Вирок № 71569424, 11.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/26/18 Справа № 712/8515/15-к Категорія: ч.1ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Черкаси, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працююча, одружена, маюча на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима,

визнана винною та засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.4 ст.27, п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України в вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_10 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши відносно неї іспитовий термін на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 ч.1 п.п.2,3,4 КК України зобов’язано ОСОБА_10 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обиралася.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь Держави процесуальні витрати за проведення по справі судово-почеркознавчої експертизи в сумі 691,20 грн..

Вирішено питання про речові докази

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_10 визнана винною та засуджена за те, що на ґрунті неприязних стосунків до своєї матері ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6, виник умисел, направлений на підбурювання іншої особи до вчинення умисного вбивства останньої, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, маючи на меті в подальшому, будучи єдиним спадкоємцем, успадкувати належне матері нерухоме майно, а саме житловий будинок № 70 по вул. Пролетарській в м.Черкаси.

18.03.2015 року близько 12-00 год. ОСОБА_10, перебуваючи біля магазину «Гранд-Маркет» по вул. Ільїна в м.Черкаси, зустріла раніше не знайомого їй ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7 і продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, шляхом умовлянь та обіцянок схиляла ОСОБА_14 до вчинення умисного вбивства своєї матері ОСОБА_8, пообіцявши в разі виконання ним її злочинного замовлення, заплатити йому грошову винагороду в розмірі 200 доларів США, які у відповідності до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США станом на 18.03.2015 року становили 4659,34 грн.. При цьому ОСОБА_14 погодився на пропозицію ОСОБА_10 і пообіцяв вчинити умисне вбивство її матері ОСОБА_8 заздалегідь визначену грошову винагороду.

Після чого ОСОБА_14, в цей же день 18.03.2015 року звернувся із відповідною заявою до оперативного підрозділу УМВС України в Черкаській області про готування до вчинення злочину ОСОБА_10 і дав свою добровільну згоду на документування у встановленому законом порядку злочинної діяльності ОСОБА_10 шляхом проведення передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукових заходів.

В подальшому, 20.03.2015 року близько 12-00 год. ОСОБА_10 зустрілась із ОСОБА_14 у заздалегідь обумовленому місці, а саме біля будинку №5 по вул. Петровського в м.Черкаси, де остання підтвердила свої попередні злочинні наміри про вчинення вбивства свої матері ОСОБА_8, написавши про це відповідне письмове зобов’язання.

Наступного дня 21.03.2015 року близько 06-30 год. ОСОБА_14 зустрівся із ОСОБА_10 біля будинку №5 по вул. Петровського в м.Черкаси та повідомив її про те, що вчинив вбивство її матері ОСОБА_8 та, на підтвердження своїх слів, продемонстрував останній ініційований кадр на фотокартці із зображенням нібито закривавленого тіла матері, який не викликав сумнівів у ОСОБА_10 в її достовірності, після чого остання прийняла на власний мобільний телефон вхідний дзвінок від працівника міліції, який в межах запланованої оперативної комбінації, повідомив останню про факт виявлення трупа її матері ОСОБА_8 за місцем проживання з ознаками насильницької смерті.

В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не заперечуючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченої порушується питання про скасування вироку через м’якість призначеного покарання та про ухвалення нового вироку, за яким просить призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна. В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції недостатньо врахована ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, та вчинений ОСОБА_10 щодо своєї матері, яка виховувала її та ростила, віддавала свій час та любов.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про необхідність задоволення апеляції прокурора з вказаних у ній мотивів, думку потерпілої ОСОБА_8 щодо залишення вироку суду першої інстанції без змін, позицію обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_9, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши характеризуючі дані на особу обвинуваченої, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_11 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

При постановленні вироку відносно ОСОБА_10 суд першої інстанції не дотримався цих вимог закону.

Так, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй злочину, як і правильність кваліфікації її дій за ч.1 ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, які за згодою учасників судового провадження досліджені судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, є вірним та не ставиться колегією під сумнів і ніким з учасників процесу не оскаржується.

Однак, колегія суддів приймає до уваги доводи прокурора, щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільку кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до змісту ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно роз’яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Стаття 75 КК України передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд послався на пом’якшуючі обставини, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину в стані вагітності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченої ОСОБА_10 судом кваліфіковано за ч.1 ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України, як готування до злочину, підшукування співучасника та змова на вчинення злочину, підбурювання до скоєння умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті людині, з корисливих мотивів, вчинене на замовлення.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Проте, як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_10 суд 1 інстанції належним чином не виконав вимоги ст.ст.65, 66, 67, 69 КК України та вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, і належним чином не врахував, що ОСОБА_10 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, крім того вчинений по відношенню до рідної матері, та з умислом на заволодіння нерухомим майном потерпілої після її смерті.

За таких обставин призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_10 із застосуванням ст.75 КК України, у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна та звільненням від призначеного покарання з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки, не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченої внаслідок м’якості, тому колегія суддів вважає, що в частині призначення покарання ОСОБА_10 вирок підлягає скасуванню з винесенням нового вироку.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлену в ухвалі від 23 березня 2017 року, згідно якої в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_10 визнано винуватою і засуджено, призначене їй покарання із застосуванням ст.75 КК України слід вважати м’яким.

При цьому відповідно до положень ч.2 ст.439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов’язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.

Одночасно, колегія суддів, при призначенні покарання враховує у відповідності до вимог ст.ст. 50,65,66,67 КК України наявність позитивної характеристики на ОСОБА_10 з місця проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілої, яка просила не застосовувати покарання пов’язане з ізоляцією від суспільства, ту обставину, що обвинувачена раніше не судима, наявність пом’якшуючих покарання обставин, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в стані вагітності, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, та вважає за можливе призначити ОСОБА_10 покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке буде достатнім й необхідним для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

За вищевказаних обставин, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання ОСОБА_10 внаслідок м’якості – в зв’язку з чим апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2016 року відносно ОСОБА_10 в частині призначення покарання – скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України.

Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.14; ч.4 ст.27; п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 квітня 2016 року відносно ОСОБА_10 - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду учасниками кримінального провадження на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :