Ухвала суду № 71570640, 12.01.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45778/17

Провадження № 1-кс/761/28978/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В.

за участю слідчого - Дячука Ю.В.

при секретарі - Вергелес Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання адвоката Серек-Басан Юрія Валерійовича в інтересах володільця майна - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000515,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 р. в рамках кримінального провадження № 22014000000000515 за клопаотанням слідчого ГСУ СБ України було накладено арешт на жиле приміщення, яке на праві власності належить ОСОБА_2. Зазначена квартра виступала забезпеченням за кредитним договором від 25.12.2012 № 910/1-12, укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ПП ВК «Нове життя».

При цьому, хоча майнові права на арештовану квартру дійсно виступають в якості предмета забезпечення за кредитним договором, однак звернення стягнення на це майно можливе виключно з пістав порушення умов кредитного договору та на підставі рішення суду, однак про існування вказаних обставин не було доведено слідчим слідчому судді при зверненні із клопотанням.

Вважаючи накладення арешту необґрунтованим, заявник в інтересах володільця майга - ОСОБА_2, просив скасувати вказаний захід забезпечення кримінального провадження.

Заявник до суду не прибув, клопотання просив розглянути за наданими документами, без його участі, направивши на адресу суду відповідну заяву.

Слідчий ГСУ СБ України Дячук Ю.В., за клопотанням якого накладався арешт, при вирішенні питання про скасування арешту покаладвся на розсуд суду, вказавши на те, що ОСОБА_2 не є особою, відносно якої здійснюється криімнальне провадження.

Слідчий суддя, заслухавши думку слідчого, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності суттєвого обмеження власника можливості реалізації ним усієї повноти, тобто усіх складових права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Згідно мотивувальною частиною ухвали слідчий Дячук Ю.В., ініціюючи застосування вказаного заходу забезпечення, посилався на те, що службові особи Банку, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс", зловживаючи при цьому своїм службовим становищем, діючи всупереч ч. 1, ч. 2 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуту ПАТ "АТ "Порто-Франко", якими визначено порядок відчуження активів товариства, без відповідного рішення Загальних зборів Банку та без погодження НБУ, уклали від імені ОСОБА_4 та ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" договори факторингу № 1 від 16.08.14, № 2 від 22.08.14, №№ 3, 4 та 5 від 26.08.14, внаслідок яких заволоділи активами ПАТ "АТ "Порто-Франко" (в тому числі майновими правами за 12 кредитними договорами, які в свою чергу за кредитним договором № 47 від 10.04.14 виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57 500 000 грн., отриманим від Національного банку України для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 510 млн. грн.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи умисно, з корисливих мотивів, службові особи ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс", діючи за попередньою змовою зі службовими особами Банку, у серпні 2014 року легалізували (відмили) вказані активи Банку в особливо великому розмірі, шляхом вчинення правочинів - нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами укладеними Банком з фізичними та юридичними особами.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта № 30137586 від 27.11.14, майнові права на предмети застави за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ "АБ "Порто-Франко" з фізичними та юридичними особами, які було відчужено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" згідно з договорами факторингу № 1 від 16.08.14, № 2 від 22.08.14, №№ 3, 4 та 5 від 26.08.14, зареєстровано за ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" (код ЄДРПОУ - 38985197).

Оскільки злочинними діями службових осіб ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс" та ПАТ "АБ "Порто-Франко" завдаються збитки державі в особі Національного банку України на суму 57 500 000 грн. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 450 000 000 грн., а також те, що права грошової вимоги ПАТ "АБ "Порто-Франко" до фізичних та юридичних осіб щодо погашення заборгованості за кредитними та іпотечними договорами відповідно до незаконно укладених договорів факторингу № 1 від 16.08.14, № 2 від 22.08.14 та №№ 3, 4, 5 від 26.08.14 відступлено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Топ Фінанс", слідчий вважав, що з метою перешкоджання слідству, запобіганню відчуженню та розтраті вказаних активів Банку, необхідно накласти арешт на значний перелік майна, у т.ч. вищевказаний автомобіль.

Ухвалою слідчого судді від 04.02.2015 року (справа № 761/2817/15-к, провадження № 1-кс/761/1283/2015) задоволене клопотання слідчого ГСУ СБ України Дячука Ю.В. та накладений арешт, окрім іншого маіна, і на 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 147,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором №910/1-12 від 25.12.2012 р, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ПП ВК «Нове життя».

Як зазначено у вищевказаному рішенні, арешт накладений з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливого цивільного позову чи можливої конфіскації майна, а також з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Вирішуючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу забезпечення кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, що згідно з вимогами ч. 5 ст.170 КПК застосовується до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. збереження речових доказів.

Слідчим підтверджено, що володілець манйа ОСОБА_2 до кола наведених осіб не належить, оскільки не має відповідного процесуального статусу.

Отже, на теперішній час відсутні підстави для збереження на майбутнє зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження.

Сукупність зазначених вище факторів свідчить, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий судя

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Серек-Басан Юрія Валерійовича в інтересах володільця майна - ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року (справа № 761/2817/15-к, провадження № 1-кс/761/1283/2015) у кримінальному провадженні № 22014000000000515, в частині накладення арешту на 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 147,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя :