Ухвала суду № 71575936, 23.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 рокусправа № 804/3839/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року

у справі №804/3839/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулося в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року №0003121203, яким зобов’язано сплатити штраф з земельного податку у сумі 7567,56 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2014 року №37 на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 року №305 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 26 травня 2014 року по 25 серпня 2014 року (а.с. 16-18).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 серпня 2014 року №71 продовжено строк тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до 25 вересня 2014 року (а.с. 19).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 вересня 2014 року №101 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (а.с. 20, 21).

28 серпня 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №157 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»та делегування повноважень ліквідатора», згідно з яким строк здійснення процедури ліквідації продовжено на один рік - по 26 вересня 2016 року включно (а.с. 22).

29 серпня 2016 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1651 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» та делегування повноважень ліквідатора», згідно з яким строк здійснення процедури ліквідації продовжено на один рік по 26 вересня 2017 року включно (а.с. 23).

30 березня 2017 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань порушення терміну сплати (перерахування) земельного податку з юридичних осіб, за результатами якої складений акт №221/1203/19358767 (а.с. 9-11).

За висновками перевірки позивачем порушені вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкові зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб за період січень-липень 2016 року.

На підставі акту перевірки та виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% від грошового зобов’язання 37837,87 гривень, тобто 7567,56 гривень (а.с.7).

У відповідності до розрахунку штрафних санкцій, земельний податок у сумі 11624,39 гривень з граничним строком сплати 01 березня 2016 року; у сумі 11624,39 гривень з граничним строком сплати 30 березня 2016 року; у сумі 11624,39 гривень з граничним строком сплати 30 квітня 2016 року; у сумі 2964,70 з граничним строком сплати 30 травня 2016 року сплачений 05 серпня 2016 року (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення в період ліквідації позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно із частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду з ліквідації, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Положеннями частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Отже для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки на час винесення податкового повідомлення-рішення відносно позивача вже була розпочата процедура ліквідації та тимчасової адміністрації, тому податковий орган не мав правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з земельного, граничний строк сплати яких настав у березні-травня 2016 року, тобто в період здійснення ліквідаційної процедури.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Ухвала в повному обсязі складена 29 грудня 2017 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим