Рішення № 71567758, 11.01.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1569/17

Провадження № 2-а/743/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Воєдило О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов’язати вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - УСЗН Ріпкинської РДА), в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік, зобов’язати відповідача виплатити їй компенсацію вартості квитків на проїзд за 2017 рік, згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з відповідача 10000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що вона є постраждалою від аварії на ЧАЕС І категорії та, згідно п.19 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на 100 % знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад, чого відповідач не враховує та відмовляє у виплаті компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік (залізничним транспортом до м. Бердянськ Запорізької області), у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування та у зв'язку з виключенням відповідних пунктів з Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що призводять до моральних страждань, високого тиску та безсоння, тому вона оцінює моральну шкоду в 10 000 грн.

Представник УСЗН Ріпкинської РДА в поданих запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність дій Управління, яке не може відшкодувати останній компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік, так як не має відповідного бюджетного фінансування, з огляду на виключення відповідних пунктів з Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 р." передбачена субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд, а органи місцевого самоврядування не прийняли відповідні місцеві програми.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_3 спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Судом встановлено, що оскільки ОСОБА_2 являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), перебуває на обліку в УСЗН Ріпкинської РДА, то в силу п. 19 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй надається гарантована державою компенсація на безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до УСЗН Ріпкинської РДА щодо виплати компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік (залізничним транспортом до м. Бердянськ Запорізької області), але листом УСЗН Ріпкинської РДА відмовляло у виплаті компенсації вартості квитків на проїзд з огляду на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачена субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд, а органи місцевого самоврядування не прийняли відповідні місцеві програми /від 07.09.2017 р. № 05-10/2856/.

Підпунктом 13 пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.05р. № 936 (який діяв до того його було виключено постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936 і від 14 травня 2015 р. № 285») було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред'явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.

Виключення положень п.п. 13 п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.05р. № 936, що передбачав механізм відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом, на думку суду, не може бути підставою для не проведення виплати компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік з огляду на ст. 22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право позивачки, передбачене ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Посилання відповідача на відсутність відповідного бюджетного фінансування, як на підставу не проведення виплати компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік позивачці, є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії»).

Враховуючи наведене в сукупності, слід визнати протиправною відмову УСЗН Ріпкинської РДА у виплаті ОСОБА_2 компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік та зобов'язати УСЗН Ріпкинської РДА виплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості квитків на проїзд за 2017 рік.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд враховує, що посилання позивачки на те, що невиконання відповідачем покладених на нього законом обов’язків призвело до занепокоєння, підвищення у неї тиску та безсоння, жодним доказом не підтверджено та є голослівним, що свідчить про недоведеність понесення позивачкою моральних страждань та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки при з’ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить» (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Керуючись ст.ст. 5, 6, 12, 241- 256, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14, 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області у виплаті ОСОБА_2 компенсації вартості квитків на проїзд за 2017 рік.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (адреса місцезнаходження: смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 114 Ріпкинського району Чернігівської області, ЄДРПОУ 03196127) виплатити ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії НМ № 425644; РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію вартості квитків на проїзд за 2017 рік.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11 січня 2018 року.

Головуюча О.В. Павленко