Ухвала суду № 71575748, 12.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 січня 2018 року м. Київ№ 826/12003/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., за участі секретаря судового засідання Карпенка Д.В. у відкритому судовому засіданні в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнко Ю.П.,

Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в останній редакції якого просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 27595,00 грн. у зв'язку з прострочення виплати гарантованої суми відшкодування за депозитними вкладами у ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Банк Михайлівський» у 2015 та 2016 роках, що включає 3% річних від суми простроченої виплати, інфляційні втрати та упущену вигоду. Також позивач просить вийти за межі позовних вимог та на розсуд суду прийняти рішення про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, заподіяної протиправними діями/бездіяльністю відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір, спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 5 згаданого Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з вимогою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України до юрисдикції загальних судів віднесено розгляд справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Такі справи розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Відтак, справи щодо відшкодування майнової шкоди, в тому числі майнової шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Зокрема, як зазначено у частині п'ятій цієї статті, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З цього слідує, що вимоги про відшкодування шкоди, заявленої з вирішенням публічно-правового спору, можуть розглядатися в одному провадженні в порядку адміністративного судочинства, в той час як за інших обставин вимога про відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 29.09.2016 №14 при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень особа має право також заявити і вимоги про відшкодування шкоди, завданої цим рішенням. Відповідно, коли у своїх позовних вимогах позивач не просить скасувати будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень (визнати його дії чи бездіяльність неправомірною, тощо), такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, позовні вимоги про визнання протиправними дій чи рішень відповідача як особи публічного права відсутні. У такому випадку її позовні вимоги про відшкодування шкоди можуть бути вирішені загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства,

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись положеннями статей 238, 241, 243, 248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд її позовних вимог має здійснюватися загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Суддя О.О.Власенкова