддя І.І. Борисенко