Ухвала суду № 71566902, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/809/17 Номер провадження 11-кп/786/299/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В.

суддів Корсун О.М., Нізельковської Л.В.

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора Гринь А.С.

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції з Держаною установою «Машівська виправна колонія (№9)» матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, вдівця, не пенсіонера, не інваліда, не учасника бойових дій, на утриманні неповнолітніх дітей не має, засудженого вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, про застосування Закону України “Про амністію у 2016 році”,

про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив застосувати до нього Закон України “Про амністію у 2016 році” і додатково відмінити покарання у вигляді позбавлення прав на три роки, так як він працює водієм і це є єдиним засобом його існування.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції в ухвалі послався на те, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, тобто засуджений відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, що унеможливлює застосування статті 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

На ухвалу суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати до нього статтю 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» мотивуючи тим, що суд безпідставно не застосував норму Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки стаття 1 цього закону передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, та осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, вислухавши заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів, які містяться в особовій справі засудженого, вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (а.о.с. 5-7).

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

а) які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;

б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;

в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572;

ґ) які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");

е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;

є) які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» колегією суддів не встановлено зважаючи на те, що останній визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину та не входить до визначених законом категорій осіб, визначених у статті 1 цього Закону, стосовно яких підлягає застосуванню положення вказаного закону.

Засудженим ОСОБА_3 доказів на підтвердження того, що він є суб’єктом Закону України «Про амністію у 2016 році» колегії суддів не надано та не зазначено в своєму поясненні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3, оскільки підстави застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості, підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 слід відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році» колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2017 року – без мін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді О.М. Корсун

ОСОБА_4