Рішення № 71576422, 21.12.2017, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
21.12.2017
Номер справи
910/16858/17
Номер документу
71576422
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017Справа № 910/16858/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебаченнядоПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"простягнення 1 171 503 грн 28 коп.Представники: від позивача: Панамаренко Д.М. - представник за довіреністю Гамрецький Є.О. - представник за довіреністювід відповідача: Грабєжов О.Е. - представник за довіреністю Багрій К.В. - представник за договором

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з вимогами до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" про стягнення 1 171 503 грн 28 коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у 2015 року, в тому числі: 849 946 грн 70 коп. основного боргу, 57 713 грн 59 коп. 3% річних та 264 295 грн 99 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 4-525 від 19.12.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих у 2015 році телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 849 946 грн 70 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 57 713 грн 59 коп. 3% річних та 264 295 грн 99 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16858/17 та справу призначено до розгляду на 09.11.2017.

06.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

09.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

13.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Судове засідання, призначене на 09.11.2017, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 21.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2017, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, та розгляд справи по суті призначено на 21.12.2017.

У судове засідання 21.12.2017 з'явились представники сторін на надали пояснення по суті спору. Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

Послугами ефірного телерадіомовлення є: технічне обслуговування і експлуатація технічних засобів випромінення в ефір; передача телерадіопрограм до технічних засобів випромінення в ефір з використанням споруд і ліній зв'язку; трансляція телерадіопрограм технічними засобами випромінення в ефір.

Згідно з статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг.

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія НБМ" є власником ліцензії на мовлення телевізійних програм під логотипом "5 канал".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

У зв'язку тим, що з 01.01.2015 втрачає чинність договір № 4-465 від 16.12.2013, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа № 23.12.2014 № 6309/4-07, направив на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на розгляд та підписання договір № 4-525 з додатком № 1 про надання Концерном РТТ телекомунікаційних послуг у 2015 році, який було отримано 25.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04112 11664452.

Предметом даного договору є надання позивачем, як виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача, як замовника.

Відповідно до частини 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як зазначає позивач, відповідач, із порушенням строків визначених частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України, листом від 30.12.2014 № 401 (отриманий Концерном РРТ 23.01.2015 вх. № 157/07) надіслала підписаний і скріплений печаткою договір від 19.12.2014 № 4-525 та протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків визначених частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України позивач, відповідно до листа № 182/4-07 від 26.01.2015, повідомив відповідача про те, що договір № 4-525 від 19.12.2014 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році є неукладеним.

Оскільки, припинення трансляції телевізійного сигналу суперечить суспільним інтересам та порушує закріплене статтею 34 Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до інформації. Концерн РРТ не зважаючи на відсутність укладеного договору між сторонами, усвідомлюючи важливість надання достовірної інформації громадянам України, здійснював технічне обслуговування та експлуатацію технічних засобів відповілача, які працювали у звичайному режимі та розповсюджували сигнал.

Протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги належної якості, в обсязі та за цінами, що зазначені у додатку № до договору № 4-525 від 19.12.2014, а останній фактично споживав дані послуги.

З метою врегулювання взаємовідносин та оплати наданих послуг позивач щомісяця надсилав на адресу відповідача акт виконання робіт (наданих послуг), зведення на оплату наданих послуг; рахунок на оплату телекомунікаційних послуг; звіт ЦКУ РТ КРРТ, а саме: акти виконаних робіт № 118 від 31.01.2015 на суму 371 458 грн 86 коп., № 238 від 28.02.2015 на суму 335 098 грн 63 коп., № 340 від 31.03.2015 на суму 370 922 грн 24 коп., № 469 від 30.04.2015 на суму 359 262 грн 89 коп., № 615 від 31.05.2015 на суму 371 487 грн 89 коп., № 726 від 30.06.2015 на суму 359 352 грн 07 коп., № 867 від 31.07.2015 на суму 371 477 грн 89 коп., № 1022 від 31.08.2015 на суму 371 440 грн 78 коп., № 1152 від 30.09.2015 на суму 359 363 грн 26 коп., № 1288 від 31.10.2015 на суму 369 327грн 54 коп., № 1450 від 30.11.2015 на суму 359 132 грн 53 коп., № 1594 від 31.12.2015 на суму 371 169 грн 12 коп.

Відповідач в порушення норм чинного законодавства не повертав підписані зі свого боку акти виконаних робіт (наданих послуг) Концерну РРТ. При цьому, частково сплачував згідно виставлених Концерном РРТ рахунків про що свідчать платіжні доручення № 2287 від 19.02.2015 на суму 220 000 грн 00 коп., № 2399 від 17.03.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 2555 від 17.04.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 2717 від 18.05.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 2875 від 15.06.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3069 від 14.07.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3224 від 17.08.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3374 від 16.09.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3519 від 15.10.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3701 від17.11.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 3901 від 15.12.2015 на суму 300 000 грн 00 коп., № 4060 від 19.01.2016 на суму 300 000 грн 00 коп., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 849 493 грн 70 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями статей 640-642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, з метою врегулювання договірних відносин між сторонами спору, листом від 23.12.2014 № 6309/4-07 направлено на адресу відповідача проект договору від 19.12.2014 № 4-525 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році. Обидва проекти договору та проекту додатку № 1 до договору підписані позивачем та скріплені відбитками печатки останнього. Вказаний лист отриманий відповідачем 25.12.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи.

Положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Після отримання проекту договору та додатку № 1, відповідач підписав та скріпив печаткою два примірники договору, однак мав заперечення щодо проекту додатку № 1 до договору, а саме: враховуючи обсяг та зміст послуг, що надаються позивачем, відповідач вважає, що запропоновані у додатку № 1 договірні ціни на послуги значно завищені у зв'язку з чим складено протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1.

Так відповідач, листом від 30.12.2016 № 401, направив на адресу позивача один примірник договору, один примірник додатку № 1 до договору із застереженням та два примірники протоколу розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору, які підписані відповідачем та скріплені відбитками його печаток. Вказаний лист отриманий позивачем 23.01.2015, про що свідчить відповідна відмітка на листі.

Відповідно до частини 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Спірний додаток № 1 до договору визначає вартість послуги позивача за технічне обслуговування технічного засобу відповідача.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність зі сторони відповідача конклюдентних дій в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України в рамках договору від 19.12.2014 № 4-525, а саме щодо прийняття пропозиції на укладення договору саме в запропонованій позивачем редакції.

Отримавши від відповідача договір від 19.12.2014 № 4-525 із застереженням, додаток №1 до вказаного договору та протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1, позивач з 23.01.2015 продовжував надавати відповідачу послуги на умовах, викладених в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, оскільки викладена в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, є відмовою від одержаної пропозиції позивача від 19.12.2014, але в той же час, новою пропозицією у розумінні статті 646 Цивільного кодексу України, яка була отримана позивачем.

Після отримання листа відповідача № 401 від 30.12.30/12/2014 з протоколом розбіжностей до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, підписаним відповідачем із застереженням, позивач вчинив конклюдентні дії, а саме: розповсюджував телевізійну програму під логотипом "5 канал" відповідача за допомогою технічних засобів мовлення, тобто надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що є предметом договору від 19.12.2014 № 4-525.

З 23.01.2015 (отримання позивачем договору від 19.12.2014 № 4-525із застереженням та протоколу розбіжностей) позивач продовжує забезпечувати приймально-передавальні системи відповідача електроенергією, що свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача та факт укладання договору від 19.12.2014 № 4-525 на умовах, запропонованих відповідачем в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

Отримавши від відповідача лист про відмову від укладання вищевказаного договору за ціною, запропонованою позивачем, останній не вимкнув живлення приймально-передавальних систем відповідача.

Лише 29.01.2015відповідач отримав від позивача лист №182/4-07 від 2601.2015, в якому позивач повідомляв про те, що він не приймає умови, викладені в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами. Водночас, цим обставинам не було надано належної оцінки місцевим господарським судом. Так, суд першої інстанції не з'ясував питання відносно того, що позивач не вимкнув живлення систем прийому супутникового і сигналу (супутникова антена - супутниковий тюнер), які знаходяться на режимній територій філій позивача та своїми конклюдентними діями (надання послуг) підтвердив прийняття пропозиції відповідача за договірними цінами на телекомунікаційні послуги, викладені в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що відповідач, отримавши відповідь про відмову від прийняття протоколу розбіжностей від 30.12.2014, не вчинив жодних дій з припинення використання телекомунікаційних послуг, та, відповідно, споживав їх на умовах, запропонованих позивачем, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі матеріали та пояснення сторін свідчать про те, що спірний договір від 19.12.2014 № 4-525 є укладеним на умовах та за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, та продовжував діяти до закінчення строку його дії. На виконання умов названого договору відповідач здійснював оплату наданих позивачем телекомунікаційних послуг за договірними цінами, визначеними у протоколі розбіжностей від 20.12.2015 до додатку № 1, на підтвердження чого до матеріалів надано копії платіжних доручень

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок заборгованості з урахуванням договірних цін, визначених у протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525 та здійснених відповідачем оплат:

Період (місяць, рік)Вартість наданої послугиОплата наданої послугиБоргсічень 2015327 798,87220 000,00 107 798,87лютий 2015295 712,28300 000,00-4 287,72березень 2015327 325,34300 000,0027 325,34квітень 2015317 036,38300 000,0017 036,38травень 2015327 832,25300 000,0027 832,25червень 2015317 115,05300 000,0017 115,05липень 2015327 815,65300 000,0027 815,65серпень 2015327 782,93300 000,0027 782,93вересень 2015317 124,92300 000,0017 124,92жовтень 2015325 919,64300 000,0025 919,64листопад 2015316 921,33300 000,0016 921,33рудень 2015327 543,19300 000,0027 543,19 Всього: 335 918,44З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором від 19.12.2014 № 4-525 та факту наявності заборгованості за отримані послуги за період з січня по грудень 2015 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 335 918 грн 44 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 57 713 грн 59 коп. 3% річних та 264 295 грн 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 11.02.2015 по 28.09.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд наводить власні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням розміру прострочених платежів та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів107798.8711.02.2015 - 28.09.20179613 %8514.6327325.3411.04.2015 - 28.09.20179023 %2025.8217036.3811.05.2015 - 28.09.20178723 %1221.0227832.2511.06.2015 - 28.09.20178413 %1923.8617115.0511.07.2015 - 28.09.20178113 %1140.8527815.6511.08.2015 - 28.09.20177803 %1783.2527720.9311.09.2015 - 28.09.20177493 %1706.5517124.9211.10.2015 - 28.09.20177193 %1012.0125919.6411.11.2015 - 28.09.20176883 %1465.7016921.3311.12.2015 - 28.09.20176583 %915.1427543.1911.01.2016 - 28.09.20176273 %1419.42 Всього:23 128.25

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.02.2015 - 28.09.2017107798.871.72177770.5611.04.2015 - 28.09.201727325.341.47512991.8011.05.2015 - 28.09.201717036.381.2945013.0111.06.2015 - 28.09.201727832.251.2667414.3011.07.2015 - 28.09.201717115.051.2614472.9711.08.2015 - 28.09.201727815.651.2747623.9411.09.2015 - 28.09.201727720.931.2847882.8111.10.2015 - 28.09.201717124.921.2554375.1911.11.2015 - 28.09.201725919.641.2727050.7411.12.2015 - 28.09.201716921.331.2474180.9511.01.2016 - 28.09.201727543.191.2386566.64 Всього:145 342.91З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання грошового зобов'язання за договором від 19.12.2014 № 4-525, вимоги позивача про нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме: 3 % річних у розмірі 23 128 грн 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 145 342 грн 91 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26, ідентифікаційний код 22837796) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10, ідентифікаційний код 01190043) заборгованість у розмірі 335 918 (триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 44 коп., 3 % річних у розмірі 23 128 (двадцять три тисячі сто двадцять вісім) грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 145 342 (сто п'ять тисяч триста сорок дві) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 7 565 (сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 15.01.2018

Суддя Н.Б. Плотницька

Попередній документ : 71576421
Наступний документ : 71576424