Рішення № 71571551, 07.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1011/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Бенца К.К.,

за участю секретаря – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Кас’яненко ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Кас’яненко ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 09.08.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є позивач та Кас’яненко ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 70908/1, згідно якого банк надав Кас’яненко О.С., а остання отримала суму кредиту у розмірі – 49 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних, строком на 120 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків в строк до 08.08.2017 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору, згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 70908/1-1п від 09.08.2007 року, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В подальшому між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем – ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 від 10.08.2007 року про внесення змін до кредитного договору №70908/1 від 09.08.2007 року в частині зміни умов погашення кредиту: щомісячно до останнього робочого дня місця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 731,62 доларів США, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 31 серпня 2007 року. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 08.08.2017 року.

Позивач вказує, що Кас’яненко ОСОБА_1, взяті на себе зобов’язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. Кас’яненко О.С. порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Вимогу Банку про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, відповідачами залишено без задоволення. Враховуючи, що відповідач Кас’яненко О.С. не виконала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 25.01.2016 року складає – 32 831,09 долар США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 813 953,77 гривні, з яких: 27 314,30 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 677 180,61 гривень – заборгованість за кредитом; 2 148,25 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 53 259,77 гривень – нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3 063,51 долари США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 75 951,04 гривень – заборгованість за відсотками; 305,03 долари США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 7 562,35 гривні – нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків, яку ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі Кас’яненко ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошенням про призначене судове засідання опублікованим в газеті «Новини Закарпаття» №88 (4703) від 28.11.2017 року. На адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позову відносно нього. Мотивує викладене тим, що вимога №13/335 про дострокове погашення заборгованості була надіслана Позивачем на його адресу 06.07.2015 року, а позов подано до суду тільки 01.02.2016 року, а відтак вважає, що Договір поруки №70908/1-1п від 09.08.2007 року є припиненим відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про вручення судового виклику, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 09.08.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем – ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 70908/1, згідно якого банк надав ОСОБА_3, а остання отримала суму кредиту у розмірі – 49 000,00 доларів США, зі сплатою 13,00 % річних за користування кредитними коштами, строком на 120 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків в строк до 08.08.2017 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору, згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що стверджується кредитним договором №70908/1 від 09.08.2007 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору відповідачу ОСОБА_3 надавався споживчий кредит у розмірі – 49 000,00 доларів США на споживчі цілі.

Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_3 отримала кошти від ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.08.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та Відповідачем – ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 70908/1-1п, за яким останній зобов'язався перед позивачем відповідати в обсязі, що і позичальник, за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань, визначених кредитним договором №70908/1 від 09.08.2007 року.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання зобов'язань в повному обсязі.

Судом встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем – ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 від 10.08.2007 року про внесення змін до кредитного договору №70908/1 від 09.08.2007 року в частині зміни умов погашення кредиту: щомісячно до останнього робочого дня місця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 731,62 доларів США, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 31 серпня 2007 року. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 08.08.2017 року.

06 липня 2015 року позичальнику та поручителю було надіслано вимогу № 13/335 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №70908/1 від 09.08.2007 року, якою було зобов'язано у 30 денний термін з моменту отримання вимоги достроково повернути всю суму заборгованості. Проте вимога Банку відповідачами залишена без задоволення.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3, належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 25.01.2016 року в неї виникла заборгованість в розмірі 32 831,09 долар США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 813 953,77 гривні, з яких: 27 314,30 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 677 180,61 гривень – заборгованість за кредитом; 2 148,25 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 53 259,77 гривень – нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3 063,51 долари США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 75 951,04 гривень – заборгованість за відсотками; 305,03 долари США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 25.01.2016 року становить 7 562,35 гривні – нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків, що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи.

Відповідачі не спростували вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов’язок передбачений ст.ст. 10, 11 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.1.5 кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 зобов’язувалася здійснювати погашення кредиту щомісячно до останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 731,62 доларів США, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 31 серпня 2007 року. Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 08.08.2017 року.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відповідно до п.5.2 вказаного кредитного договору, у разі порушення відповідачем строків виконання грошових зобов’язань останній зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,04 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Приписами ч.3 ст.549 ЦК України встановлено, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов кредитного договору №70908/1 від 09.08.2007 року та додаткової угоди до договору, сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов’язалася здійснювати щомісячні платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не виконала зобов’язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений кредитним договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України її слід вважати такою, що прострочила виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до п. 4.2.2. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до договору.

Статтею 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як своїх зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 добровільно не виконує належним чином та як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов’язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь–кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так як своїх зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 не виконує належним чином то у позивача виникло право вимагати від боржника та поручителя повернення кредитних коштів в солідарному порядку.

Що стосується доводів відповідача ОСОБА_2 викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що договір поруки є припиненим відповідно до п.4 ст.559 ЦК України, суд вважає, що такі доводи засновані на хибному тлумаченні законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти повертаються згідно з графіком з терміном остаточного погашення кредиту 08 серпня 2017 року.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки. Так, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов’язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов’язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору та статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право Кредитора вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за даним договором у примусовому порядку.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов’язань за кредитним договором позивачем надіслано відповідачам вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. У цій вимозі банк просив протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги достроково погасити заборгованість в повній сумі.

Тобто, початок перебігу шестимісячного строку пред’явлення вимоги до поручителя, починається після спливу 30-ти днів з моменту отримання вимоги, а не з моменту її направлення. При цьому, вимога від 06.07.2015 за вих. №13/335 Поручителем – ОСОБА_2 отримана не була, конверт поштового відправлення повернуто відправнику 10.08.2015 з відміткою «Причина повернення (досилання) «за закінченням терміну зберігання».

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання.

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

Виходячи з встановлених обставин справи, слід дійти висновку , що Банк протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом, а саме вимога від 06.07.2015року; тридцять днів її добровільного виконання змоменту отримання вимоги; позовна заява подана до суду 03.02.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку пред’явлення вимого до поручителя.

Таким чином, правові підстави для припинення поруки в порядку частини четвертої статті 559 ЦК України за договором поруки відсутні.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором №70908/1 від 09.08.2007 року є обґрунтованими і підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Разом з тим, солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 520, 521, 525, 526, 530, 543, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 209, 215-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса реєстрації: м. Ужгород, вул. Шпонтака 15; РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (адреса реєстрації: м. Ужгород, вул. Шпонтака 15; ; РНОКПП НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р 37392000000105 в АТ «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором № 70908/1 від 09.08.2007 року, яка станом на 25.01.2016 року становить 32 831,09 долар США, з яких: 27 314,30 доларів США – заборгованість за кредитом; 2 148,25 доларів США – нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3 063,51 долари США – заборгованість за відсотками; 305,03 доларів США – нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р 37392000000105 в АТ «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) сплачений судовий збір у рівних частках у розмірі по 6 104,65 гривні з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6