Рішення № 71576051, 14.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2017р. Справа № 905/479/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, код ЄДРПОУ 40081237

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158

про стягнення штрафу у розмірі 105665 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 – юрисконс.

від відповідача: ОСОБА_3 – юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2017р. у справі №905/479/17 позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму штрафу у розмірі 42266 грн та судовий збір у розмірі 1600 грн. В залишковій частині вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2017р. у справі №905/479/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017р. попередні судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення від 12.04.2017р. та постанову від 29.05.2017р. суд касаційної інстанції зазначав, що обидві судові інстанції, дійшовши висновку про те, що допущене відправником порушення у вигляді неправильного зазначення маси вантажу в накладній засвідчено комерційним актом, складеним у відповідності до вимог законодавства, який було надано перевізником суду першої інстанції, належним чином не перевірили його змісту на предмет дотримання залізницею вимог, які ставляться до таких актів Правилами складання актів, затвердженими наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, зокрема, щодо відсутності відмітки станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції, та не навели зазначеним обставинам правової оцінки і не обґрунтували відхилення доводів відповідача про порушення залізницею порядку складання комерційного акту.

Також, Вищий господарський суд України вказав на те, що суд апеляційної інстанції долучивши як додатковий доказ до матеріалів справи копію комерційного акту НА №001894/177/19 від 29.08.2016р. з проставленою відміткою станції призначення в розділі «Є», у своїй постанові не зазначив про прийняття та оцінку цього доказу чи його відхилення.

Крім того, у постанові від 27.09.2017р. зазначалось, що суди обох інстанцій послалися у прийнятих судових рішеннях на те, що відомості щодо маси вантажу містить і акт загальної форми №870 від 29.08.2016р., складений станцією ОСОБА_1 залізниці, однак, не звернули увагу, що у матеріалах справи вказаний акт відсутній.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виходячи зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №905/479/17 передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

Ухвалами від 13.10.2017р., 07.11.2017р. зобов’язано сторони, зокрема, надати пояснення по суті спору з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017р.

У поясненнях №13-04/624 від 03.11.2017р. та судових засіданнях Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» наполягало на задоволенні позовних вимог та зазначало, що під час прибуття вагону №53585006 на попутну станцію ОСОБА_1 залізниці було виявлено невідповідність маси вантажу, вказаної у накладній №50515675, та складено комерційний акт НА №001894/177 від 29.08.2016р. («НА №001894» – пронумерований бланк суворої звітності, «№177» – порядковий номер). При прибутті вказаного вагону на станцію призначення Одеса-Застава Одеської залізниці було присвоєно «№19» та заповнено розділ «Є», внаслідок чого повний номер комерційного акту, який засвідчує невідповідність маси вантажу за перевезенням у спірному вагоні – НА №001894/177/19 від 29.08.2016р.

У поясненнях №09-10/30 від 03.11.2017р. та судових засіданнях відповідач вказував на те, що комерційний акт №001894/177 від 29.08.2016р. не є належним та допустимим доказом, який засвідчує обставини неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником, оскільки останній складений з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України. Водночас, вказаний комерційний акт містить відомості щодо маркування вантажу, які не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» просило суд, у разі стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, максимально зменшити його суму.

Ухвалами від 13.10.2017р., 07.11.2017р. було викликано у судові засідання 07.11.2017р., 29.11.2017р. посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (одержувача вантажу за залізничною накладною №50515675) для надання пояснень по суті спору.

У відповідності до пояснень №2802 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» вантаж у вагоні №53585006 був прийнятий одержувачем без комерційного акту, претензії до відповідача щодо кількості поставленого товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», господарський суд встановив:

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як свідчать матеріали справи, 26.08.2016р. Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Одеса-Застава Одеської залізниці було направлено за залізничною накладною №50515675 у вагоні №53585006 вантаж – прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті (вантажоодержувач – філіал Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» у м.Одеса).

Крім того, вказана накладна містила наступні відомості:

- маса вантажу – 67183 кг (п.24, відомість вагонів);

- спосіб визначення маси – на вагонних вагах Заводський №2022 Єрмак ВВ-150-2-50 (п.26);

- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) – вантажовідправником (п.28).

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відтак, з оформленням та підписанням накладної №50515675 Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні №53585006 становила 67183 кг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №50515675 маса вантажу у вагоні №53585006 не відповідала дійсній масі вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як встановлено судом, на підставі акту загальної форми №870 від 29.08.2017р. станції ОСОБА_1 залізниці, при проходженні вагону через вказану станцію залізницею було проведено контрольне переваження вагону №53585006, за результатами якого виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №50515675.

Одночасно, за змістом комерційного акту НА №001894/177 від 29.08.2016р. за результатами переважування на справних електронний 150т вагонних вагах станції ОСОБА_1 (огляд-повірка 18.05.2016р.) виявилось, що вага брутто – 89440 кг, тара по документу – 23100, нетто – 66340 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 843 кг; у комерційному відношенні навантаження у вагоні навалом, нижче рівня бортів вагону на 1,7 м, вантаж марковано вапняком, виїмок та поглиблень немає, обрис навантаження не порушено. Вагон справний, люка та двері закриті, дана телеграма.

Відповідно до технічного паспорту №89 засобу ваговимірювальної техніки станції ОСОБА_1 залізниці, огляд перевірка вказаних ваг здійснювалась 18.05.2016р., ваги були визнані придатними для застосування.

Разом з цим, у матеріалах справи наявний комерційний акт НА №001894/177/19 від 29.08.2016р., який містить аналогічні відомості щодо фактичної наявності та стану спірного вантажу. При цьому, у розділі «Є» вказаного комерційного акту наявна відмітка наступного змісту: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено», яка засвідчена штемпелем станції призначення Одеса-Застава Одеської залізниці та містить підписи працівників залізниці і вантажоодержувача.

Як вказувалось вище, скасовуючи рішення місцевого суду від 12.04.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017р., Вищий господарський суд України вказував на те, що обидві судові інстанції, дійшовши висновку про те, що допущене відправником порушення у вигляді неправильного зазначення маси вантажу в накладній засвідчено комерційним актом, складеним у відповідності до вимог законодавства, який було надано перевізником суду першої інстанції, належним чином не перевірили його змісту на предмет дотримання залізницею вимог, які ставляться до таких актів Правилами складання актів, затвердженими наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, зокрема, щодо відсутності відмітки станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції, та не навели зазначеним обставинам правової оцінки і не обґрунтували відхилення доводів відповідача про порушення залізницею порядку складання комерційного акту. Також, суд касаційної інстанції вказував на те, що Донецький апеляційний господарський суд, долучивши як додатковий доказ до матеріалів справи копію комерційного акту НА №001894/177/19 від 29.08.2016р. з проставленою відміткою станції призначення в розділі «Є», у своїй постанові не зазначив про прийняття та оцінку цього доказу чи його відхилення.

Беручи до уваги вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п.2, 4 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

За змістом п.п.8-10 вказаних Правил комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 12 зазначених Правил встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Як вказувалось, у розділі «Є» комерційного акту НА №001894/177/19 від 29.08.2016р., що є другим примірником попутного комерційного акту НА №001894/177 від 29.08.2016р., міститься відмітка станції призначення Одеса-Застава Одеської залізниці наступного змісту: «При перевірці вантажу, різниці проти цього акту не виявлено», що свідчить про підтвердження станцією призначення фактичних даних, які були виявлені під час перевірки вантажу на попутній станції ОСОБА_1 залізниці.

В той же час, як зазначалось судом, фактичне засвідчення обставин неправильного зазначення вантажовідправником відомостей щодо маси вантажу за спірним перевезенням та складанням відповідного комерційного акту, відбулось під час проходження вагону №53585006 через транзитну станцію ОСОБА_1 залізниці, яка входить до складу структурного підрозділу Запорізької дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», внаслідок чого позивачем у розглядуваній справі є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Разом з цим, судом враховано, що при первісному розгляді вказаної справи у місцевому суді, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» своєї правової позиції по суті спору у вигляді відзиву, пояснень, заперечень, клопотань викладено не було.

В той же час, під час апеляційного розгляду справи №905/679/17 відповідач зауважував на тому, що комерційний акт НА №001894/177 від 29.08.2016р. не є належним та допустимим доказом, який засвідчує обставини неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником та складений з порушенням п.п.9, 10, 12 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, оскільки не містить відмітки станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції у розділі «Є».

Наявність таких заперечень під час апеляційного перегляду справи і зумовило надання позивачем примірника комерційного акту станції призначення.

Водночас, твердження відповідача, викладені у поясненнях №09-10/30 від 03.11.2017р. щодо маркування вантажу до уваги судом не приймаються з огляду на те, що, всупереч приписів п.16 Правил складання актів, вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

Крім того, імовірна невідповідність змісту комерційного акту в частині способу маркування (жовтою фарбою чи вапном) не свідчить про його невідповідність в частині відомостей про дійсну вагу вантажу.

При цьому, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги безпідставність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №53585006 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №50515675.

За приписами п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

За розрахунком позивача, який відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, провізна плата у вагоні №53585006 складала 21133 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 105665 грн (21133 * 5).

Як було зазначено судом, у поясненнях №09-10/30 від 03.11.2017р. Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» просило суд, у разі стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, максимально зменшити його суму.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами п.6 роз’яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, з урахуванням того, що завантаження відправником вагону №53585006 не перевищувало його вантажопідйомність та не загрожувало безпеці руху на залізниці, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено ст.83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшення штрафу до двох провізних плат, а саме 42266 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для зменшення штрафу, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 42266 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.4.3 постанови №7 від 21.02.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, судовий збір в сумі 1600 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі платіжного доручення №107/547 від 14.02.2017р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення штрафу у розмірі 105665 грн, задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 42266 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1 код ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, ОСОБА_4, буд.108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 42266 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.12.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця