Рішення № 71569057, 15.01.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5525/17

2-а/219/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Троян Л.К.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі м. Бахмут адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації про відмову у наданні позивачу допомоги переміщеним особам на проживання – незаконними; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року до 24 травня 2017 року; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 24 травня 2017 року. А також позивач просить суду поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі за текстом – УПСЗН Бахмутської міської ради) незаконними. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є громадянкою України, після початку бойових дій на території України вона з чоловіком та дитиною переїхали проживати на підконтрольну територію України. 08 серпня 2014 року чоловік позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. До теперішнього часу позивач мешкає з дитиною за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Преображенська, 3/34. ОСОБА_4 звернулась до УПСЗН Бахмутської міської ради, де була взята на облік та отримала повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 02 лютого 2016 року, де встановлений період з 22 січня 2016 року по 28 червня 2016 року. Пізніше позивачу перестали виплачувати допомогу і вона приблизно у жовтні 2016 року звернулась до УПСЗН Бахмутської міськради, де їй в усній формі повідомили, що вона не має права на отримання допомоги у зв’язку з належністю їй квартири. Наприкінці жовтня 2016 року позивач звернулась на «гарячу лінію» з даним питанням і тільки в грудні 2016 року отримала письмову відповідь про те, що місто, в якому розташована її квартира, не входить до зони АТО, а також про зміни в адміністративному устрої, так як місто Соледар відноситься до району. З цього ж питання позивач звернулась також і до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації (далі за текстом – УПСЗН Артемівської райдержадміністрації). 24 травня 2017 року вона отримала повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв’язку з тим, що сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО з посиланням на п. 7 Постанови КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року. Позивач при постановці на облік до УПСЗН Бахмутської міськради як переміщеної особи та отриманні повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 02 лютого 2016 року вже переїхала на не окуповану територію і не мала у власності житла, яке знаходиться в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Тобто, м. Соледар Донецької області, який входив до міста Бахмут (раніше – Артемівськ) згідно переліку міст, на які розповсюджується проведення АТО, і в подальшому, як вважає позивач, у зв’язку з територіальним поділом – входить до переліку міст проведення АТО, але не входить до міста Бахмут, а відноситься до району. Підстав для відмови у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання в УПСЗН Бахмутської міськради не було. Повідомлення від 24 травня 2017 року винесеного УПСЗН Артемівської райдержадміністрації про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання позивач також вважає неправомірним, оскільки вона не є власницею квартири, а є власником частини квартири, розташованої в м. Соледар Донецької області, в якій вона на теперішній час і проживає. Тому вважає, що повідомлення УПСЗН Артемівської райдержадміністрації про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання є неправомірною і повинна бути скасована. Причиною відмови про надання допомоги переміщеним особам на проживання, як першим відповідачем у повідомленні від 01 серпня 2016 року, так і другим відповідачем у повідомленні від 24 травня 2017 року є належність позивачу житлового приміщення, проте позивач не має у власності житлового приміщення, а має тільки його частину, та й ту, яка знаходиться в районі проведення антитерористичної операції. Вважає такі дії відповідачів протиправними та просить позов задовольнити.

В подальшому представником позивача ОСОБА_1 позовні вимоги уточнено в частині періодів, за які просить зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу допомоги переміщеним особам на проживання, а саме: визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації про відмову їй у наданні допомоги переміщеним особам на проживання; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві.

В судове засідання позивач не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача УПСЗН Бахмутської міської ради ОСОБА_2, який діє на підставах та повноваженнях, перевірених судом, у судовому засіданні позовні вимоги, разом з уточненням не визнав та зазначив, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» ОСОБА_4 отримала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_1. Адресна допомога призначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житло-комунальних послуг», відповідно до п. 6 якої грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. У своїй заяві від 30 грудня 2014 року позивач не надала інформацію про наявність у неї або будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_4 перебуває у приватній спільній сумісній власності квартира за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Преображенська (раніше – 60 років Жовтня), б. 3, кв. 34, який є також і місцем її фактичного проживання відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. В цих Переліках м. Соледар відсутнє, тобто воно є територією, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі і м. Соледар не розташоване на лінії зіткнення та не є тимчасово окупованим населеним пунктом. Таким чином, представник відповідача вважає, що ОСОБА_4 вмотивовано відмовлено у продовженні виплат адресної допомоги, при цьому також встановлено факт переплати ОСОБА_4 щомісячної адресної допомоги, яку вона надмірно отримала в УПСЗН Бахмутської міської ради і повинна відшкодувати її за період з 30 грудня 2014 року по 21 липня 2016 року, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача УПСЗН Артемівської райдержадміністрації ОСОБА_3, яка діє на підставах та повноваженнях, перевірених судом, у судовому засіданні позовні вимоги, разом з уточненням не визнала та зазначила, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі за текстом – Постанова № 509) передбачений порядок оформлення та видачі довідок взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до вимог вказаної постанови ОСОБА_4 отримала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № НОМЕР_2 від 07 листопада 2016 року та на малолітню дитину ОСОБА_5 № НОМЕР_3 від 07 листопада 2016 року в УПСЗН Артемівської райдержадміністрації. Відповідно до пункту 6 Постанови № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. У своїй заяві від 06 березня 2017 року позивач не надала інформацію про наявність у неї або будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окуповане територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Але в матеріалах особової справи позивача наявна пояснювальна записка від 30 червня 2016 року, де вона зазначає про фактичне наявне власне житло за адресою: м. Соледар, вул. 60 років Жовтня, 3/34 та надала копії документів на нього. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. В цих переліках є м. Донецьк, де зареєстрована позивач, але м. Соледар Донецької області відсутнє, тобто м. Соледар Донецької області є територією, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і м. Соледар не розташоване на лінії зіткнення та не є тимчасово окупованим населеним пунктом. Крім того законодавчо підтвердження правомірність дій УПСЗН Артемівської райдержадміністрації щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв’язку з тим, що вона має власне житло на території України, де органи державної влади здійснюються свої повноваження, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370 внесено зміни до Постанови № 505, а саме пункт 2 та пункт 6 викладено в новій редакції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 10 п. 1 Розділу VІІ Перехідних Положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Частиною другою цієї ж статті визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності в тому числі є і справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на положення ст.ст. 3, 12 КАС України, судом ухвалено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст. 72 КАС України, Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності з вимогами частини другої вищевказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, яка зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Внаслідок проведення антитерористичної операції у м. Донецьк Донецької області, постійними бойовими діями на території міста позивач покинула фактичне місце проживання у м. Донецьк та переїхала разом з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до м. Соледар Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Артемівської (нині – Бахмутської) міської ради від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_1, позивача взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 95). За цією ж адресою разом з позивачем визначено і фактичне місце проживання її сина ОСОБА_5.

За заявою позивача від 30 грудня 2014 року (а.с. 94) 05 січня 2015 року Артемівським міським УПСЗН прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, яким ОСОБА_4 та її неповнолітній дитині ОСОБА_5 призначено з 30 грудня 2014 року по 29 червня 2015 року допомогу, як переміщеним особам (а.с. 96).

Рішеннями УПСЗН Артемівської міської ради від 17 липня 2015 року та від 02 лютого 2016 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання виплата вищевказаної допомоги позивачу з дитиною продовжувалась по 28 червня 2016 року (а.с. 97, 98).

В пояснювальній від 30 червня 2016 року на ім’я начальника УПСЗН Бахмутської міської ради ОСОБА_4 зазначила, що прописана в м. Донецьк та є внутрішньо переміщеною особою, з 2014 року оформлює допомогу як переміщеній особі, при цьому при оформленні не зазначала, що вона є співвласницею житла за адресою: м. Соледар, вул. 60 років Жовтня, 3/34, оскільки житло належить її батькам. Приватизація проводилась ще в 1996 році та позивач не була обізнана, що є співвласницею (а.с. 99).

З копії свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1996 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 (нині – Преображенська) в м. Соледар належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 100).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії І-НО № 317700 позивач до шлюбу, укладеного 08 червня 2013 року з ОСОБА_10, мала прізвище «Мартиненко», а після реєстрації шлюбу «Азарченкова» (а.с. 5). 08 серпня 2014 року чоловік позивача помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-НО № 791204 (а.с. 6).

При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта «Азарченкова Аліна Юріївна» станом на 17 березня 2017 року вбачається, що відомості відсутні (зворот а.с. 107).

Рішенням про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 01 серпня 2016 року ОСОБА_4 та її неповнолітній дитині, як переміщеним особам, не призначено допомогу оскільки сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО (а.с. 102). Аналогічні підстави зазначені і в повідомленні про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, а саме, що сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО, проте суб’єкт владних повноважень посилається на п. 7 постанови КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року, згідно якого, якщо особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги на проживання, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняються (а.с. 102).

Внаслідок припинення виплат позивачу адресної допомоги на покриття витрат на проживання, УПСЗН Бахмутської міської ради 12 серпня 2016 року складено акт про виявлення факту переплати, згідно якого з 30 грудня 2014 року по 21 липня 2016 року утворилась переплата адресної допомоги, яку ОСОБА_4 надмірно отримала в УПСЗН Бахмутської міської ради і повинна відшкодувати в повному обсязі через те, що було виявлено, що позивач є співвласницею житла в м. Соледар, а тому не мала права отримувати таку допомогу (а.с. 103).

31 жовтня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради було передано особові справи та електронну базу отримувачів житлових субсидій, а Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації буди прийняті особові справи та електронна база отримувачів житлових субсидій, що підтверджується актом прийому-передачі особових справ та електронної бази отримувачів житлових субсидій та соціальних виплат, зареєстрованих по м. Соледар (а.с. 74). В процесі передачі було передано 1398 особових справ отримувачів житлових субсидій, в тому числі і особова справа ОСОБА_4, що підтверджується витягом з додатку до вказаного акту (а.с. 75).

07 листопада 2016 року позивач отримала в УПСЗН Артемівської райдержадміністрації довідку № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якою визначено її фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 (нині - Бахмутського) району Донецької області (а.с. 105).

06 березня 2017 року позивач звернулась до УПСЗН Артемівської райдержадміністрації із заявою про продовження їй виплати щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів її проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 106).

За результатами розгляду вказаної заяви УПСЗН Артемівської райдержадміністрації 17 березня 2017 року прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_4 з її неповнолітньою дитиною допомоги, оскільки сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не і зоні АТО (а.с. 107).

Як вбачається з матеріалів справи про припинення виплат Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради ОСОБА_4 дізналась лише після отримання листа заступника голови Артемівської райдержадміністрації від 01 листопада 2016 року, наданого на її звернення на Урядову телефонну «гарячу лінію» з питання відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 8). При цьому з вказаного листа не вбачається коли саме було припинено виплату.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що позивач просить поновити їй строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також ту обставину, що ОСОБА_4 дізналась про причини припинення їй виплат лише після отримання листа заступника голови Артемівської райдержадміністрації від 01 листопада 2016 року, наданого на її звернення на Урядову телефонну «гарячу лінію», а з позовною заявою звернулась 26 травня 2017 року, при цьому за цей час позивач здійснювала спроби отримати виплати допомоги позасудовим шляхом, суд вважає можливим поновити пропущений позивачем шестимісячний строк для звернення до суду.

Що стосується позовних вимог в частині визнання незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації про відмову ОСОБА_4 у наданні допомоги переміщеним особам на проживання слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок № 505), у пункті 2 якого визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 505 надання щомісячної адресної допомоги, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються. До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей та письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних.

Пунктом 6 Порядку № 505 (в редакції чинній у спірний період) встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідачі вважають, що у відповідності до наведеної норми позивач не має права на отримання адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вона має у власності житлове приміщення за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Преображенська (раніше – 60 років Жовтня)АДРЕСА_3, при цьому м. Соледар не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон № 1669) територія проведення антитерористичної операції – територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання Закону № 1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено, зокрема Донецька область, м. Соледар (Соледарська міська рада).

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» (чинний на теперішній час) районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень).

Таким чином, рішення відповідачів від 01 серпня 2016 року та від 17 березня 2017 року прийняті з порушенням вказаних норм, що призвело до порушення прав позивача на соціальне забезпечення як переміщеної особи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи, що позивач просить визнати незаконними дії відповідачів про відмову ОСОБА_4 у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, суд вважає можливим з метою захисту прав та інтересів позивача та поновлення її прав вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 серпня 2016 року та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації від 17 березня 2017 року про відмову ОСОБА_4 у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.

Одночасно, враховуючи, що вимоги позивача про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2017 року є похідними, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, але в частині визначення періоду, за який слід зобов’язати УПСЗН Артемівської райдержадміністрації виплатити допомогу, суд також, користуючись правом, наданим ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог з наступних підстав.

Так, суд враховує, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646» № 370 від 31 травня 2017 року, якою п. 6 Порядку № 505, викладено в новій редакції: «грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім’ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану», набула чинності 03 червня 2017 року, суд вважає за необхідне зобов’язати УПСЗН Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року включно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь держави судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень – Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації в сумі 352,40 гривень з кожного.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6, 7-9, 12, 77, 121, 139, 263, 371, 242-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_4 (місце проживання: 84545, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_4) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, буд. 57, ЄДРПОУ ?25953178), Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 69, ЄДРПОУ 25946273) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 серпня 2016 року про відмову у наданні ОСОБА_4 допомоги переміщеним особам на проживання.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації від 17 березня 2017 року про відмову у наданні ОСОБА_4 допомоги переміщеним особам на проживання.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року включно.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року включно.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 25953178) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25946273) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Конопленко