Ухвала суду № 71566803, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10397/16-ц Номер провадження 22-ц/786/87/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Бутенко С.Б.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2017 року

по справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов’язання вчинити дії з повернення земельної ділянки

треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов’язання вчинити дії з повернення земельної ділянки, треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Позов обґрунтовував тим, що проведеною перевіркою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради встановлено порушення вимог Земельного Кодексу України при розпорядженні землями парку «Перемога» в м. Полтаві. Так, за результатами розслідування кримінальної справи відносно засудженого завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України доведено, що він упродовж 2009-2010 років незаконно погодив висновки про погодження проектів землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога». Зокрема, ОСОБА_2 незаконно погоджено та передано у власність земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться під об'єктом природно-заповідного фонду - заповідного парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення парку «Перемога» в м. Полтаві.

Уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року № 617 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві, площею 1000 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 грудня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року № 617, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві, площею 1000 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року № 129 яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року №129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати недійсним Державний акт від 29 травня 2009 року на право власності серії ЯИ №517559 на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 1000 кв.м; зобов’язати ОСОБА_2 повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта,81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м., кадастровий номер 5310137000:15:017:0025, вартістю 109877 гривень.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2017 року позов першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року №617, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 24 грудня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року №617, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта,81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року за №129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта,81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року №129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано недійсним Державний акт на право власності серії ЯИ №517559 від 29 травня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 1000 кв.м.

Зобов’язано ОСОБА_2 повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта,81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м., кадастровий номер 5310137000:15:017:0025, вартістю 109877 гривень.

Стягнуто з Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати по сплаті судового збору по 2846,05 гривень з кожного.

З таким рішенням не погодилася ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратура зазначив, що вважає твердження апеляційної скарги необґрунтованими та помилковими. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року №617 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с.19).

Рішенням сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 грудня 2008 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року №617, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. (т.1 а.с.136).

Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 погоджено проект землеустрою щодо відведення останній земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул. Карла Лібкнехта, 81-е, у м. Полтаві (т.1 а.с.149).

Рішенням виконавчого комітету Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року за №129 затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. (т.1 а.с. 20).

Рішенням сесії Октябрської (нині Шевченківської) районної у м. Полтава ради від 26 березня 2009 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрського районної у м. Полтава ради від 24 березня 2009 року №129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с. 137).

29 травня 2009 року видано Державний акт на право власності серії ЯИ №517559 від 29 травня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до довідки КП Полтавський міський центр земельного кадастру, вказаній вище земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5310137000:15:017:0025 (т.1 а.с.35).

Відповідно до ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Із матеріалів справи також вбачається, що 24 грудня 1970 року рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих № 555 затверджено та взято під охорону пам`ятки природи місцевого значення, згідно з додатком. До даного додатку входить парк «Перемога» (т.1 а.с.37-39).

Рішенням Полтавської обласної ради № 453 від 22 листопада 1984 року «Про мережі територій і об`єктів природно заповідного фонду області згідно класифікації» парк «Перемога» віднесено до парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення на площі 30,9 га (т.1 а.с.180-184).

У 2001 році ДП «Лубнигеодезія» на виконання договору № 4712 «Д» - 1П від 28 грудня 1999 року та додаткового договору № 4712 «Д»- 1П від 01 листопада 2000 року на надання послуг по виготовленню планово-картографічних матеріалів районів Полтавської області з нанесенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду, укладеного між Державним управленням екоресурсів в Полтавській області та Державним топографо-геодезичним підприємством «Лубнигеодезія», виконано планово-картографічний план парку-пам'ятці садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк Перемоги» площею 30,9 га.

27 травня 2001 року Дирекцією міського парку культури та відпочинку взято на себе охоронне зобов’язання по забезпеченню режиму охорони та збереження парку пам`ятки садово-паркового мистецтва парк «Перемога» відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих №555 від 24 грудня 1970 року у межах м. Полтава, загальною площею 30,9 га (т.1 а.с.36).

Рішенням 16 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 08 грудня 2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою просп. Першотравневий, 20, та оформлено в постійне користування управлінню культури виконавчого комітету Полтавської міської ради 2 земельні ділянки: площею 12,4954 га та 12,2151 га за адресою: просп. Першотравневий, 20, парк «Перемога» (землі рекреаційного призначення).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 20 січня 2014 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року адміністративний позов першого заступника прокурора м. Полтава до Полтавської міської ради, треті особи: Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога» про скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 18 грудня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою проспект Першотравневий, 20». (т. 1 а.с.22-26)

При цьому, належна ОСОБА_2 земельна ділянка по вул. Карла Лубкнехта, 81-е, у м. Полтаві була виділена останній зі складу земель житлової та громадської забудови.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2015 року визнано завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій на строк 1 рік та штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст.1, 14 Закону України «Про амністію 2014 року». (т. 1 а.с.27-28).

Згідно висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5630/10685 від 29 вересня 2014 року - земельна ділянка № 81-е по вул. Карла Лубкнехта, у м. Полтаві, розташована в межах парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Парк «Перемога». Основне цільове призначення (категорія) наданої у власність земельної ділянки не змінювалося.

Розроблені проекти землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки та технічна документація на земельну ділянку не відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Інструкції № 43, наказу Держкомстату від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), ДСТУ 4163-2003.» (т. 1 а.с.70-105).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст.ст. 51 - 53 цього Закону.

Тобто, рішення Полтавської обласної ради про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Парку, у відповідності до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалися.

Відтак, станом на 2008-2009 рік парк «Перемога», який розташований на земельній ділянці, площею 30,9 га, віднесено до парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення та є об'єкту природно-заповідного фонду.

Вищевикладене спростовую доводи апеляційної скарги стосовно того, що земельна ділянка на час її відведення ОСОБА_2 не відносилася до території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Перемога», як до об’єкту природо-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно п.п. а, в ч. 3 ст. 83 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішень) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать : землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року № 6-1376цс16, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов’язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Зважаючи на наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем та не може бути позбавлена права власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради і сесій Октябрської районної у м. Полтаві ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, а також відведення і передання у власність земельної ділянки по вул. Карла Лібкнехта, 81-е у м. Полтаві, площею 1 000 м.кв., ОСОБА_2, та задоволення вимога позивача про визнання недійсним Державного акту на право власності від 29 травня 2009 року серії ЯИ №517559 на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 1000 кв.м., оскільки вказаний документ був виданий на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року за № 129.

Крім того, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на підставі постанови прокурора Полтавської місцевої прокуратури від 23 квітня 2013 року проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради, якою встановлено порушення вимог земельного законодавства з боку Полтавської міської ради при розпорядженні землями парку «Перемога»

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 18 грудня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою проспект Першотравневий, 20».

Отже, встановлено, що відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 22 листопада 1984 року № 453 «Про межі територій і об'єктів природно заповідного фонду області згідно класифікації» парк «Перемога», який розташований на земельній ділянці, площею 30,9 га, віднесено до парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

25 січня 2014 року начальником відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Полтави зареєстровано рапорт та в цей же день до Єдиного реєстру судових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Оскільки із самих текстів рішень органів місцевого самоврядування не можливо визначити їх законність, обґрунтовані підстави вважати рішення органів місцевого самоврядування незаконними та такими, що порушують права територіальної громади виникли внаслідок винесення зазначеної постанови, тобто строк позовної давності слід рахувати з січня 2014 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що строк позовної давності необхідно обраховувати саме з січня 2014 року, та зважаючи на час звернення з позовом до суду в грудні 2016 року, підстав вважати строк позовної давності пропущеним не має.

Посилання ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції не було враховано відсутність у прокурора підстав для представництва у суді є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно ст. 45 ЦПК України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи позов перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури зазначив, що таке звернення до суду викликано необхідністю захисту інтересів майнових прав територіальної громади міста Полтави та реалізації конституційного права громадян користуватися об’єктами права власності Українського народу за бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Дане звернення спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, забезпечення визначених державою гарантій та додержання справедливого балансу між публічним і приватним інтересом.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, крім того, позиція Полтавської міської ради, щодо даного позову, в тому числі подання заперечення на позов, свідчить про те, що Полтавська міська рада немала на меті самостійно захищати права територіальної громади м. Полтави.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що посилання суду першої інстанції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року, як на доказ по даній справі є безпідставними, оскільки вищевказані рішення не мають преюдиційного значення для вирішення справи є необґрунтованими так, як дані рішення встановлюють обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто є доказами по справі, а не рішеннями, що мають преюдиційне значення та оцінювалися у сукупності з іншими доказами.

Безпідставними є посилання ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Київський районний суд у вироку від 23 квітня 2015 року не посилався на висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5630/10685 від 29 вересня 2014 року враховуючи, що ця обставина не стосується даної справи та не свідчить про неправильність висновку експертизи.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тоді як, доказів на підтвердження того, що висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5630/10685 від 29 вересня 2014 року не відповідає дійсності матеріали справи не містять.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що не зрозумілим є чому прокурор представляючи інтереси держави в позові просить передати спірну земельну ділянка саме до земель Полтавської міської ради є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалося прокурор представляє інтереси територіальної громади міста Полтави та відповідно до ч. 3 ст. 83 ЗК України дана земельна ділянка належить до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, та відповідно підлягає передачі територіальній громаді в особі Полтавської міської ради.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухваливши рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 12 січня 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

ОСОБА_4