Рішення № 71571354, 05.01.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Cправа №303/2865/17

2/303/37/18

ряд. стат. звіту - 47

РІШЕННЯ

Іменем України

05 січня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Пак М.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

сторони по справі : позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення розміру частки у спільній сумісній власності та розподіл майна ,

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1, в якому просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 22.12.1987 року по 12.05.2017 року, також просить суд визнати нерухоме майно за адресою: м.Мукачево, вул. Возз’єднання, буд.17-д/17в/4 Закарпатської області зареєстроване на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 спільною власністю подружжя та виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 в спільному майні розмір частки у спільній сумісній власності, а саме: перший поверх, що включає в себе сходи 6.80. кв.м , кафе 70.80 кв.м, кухня 9.90 кв.м., вбиральня 2.80 кв.м та на другому поверсі магазин 46.50 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 квітня 1984 року було укладено шлюб між нею (ОСОБА_1В.) та ОСОБА_3, який зареєстрований в Ракошинській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області. 24.10.1986 року у їх сім'ї народився син ОСОБА_5. 22 грудня 1987 року вона (ОСОБА_1В.) та ОСОБА_3 - розлучились, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ФМ № 319487, однак надалі проживали однією сім'єю як чоловік і дружина тільки в громадянському шлюбі, а саме з 24 квітня 1984 року по 31 квітня 2017 року та виховували разом їх спільного сина, вели разом спільне господарство. Зазначає, що разом з ОСОБА_3 вони здійснювали підприємницьку діяльність на Центральному «Зеленому» ринку міста Мукачева по вул. Возз’єднання. В подальшому, 02 серпня 2002 року між її громадянським чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_6, було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою м.Мукачево, вул. Возз’єднання, буд.17в/4 Закарпатської області. Вважає, що цей будинок було придбано коли вони з відповідачем проживали разом однією сім’єю. Потім, у 2008 році, вона разом з ОСОБА_3 побудували будівлю під нерухомість за адресою м.Мукачево, вул. Возз'єдання №17д/№17в/4/, а саме: кафе, магазин, перукарню, загальна площа даних приміщень всього 272,60 кв.м. Вона, будучи приватним підприємцем, працювала в кафе «Алекс», яке вони відкрили разом і навіть назву вибрали в честь їхнього онука Алекса. Перукарню вони здавали в оренду та магазин і по сьогодні. Однак 31 квітня 2017 року її громадянський чоловік, покинув її і проживає в іншому місці. На даний час відповідач не допускає її до приміщення, викликає на неї та їх сина поліцію, погрожує продати дану нерухомість, на яку вони разом з ним брали кредит в ПАТ «Укрсоцбанк». Таким чином встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу їй необхідне для підтвердження її права власності на придбане майно. Отже, щоб встановити розмір частки у спільній сумісній власності за адресою м.Мукачево, вул.Возз'єднання, буд.17д /17в/4/, вона змушена звернутися до суду, щоб мати можливість реалізації права власності на нерухоме майно, а саме: перший поверх, що включає в себе сходи 6.80 кв.м., кафе 70.80 кв.м., кухня 9.90 кв.м., вбиральна 2.80 кв.м. та на другому поверсі магазин 46.50 кв.м. Посилаючись на зазначені обставини, та на положення ст. 74 СК України, просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 22.12.1987 року по

-2-

12.05.2017 року, також просить визнати нерухоме майно за адресою: м.Мукачево, вул. Возз’єднання, буд.17-д/17в/4 Закарпатської області зареєстрованого на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 спільною власністю подружжя та виділивши ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 в спільному майні розмір частки у спільній сумісній власності, а саме: перший поверх, що включає в себе сходи 6.80 кв.м., кафе 70.80 кв.м, кухня 9.90 кв.м, вбиральня 2.80 кв.м та на другому поверсі магазин 46.50 кв.м.

Позивач - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні. Крім того подали письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що твердження позивача, що вони перебували в шлюбних відносинах з 22.12.1987 року по 12.05.2017 року не відповідає дійсності, тому як чинний на час розірвання їхього шлюбу Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР не містив та не визнавав таких понять як громадянський шлюб та проживання однією сім’єю у не зареєстрованому шлюбі. Також зазначає, що позивач довгий час перебувала в Ізраїлі, Італії та Москві, що виключає існування між ними будь-яких шлюбих відносин. Крім того просив застосувати строки позовної давності.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 показала, що проживала 2 роки в с.Руське по вул.Конституції, 35, Мукачівського району та являється невісткою ОСОБА_3 і ОСОБА_1. З осені 2015 р., проживала за цією адресою і за цією ж адресою проживав і ОСОБА_3. Він їздив на роботу, але ночував вдома, на той час ОСОБА_1 не було вдома, вона була в Ізраілі. Оксана приїхала з Ізраїлю в серпні 2016 року і вони проживали разом однією родиною до зими 2016 року, а потім ОСОБА_7 з'їхав, але його речі залишилися у будинку.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 є сусідкою позивача та відповідача. Показала що переїхала проживати на ІНФОРМАЦІЯ_5 у 1982 році і пам’ятає що відповідач ОСОБА_3 проживав за адресою :ІНФОРМАЦІЯ_6, навіть коли він розлучився з ОСОБА_1, деякий час проживав у вказаному будинку.

Свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7 є сусідкою ОСОБА_1 і ОСОБА_3. З 1985 року по квітень 2017 року ОСОБА_3 проживав у будинку в с.Руське по вул.Конституції, 35.

Свідок ОСОБА_10 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8. В судовому засіданні показала, що з 2016 року, ОСОБА_1 є її подругою, разом працювали в Ізраїлі, 20 липня 2016 року ми разом з ОСОБА_1 приїхали додому , в аеропорту нас зустрів ОСОБА_3 з своїм онуком . Крім цього, показала, що їй відомо що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 мали спільний бізнес.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10, в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_3 проживав десь до березня чи квітня 2017 року за цією адресою. Крім того, відповідач працював з ОСОБА_1 в одному кафе, вели спільний бізнес.

Свідок ОСОБА_12, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_11 є невісткою відповідача, показала, що вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 2007 року по 2008 роки і ОСОБА_3 ніколи не проживав в с.Руське, проживав на різних квартирах в м.Мукачево, показала що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ніколи не жили як одна родина.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_12 показав, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_13. Знає ОСОБА_3 досить давно приблизно з 2003 року, і йому відомий той факт, що останній постійно винаймав квартири в м.Мукачево і не проживав разом з ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 проживає ІНФОРМАЦІЯ_14 показав, що він приблизно з 1996 - 1998 року знайомий з ОСОБА_3, якому продав свою квартиру по вул.Возз'єднання. Зазначив що декілька місяців ОСОБА_3 проживав в нього. ОСОБА_3 особисто передав мені гроші за квартиру, жодного разу він ОСОБА_1 не бачив у квартирі по вул.Возз'єднання і грошей за купівлю квартири вона йому не передавала. Також повідомив суд, що до початку судового засідання передзвонила позивач і просила його, щоб він дав показиу суді про те, що саме позивач ОСОБА_1 за свої кошти придбала квартиру.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_15, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_16, є сином ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Зазначив що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом, могли посваритися і ОСОБА_3 2-3 дні не бував вдома. Позивач і відповідач торгували на ринку фруктами, разом побудували кафе і там працювали, потім стався конфлікт, ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 і вона поїхала на заробітки, після того як ОСОБА_1 повернулася з заробітків ще деякий час працювала в кафе а потім ОСОБА_3 її звільнив.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

-3-

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ФМ № 399040 від 24.04.1984 року, зареєстрованого Ракошинською сільською радою Мукачівського району, актовий запис № 12, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - укладено 24.04.1984 року. ( а.с. 12).

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ФМ № 151481 видане повторно 12 серпня 2003 року (а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов від 12.05.2017 року за № 197/0210, будинку за адресою с. Руське, вул. Конституції, 35 Мукачівського району, встановлено, що ОСОБА_1, 10.03.1966 р.н , ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_17 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_15 проживають однією сім’єю та ведуть спільне господарство і це можуть підтвердити свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_14 з 24 квітня 1984 року (а.с.18).

З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.03.1997 року, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець.( а.с.19).

Згідно до договору купівлі-продажу від 02.08.2002 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_15, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Возз’єднання, буд.17в/4 Закарпатської області. ( а.с. 20).

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 27.11.2002 року, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець.( а.с.21).

Згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2008 року, земельна ділянка за адресою Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Возз’єднання, буд.17-Д на підставі приватної власності належать ОСОБА_3 Підставою є рішення №316 МВК від 04.12.2008 року видане Мукачівським УМГ. ( а.с 36).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Спірні правовідносини виникли до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи необхідно застосовувати положення КпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ФМ № 319487 від 22.12.1987 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - розірвано 22.12.1987 року (а.с.14).

Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 КпШС,права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав та обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. А відповідно до ст.44 КпШС, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 22.12.1987 року по 12.05.2017 року без реєстрації шлюбу слід зазначити, що діючим на вказаний період часу КпШС України (в редакції 1969 року), ЦПК України, що діяв на вказаний період часу, не було передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Така норма була закріплена в Сімейному Кодексі України, що набрав чинності 01 січня 2004 року та в п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, що набрав чинності 01 січня 2005 року.

Лише з 1 січня 2004 року, з набранням чинності нового Сімейного кодексу України, нормою ст.74 СК України було передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 СК України.

Разом з цим, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 року

-4-

№6 (у редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин побудови спірного будинковолодіння), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п.5 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»).

Так, згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (аналогічне положення містить і частина перша статті 368 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-211цс14, суди під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім'єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно було встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю,у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Тільки в разі встановлення цих фактів та обставин положення частини першої статті 24 КпШС України, частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим із дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» та від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім'єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не

є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні

-5-

визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Тобто, з наданих позивачем документів встановлено, що на час придбання спірного будинку, за адресою м.Мукачево, вул.Возз'єднання, буд.№17 "Д", ОСОБА_1 доходів не мала. Доказів наявності іншого джерела, за рахунок якого був здійснений внесок у придбання спірного нерухомого майна суду не надано, що унеможливлює визначення належної позивачу частки у спільній власності. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ствердив, що саме відповідач по справі ОСОБА_3 придбав спірний будинок.

Також суд ставиться критично як до доказу акт обстеження від 12 травня 2017 року, оскільки комісією проводилося обстеження матеріально побутових умов життя ОСОБА_1 саме станом на 12.05.2017 року та даним документом ніяким чином не може засвідчуватися факт проживання позивача з відповідачем за період з 22.12.1987 по 12.05.2017 рік. Крім того у Акті зазначено, що позивач та відповідач проживають однією сім'єю з 24 квітня 1984 року (укладення шлюбу), однак не зазначено, до якого саме часу вони проживали однією сім'єю.

Суд також відноситься критично як на доказ спільного проживання та ведення господарства сторонами по справі свідчення свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, оскільки надані ними пояснення в судовому засіданні не доводять беззаперечно, що сторони по справі спільно проживали та вели спільне господарство та спірне домоволодіння за адресою: м.Мукачево, вул.Возз'єднання, буд.№17 “Д”, було придбане внаслідок спільної праці позивача та відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти позову надав суду в якості доказів про джерела походження коштів на придбання спірного нерухомого майна.

Відповідно до договору кредиту №305/70-Ж-07 від 10.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ “Укрсоцбак”, за яким ОСОБА_3 отримав у кредит грошові кошти в розмірі 39 000,00 доларів США. В березні 2008 року між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 303/34-Ж-08, за яким Банк надав позичальнику в кредит 60 000,00 доларів США.У вересні 2008 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» було також укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 305/100-Ж-08 від 05.09.2008 року, за яким ОСОБА_16 отримав кредит в розмірі 60 000,00 доларів США. Таким чином за рахунок кредитних коштів ОСОБА_16 завершив реконструкцію будівлі та ввів її в експлуатацію у 2008 році.

Таким чином позивач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нерухоме майно за адресою м.Мукачево, вул.Возз'єднання № 17-д/17в/4 було придбано внаслідок спільної її з відповідачем праці, зусиль та коштів, а тому факт набуття спірного нерухомого майна у спільну сумісну власність не доведений позивачем.

З урахуванням того, що позивачем та його представником у ході судового розгляду у справі не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її спільного проживання з відповідачем та того, що нерухоме майно придбане внаслідок спільної праці сторін по справі, їх спільних або індивідуальних трудових зусиль, внаслідок яких вони отримали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спірного домоволодіння, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету та відсутні докази наявності між ними письмової угоди з майнових чи інших питань, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 24 КпШС України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення розміру частки у спільній сумісній власності та розподіл майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Головуючий М.М.Пак