Постанова № 71569327, 09.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/63/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 39 Доповідач в апеляційній інстанції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Фетісової Т.Л., Нерушак Л.В.

при секретарі Анкудінові О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кам’янської міської ради Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та її представника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу; представника Кам’янської міської ради Черкаської області – ОСОБА_3, яка просила відхилити апеляційну скаргу, колегія суддів,-:

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Кам’янського районного суду Черкаської області із позовом до Кам’янської міської ради Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 20 березня 2016 року в м. Кам»янка помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме будинковолодіння за № 68 по вул. Л. Толстого в м. Кам’янка, Черкаської області.

Позивачка вказує, що вона, яка постійно проживала разом із померлим ОСОБА_4, доглядала його, а зрештою і поховала, є особою, яка фактично прийняла спадщину після його смерті.

Проте, зазначає ОСОБА_1, вона не може оформити спадщину, так як у вчиненні відповідної нотаріальної дії нотаріусом було відмовлено через ненадання позивачкою правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З метою захисту своїх майнових прав, вказує ОСОБА_1, вона змушена була звернутися до Кам’янського районного суду Черкаської області із вказаним позовом та просила постановити судове рішення. яким визнати нею право власності на будинковолодіння по вул. Л. Толстого, 68 в м. Кам’янка, Черкаської області, як спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4

Рішенням Кам’янського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів він дійшов до висновку про те, що вона не проживала зі спадкодавцем однією сім’єю, хоча, на думку апелянта, на адресу суду було надано достатньо доказів, які підтверджували факт постійного проживання позивачки зі спадкодавцем та догляду за ним.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необ’єктивним, необгрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам даної справи, ОСОБА_1 просить рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року скасувати.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційне провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про смерть серія І-СР № 277877, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кам’янського районного управління юстиції у Черкаській області 23 березня 2016 року, 20 березня 2016 року помер ОСОБА_4 (а.с.6), після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме будинковолодіння по вул. Л. Толстого б. 56 в м. Кам’янка Черкаської області, адреса якого була змінена з номеру 56 на номер 68, згідно довідки Кам»янської міської ради від 23 грудня 2016 року № 102. (а.с.8)

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказувала, що вона як особа, яка постійно проживала разом із померлим ОСОБА_4, здійснювала догляд за ним, а з рештою і поховала, фактично є тією особою, яка прийняла спадщину, проте, оформити свої спадкові права на майно у передбаченому законом порядку не мала змоги, так як у вчиненні відповідної нотаріальної дії нотаріусом постановою від 05 жовтня 2016 року їй було відмовлено через ненадання правовстановлюючих документів на спадкове майно і скасуванням заповіту померлого ОСОБА_4 на користь позивачки за заявою самого заповідача. (а.с. 14).

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз’яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України право власності на спадкове майно визначається тільки після вирішення в судовому порядку заяви спадкоємця про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1О до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю із ОСОБА_4 на протязі не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, зокрема, з 20 березня 2011 року до моменту смерті спадкодавця - 20 березня 2016 pоку, не зверталась, у зв»язку із чим відсутні правові передумови, передбачені законом, для визнання за позивачкою права власності на будинковолодіння по вул. Л. Толстого, 68 в м. Кам’янка, Черкаської області, як спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено факт проживання позивача в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 14 червня 1986 року до моменту його смерті 28 липня 2015 pоку.

Крім того, згідно наявних матеріалів справи, позивачка зареєстрована у спірному домоволодінні тільки з 29 травня 2015 року (а.с. 5), згідно довідки Кам’янської міської ради Черкаської області №5900 від 02 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 помер 20 березня 2016 року, проте на час його смерті інші особи у його домоволодінні з ним не проживали (а.с. 34).

В порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов’язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_1 на адресу суду не було надано належних, допустимих та переконливих доказів, що позивачка проживала зі спадкодавцем строком не менше п’яти років до моменту відкриття спадщини, що вказані особи були пов’язані спільним побутом та їм були притаманні інші обов’язкові ознаки сім’ї , у зв’язку із чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових передумов для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає за своїм змістом нормам чинного законодавства.

Інші доводи, зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кам’янської міської ради Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування – відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Фетісової Т.Л., Нерушак Л.В.