Вирок № 71572968, 12.01.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3068/17

Провадження № 1-кп/452/47/2018

ВИРОК

іменем України

12 січня 2018 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого – судді Кравціва В.І.,

з участю секретаря Добрянського І.І.,

прокурора Шимко Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12017140290001209 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, несудимого,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 5 листопада 2017 року, працюючи охоронцем в магазині «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод» по вул. Б. Хмельницького, 14 а у м. Самборі Львівської області та маючи умисел на викрадення чужого майна, таємно викрав із торгового залу вказаного магазину одну пляшку коньяку ємкістю 0,5 л, вартістю 117,54 грн. та одну пляшку напою ємкістю 0,5 л, вартістю 74,76 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 13 листопада 2017 року у такий самий спосіб із торгового залу цього магазину викрав 1,046 кг ковбаси «Боярська», вартістю 69,85 грн., та інші продукти харчування на суму 416,04 грн., чим завдав ТзОВ ТВК «Львівхолод» майнову шкоду на загальну суму 608,34 грн., тобто вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме, злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

ТзОВ ТВК «Львівхолод» пред’явило позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 416,04 грн., заподіяної вказаною крадіжкою.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 винуватим себе визнав повністю, цивільний позов також визнав повністю і показав, що із 16 жовтня 2017 року він працював охоронцем в магазині «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод» по вул. Б. Хмельницького, 14 а у м. Самборі 5 листопада 2017 року у нього виник умисел вчиняти крадіжки із вказаного магазину. Викладаючи товар у торговому залі, він одну пляшку коньяку та одну пляшку напою заховав і заніс їх підсобне приміщення. Також 13 листопада 2017 року він вчинив крадіжку продуктів харчування із торгового залу вказаного магазину.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини винуватості ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), і тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Частиною другою статті 32 КК України встановлено, що повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» роз’яснено, що від повторності злочинів необхідно відрізняти продовжуваний злочин, який відповідно до частини другої статті 32 КК складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Об’єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину і окремим (самостійним) злочином щодо будь-якого іншого з цих діянь бути не може, а при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб’єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Відповідно до роз’яснень, наданих у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», неодноразове незаконне вилучення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, слід розглядати як один продовжуваний злочин.

Ураховуючи те, що у ОСОБА_1 був єдиний умисел на заволодіння товаром із магазину і виник він в обвинуваченого перед першим епізодом крадіжки та був наявний під час вчинення наступної крадіжки, відсутність спрямованості на заволодіння конкретним майном, спосіб, у який вилучалося майно та джерело, а також час, протягом якого вилучалося майно, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив продовжуваний злочин, а не повторну крадіжку чужого майна, і тому виключив із висунутого ОСОБА_1 обвинувачення кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1І злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують його покарання.

ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості.

До кримінальної відповідальності він притягується вперше.

Пом’якшуючі його покарання обставини – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв»язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 326 цього Кодексу цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред’явлений позов.

Ураховуючи наведене, а саме, те, що унаслідок вчинення злочину ОСОБА_1 позивачу заподіяна майнова шкода в розмірі 608,34 грн., але вона частково відшкодована в сумі 192,30 грн., представник цивільного позивача у судове засідання не прибув, але відповідач позов визнав повністю, суд постановив ухвалу про розгляд цивільного позову за відсутності представника цивільного позивача та задоволення цивільного позову в розмірі 416,04 грн.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання дев’яносто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 530 (одну тисячу п’ятсот тридцять) грн.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТВК «Львівхолод» 416 (чотириста шістнадцять) грн. 04 грн. за заподіяння майнової шкоди.

Речовий доказ – компакт-диск, який долучено до матеріалів кримінального провадження, – зберігати при матеріалах справи, а пляшку коньяку та пляшку напою, які передані на зберігання представнику потерпілого, повернути ТзОВ ТВК «Львівхолод».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя