Рішення № 71576202, 15.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.2018р. Справа №905/2543/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Єсіонова Олександра Миколаїйовича, м.Слов'янськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 107510,76 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники:

від позивача: Єсіонов О.М.-підприємець

від відповідача: Нанкевич О.Л.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Єсіонов Олександр Миколайович, м.Слов'янськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 107510,76 грн., у тому числі основний борг в сумі 89562,60 грн., три проценти річних в сумі 1566,65 грн., інфляція в сумі 5194,63 грн. та пеня в сумі 11186,88 грн.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)" внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ухвалою суду від 19.12.2017р. призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №680-ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р., видаткові накладні №5 від 17.02.2017р., №6 від 20.02.2017р., довіреність на отримання матеріальних цінностей, розрахунок суми позову.

Відповідач 18.12.2017р. надав відзив на позовну заяву від 15.12.2017р. №93213/1001, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- товар, вимоги про стягнення вартості якого заявлені позивачем, не був передбачений договором №680-ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р., внаслідок чого неузгодженою є вартість цього товару;

- неналежне оформлення довіреності на отримання матеріальних цінностей;

- відсутність відомостей щодо представника відповідача, яким було отримано товар, у відповідних видаткових накладних;

- ненадання позивачем всіх документів щодо товару, які передбачені договором, внаслідок чого не настав строк оплати товару.

03.01.2018р. позивачем надано пояснення стосовно відзиву на позовну заяву від 27.12.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

03.10.2016р. між сторонами був підписаний договір поставки №680-ДОЭ-ДЦ, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити у власність покупцю продукцію та обладнання продовольчо-технічного призначення, код ГК-Металлопрокат, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікаціях до договору, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію, що поставляється в його власність, згідно з умовами даного договору (п.п.1.1-1.2 договору).

Згідно п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінах, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Умови поставки продукції, згідно Інкотермс 2010 з урахуванням умов та застережень, які містяться в даному договорі та/або відповідних специфікацій до нього (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору постачальник зобовязаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні; сертифікат якості та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації); інструкцію з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4 договору.

Згідно п.4.7 договору датою поставки вважається дата вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.10.2017р. включно (п. 8.1 договору).

Сторонами 03.10.2016р. підписано специфікацію до договору поставки, в якій узгоджено найменування продукції, що має бути поставлена позивачем відповідачу, її кількість, якість та вартість, строки поставки. Зокрема, постачанню позивачем відповідачу підлягали круги, полоси, арматура, катанка, швелери, шестигранники тощо.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №5 від 17.02.2017р., №6 від 20.02.2017р. позивачем за договором №680-ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р. було поставлено відповідачу круги, арматуру, смуги, листи на суму 89562,60 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.4 договору №680-ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р. розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному договору проводяться покупцем в порядку та строки погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За умовами п.5 специфікації до договору №680- ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р. розрахунки за продукцію, поставлену постачальником по даній специфікації до договору, проводиться покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 5 календарного дня з дати поставки товару на підставі отриманого від постачальника рахунку. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 89562,60 грн. не виконані.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві на позов від 15.12.2017р. №93213/1001, суд не приймає.

Зокрема, посилання відповідача на ті обставини, що постачання саме такого товару, як зазначений у видаткових накладних, не було передбачено специфікацією до договору, спростовуються наданими до справи доказами.

Так, відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу -одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено, видаткові накладні надані позивачем в підтвердження факту постачання товару відповідачу містять у собі посилання на договір №680- ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р.

При цьому, господарська операція з постачання товару відповідачу відображена позивачем у своєму бухгалтерському обліку, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №271590.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Як наслідок, за висновками суду, вартість товару за договором фактично була узгоджена сторонами під час складання та підписання відповідних видаткових накладних №5 від 17.02.2017р. та №6 від 20.02.2017р.

Посилання відповідача на неналежне оформлення довіреності на отримання матеріальних цінностей суд вважає безпідставними, оскільки наявна у матеріалах справи довіреність №ГОД00000079 від 17.02.2017р. містить у собі загальне визначення товару, який мав бути отриманий представником відповідача - металопрокат, що не суперечить переліку товару, зазначеному у видаткових накладних. Вартість такого товару також майже співпадає.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару.

Таким чином, твердження відповідача щодо ненастання строку оплати товару є недоведеними.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем відповідних допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов до матеріалів справи не надано.

Учасник справи відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідного клопотання про витребування судом доказів по справі відповідачем також заявлено не було.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 89562,60 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.8 договору №680- ДОЭ-ДЦ від 03.10.2016р. сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не поставленої продукції, проте не більше 5% відсотків вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 02.03.2017р. по 30.09.2017р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11186,88 грн.

Проте, як зазначено вище, розмір пені узгоджений сторонами в договору становить не більше 5% вартості своєчасно неоплаченої продукції, у даному випадку - 4478,13 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 4478,13 грн., а решта вимог в цій частині є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 02.03.2017р. по 30.09.2017р. в розмірі 1566,65 грн. та інфляцію за період з березня 2017р. по серпень 2017р. в розмірі 5194,63 грн.

Розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Щодо вимог про стягнення інфляції судом враховано наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару у березні 2017р., нарахування позивачем інфляції за березень 2017р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 3538,37 грн. за квітня по серпень 2017р., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 6708,75 грн. та інфляції в сумі 1656,26 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є недоведеними, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 99146,35 грн., у тому числі основний борг в сумі 89562,60 грн., три проценти річних в сумі 1566,65 грн., пеня в сумі 4478,73 грн. та інфляція в сумі 3538,37 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 77, 81, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємець Єсіонова Олександра Миколайовича, м.Слов'янськ до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 107510,76 грн., у тому числі основний борг в сумі 89562,60 грн., три проценти річних в сумі 1566,65 грн., інфляція в сумі 5194,63 грн. та пеня в сумі 11186,88 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд. 8, р/р 2600510199 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851,ЄДРПОУ 00131268) на користь Фізичної особи-підприємець Єсіонова Олександра Миколайовича (ІНФОРМАЦІЯ_1, 84122, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ "Приватбанк" Краматорська філія, МФО 335548, код НОМЕР_2) основний борг в сумі 89562,60 грн., три проценти річних в сумі 1566,65 грн., пеню в сумі 4478,73 грн. та інфляцію в сумі 3538,37 грн., всього заборгованість в сумі 99146,35 грн., судовий збір в сумі 1487,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 15.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.01.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина