Ухвала суду № 71572630, 12.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 310/7167/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Провадження № 22-ц/778/1675/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Бєлки В.Ю.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року представник ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 12.06.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 34.5/АК-00011.08.2 зі змінами до нього від 11.11.2008 року та від 21.01.2011 року, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 13 139,78 доларів США зі строком повернення до 12.06.2015 року включно. Кредитні кошти було надано з встановленням процентної ставки в розмірі 7,70 % річних, щомісячна плата за обслуговування кредиту - 0,25 % від суми виданого кредиту.

Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 17.06.2013 року мала заборгованість у розмірі 8 070,21 доларів США (що еквівалентно 64 505,18 грн.) та 359 765,10 грн., а саме: сума поточної заборгованості за кредитом - 3 779,78 доларів США (що еквівалентно 30 211,78 грн.), сума простроченої заборгованості за кредитом - 3 977,20 доларів США (що еквівалентно 31 789,76 грн.), сума простроченої заборгованості за процентами - 313,23 доларів США (що еквівалентно 2 503,64 грн.), сума простроченої заборгованості за щомісячною платою за проведення розрахунків - 1 311,33 грн., сума нарахованої пені за прострочення кредиту - 38 579,33 доларів США (що еквівалентно 308 364,59 грн.), сума нарахованої пені за прострочені проценти - 5 972,39 доларів США (що еквівалентно 47 737,31 грн.), сума 3 % річних за прострочення кредиту - 197,92 доларів США (що еквівалентно 1 581,98 грн.), сума 3 % річних за прострочення процентів - 30,62 доларів США (що еквівалентно 244,75 грн.), штраф - 65,70 доларів США (що еквівалентно 525,14 грн.).

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 34.5/АК-00011.08.2 від 12.06.2008 року в розмірі 8 070,21 доларів США та 359 765,10 грн., і судовий збір в сумі 3 441 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 8 070,21 доларів США, що складається з: 3 779,78 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 3 977,20 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 313,23 доларів США - прострочена заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за прострочення кредиту, пеню за прострочення процентів та штраф в сумі 83 095,03 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати в сумі 1 476 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» прострочену заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків в сумі 1 311,33 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду та з додатковим рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційні скарги, в яких посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПАТ «Родовід Банк» рішення суду та додаткове рішення суду не оскаржив.

Ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року було залишено без руху (т. 1, а.с. 157-160).

Ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року було залишено без руху (т. 1, а.с. 161-163).

Ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у цій справі визнано неподаною та повернуто ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 167).

Ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року у цій справі визнано неподаною та повернуто ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 168).

Не погоджуючись із ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у цій справі визнано неподаною та повернуто, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу (т. 1, а.с. 185-187).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року скасовано, справа передана до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (т. 1, а.с. 203-205).

Таким чином, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ була скасована ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у цій справі було визнано неподаною та повернуто.

Щодо ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року у цій справі було визнано неподаною та повернуто, то вказана ухвала в касаційному порядку оскаржена не була.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у цій справі підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Як зазналося вище, ПАТ «Родовід Банк» рішення суду не оскаржив, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених судом позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за укладеним між сторонами по справі договором № 34.5/АК-00011.08.2 від 12.06.2008 року та додаткових угод до нього від 11.11.2008 року та від 21.01.2011 року відповідач отримала кредит в сумі 13 139,78 доларів США терміном по 12.06.2015 року включно та зобов'язалася щомісячно частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами у розмірі та строки, встановлені кредитним договором (т. 1, а.с. 28-30, 31-32, 33).

Відповідно до виписок з особового рахунку за період з 12.06.2008р. по 17.06.2013р. та квитанцій ОСОБА_3 по декілька разів на рік з часу укладення договору і до лютого 2013 року вчинялися дії щодо виконання зобов'язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом. Останній платіж, який внесла відповідач в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, був здійснений 08.02.2013р., після чого зобов'язання за договором не виконувались (т. 1, а.с. 8-27, 99-120).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 17.06.2013 року відповідач мала заборгованість у розмірі 8 070,21 доларів США (що еквівалентно 64 505,18 грн.) та 359 765,10 грн., а саме: сума поточної заборгованості за кредитом - 3 779,78 доларів США (що еквівалентно 30 211,78 грн.), сума простроченої заборгованості за кредитом - 3 977,20 доларів США (що еквівалентно 31 789,76 грн.), сума простроченої заборгованості за процентами - 313,23 доларів США (що еквівалентно 2 503,64 грн.), сума простроченої заборгованості за щомісячною платою за проведення розрахунків - 1 311,33 грн., сума нарахованої пені за прострочення кредиту - 38 579,33 доларів США (що еквівалентно 308 364,59 грн.), сума нарахованої пені за прострочені проценти - 5 972,39 доларів США (що еквівалентно 47 737,31 грн.), сума 3 % річних за прострочення кредиту - 197,92 доларів США (що еквівалентно 1 581,98 грн.), сума 3 % річних за прострочення процентів - 30,62 доларів США (що еквівалентно 244,75 грн.), штраф - 65,70 доларів США (що еквівалентно 525,14 грн.) (а.с. 6-7, 78).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості у розмірі 8 070,21 доларів США, що складається з: 3 779,78 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 3 977,20 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 313,23 доларів США - прострочена заборгованість за процентами. До того ж, відповідачем були визнані позовні вимоги в частині наявності заборгованості у розмірі 8 070,21 доларів США.

Суд також дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку неустойки в загальному розмірі 83 095,03 грн.

Так, судом правильно встановлено, що розмір неустойки в межах строку спеціальної позовної давності становить 166 190,06 грн. З огляду на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, суд підставно застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України, та відповідно до загальних засад цивільного законодавства, а саме передбачених п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, зменшив нарахований Банком розмір неустойки до 83 095,03 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку загальної позовної давності спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Так, обґрунтовуючи позов Банк зазначав, що відповідач періодично сплачує заборгованість за кредитним договором.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 по декілька разів на рік з часу укладення договору і до лютого 2013 року вчинялися дії щодо виконання зобов'язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом. Останній платіж, який внесла відповідач в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, був здійснений 08.02.2013р.

Таким чином, у відповідності до ст. 264 ЦК України дії відповідача з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.

Також колегія наголошує, що судом було застосовано строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Так, вищевказаний розрахунок оформлений належним чином у відповідності до законодавства та умов кредитного договору, і не дає підстав ставити його під сумнів.

Крім іншого, ОСОБА_3 в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що вказаний розрахунок є неналежним та недопустимим доказом, що при здійснені розрахунку допущені помилки або Банком не враховані платежі, які відповідач здійснила в рахунок погашення заборгованості.

ОСОБА_3 також не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором, який би відповідав положенням законодавства та умовам кредитного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув заборгованість як у доларах США, так і у гривні, правильність висновків суду не спростовує. Так, заборгованість у розмірі 8 070,21 доларів США, що складається з: 3 779,78 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 3 977,20 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 313,23 доларів США - прострочена заборгованість за процентами, підставно стягнута судом у доларах США, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. А неустойка, відповідно, вірно стягнута судом у гривні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Всі викладені в апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року у цій справізалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: