Рішення № 71565174, 01.12.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/905/2017

Справа № 359/180/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О., Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_1, третя особи на стороні відповідача які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелений гай Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент», Товариство з обмеженою відповідальність «Шанні», ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2017 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Бориспільського міського суду з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та п м.Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до відповідача ОСОБА_1 з вимогами: визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 (індексний номер 14173639 від 03.07.2014); витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0017, яка розташована в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 226253 грн.; стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області судовий збір (а.с.2-18).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області були виявлені порушення вимог земельного та лісового законодавства під час набуття у приватну власність земельних ділянок лісового фонду в межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.06.2008 серії ЯЖ № 249899, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2008 № 3405, ТОВ «Зелений гай Плюс» було власником земельної ділянки площею 7,9999 га із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 для ведення підсобного сільського господарства в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, яку в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2008 зареєстрованого в реєстрі за №4871, відчужило ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент». У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2008, зареєстрованого в реєстрі за №1898, ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» як продавець відчужило ТОВ «Ермес-Менеджмент» спірну земельну ділянку, яке в подальшому за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2009 № 821 відчужило земельну ділянку на користь ТОВ «Шанні», та вказане товариство отримало державний акт від 20.07.2009 серії ЯБ № 032988 на право приватної власності на земельну ділянку площею 7,9999 га із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017. Також позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 належить відповідачу ОСОБА_1, який набув його на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3. Зазначає, що за змістом якої сторони прийшли згоди укласти мирову угоду на наступних умовах: боржником визнається у повному обсязі сума боргу, яка підлягає поверненню на користь стягувана та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить боржнику на підставі договору дарування земельної ділянки від 03.03.2014 зареєстрованого в реєстрі за №165, земельна ділянка із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999 га, розташована в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району та має цільове призначення для ведення садівництва. Позивач зазначає, що вказана земельна ділянка незаконно вибула з державної власності, у зв’язку з чим, рішення про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави, оскільки в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, згідно інформації наданої Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» від 31.08.2016 № 313 спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» в кварталі 27 Кийлівського лісництва, погодження на вилучення вказаної земельної ділянки із державного лісового фонду державне підприємство не надавало. Крім того, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017. Позивач стверджує, що за загальним правилом, визначеним у ст.84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом, а єдиний можливий такий випадок, передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, за якою громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Позивач зазначає, що ДП «Бориспільське лісове господарство», як землекористувач, погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у зазначеному кварталі третім особам, не надавало, а також, що за змістом ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України п. 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Позивач звертає увагу, що було змінене цільове призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства та в подальшому для ведення садівництва, а також, що зміна цільового призначення спірних земельних відбулась з порушенням ч. ч. 1,4 ст. 20 та ст. 207 Земельного кодексу України, а саме - без прийняття компетентним органом відповідного рішення, без висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства, та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб. Також зазначає, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не надавалося та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб, не приймались. Також звертає увагу, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-7777.47-13575/2-16 від 18.08.2016, бланки державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 249899, ЯЖ № 678158 Головним управлінням були передані до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі (на даний час Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі) за накладними № 376 від 24.06.2008, № 481 від 08.08.2008, а бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Головне управління земельних ресурсів у Київській області, не отримувало, крім того в Головну управлінні відсутні інформація щодо видачі бланка державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988. Позивач зазначає, що на території Київської області державні акти на право власності на земельні ділянки ПЛ № 233420 та ЯБ № 032988 не видавались та не реєструвались у встановленому законом порядку. Також за інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 18.08.2016 № 10-28-0.13-9645/2-16 встановлено, що: бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Полтавському обласному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 12.11.2002 № 9; бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Житомирському обласному головному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 10.08.2004 № 5. Позивач також зазначає, що шляхом ознайомлення з матеріалами справи № 753/9793/14-ц, за результатами розгляду якої, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.06.2014 затверджено мирову угоду, укладену між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3 встановлено відсутність будь- яких документів, які підтверджували б право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017, а саме, що документи на підтвердження права приватної власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку до суду не надавались та судом у вищевказаній справі не досліджувались. Крім цього, землекористувач ДП «Бориспільське лісове господарство» не був учасником вищезазначеного судового розгляду та не був стороною вищезазначеного правочину, тому має право на витребування цього майна в порядку передбаченому ст. ст. 388, 396 Цивільного кодексу України.

Позивач стверджує, що Бориспільська місцева прокуратура звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Українського народу, як власника лісів та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП «Бориспільське лісове господарство», як користувача спірною земельною ділянкою. При цьому позивач зазначає, що той факт, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею її розпорядника та землекористувача, свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Бориспільське лісове господарство».

У судовому засіданні прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з’явився. Від уповноваженого представника позивача до суду надійшло клопотання про слухання справи за відсутності представника управління, позовні вимоги підтримує. За змістом направленого клопотання, Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства зазначає, що відповідно до інформації Публічної кадастрової карти, співставленні з матеріалами лісовпорядкування встановлено, що оспорювана земельна ділянка площею 7,9999 га з кадастровим номером 3220886000:04;001:0017 накладається на землі, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп» в кварталі 27 Кийлівського лісництва в адміністративних межах Процівської сільської ради. Враховуючи те, що державним підприємством «Бориспільський лісгосп», як постійним лісокористувачем не погоджувалися межі та вилучення оспорюваної земельної ділянки із складу земель держлісфонду Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства підтримує позицію прокуратури та просить позовні вимоги задовольнити (т.1 а.с.118-119, 195-198,225-230,).

Представники ДП «Бориспільське лісове господарство» ОСОБА_5, ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали, просили задовольнити, додатково пояснив, що спірна земельна ділянка згідно матеріалами лісовпорядкування, розробленими в установленому законом порядку, які підтверджують право постійного користування земельними ділянками лісового фонду ДП «Бориспільський лісгосп», знаходилась та знаходиться в даний час в постійному користуванні лісгоспу, вкрита багаторічними насадженнями.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 правомірно, в рахунок погашення боргу в розмірі 332215,98грн., тобто відплатно, набув право власності на спірну земельну ділянку прокурором не доведено факт неправомірного вибуття земельної ділянки з державної власності, а також з підстав пропуску прокурором строку позовної давності, подавши письмові заперечення, пояснення та заяву про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.170,203-205,207-208 т.2 а.с.85-87), відповідно до яких, зокрема зазначено наступне. Відповідач здійснює свою право власності відкрито, не мав та не міг мати можливості перевірити правомірність набуття первісними власниками прав на майно, не знав та не міг знати про ймовірність заперечення органами влади факту набуття права власності на майно, є добросовісним набувачем.

Представник відповідача звертає увагу суду, що з матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки була громадянка ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2006 та що, виходячи із доказів які досліджені судом в цивільній справі, немає підстав стверджувати, що вона не мала права відчужувати майно, відомості та належні докази того, що цей договір є недійсним чи розірваним, відсутні. Акти якими посвідчувалося право власності на земельну ділянку також не визнавалися недійсними. Відповідно до матеріалів цивільної справи вбачається, що станом на 07.06.2011 існувала відкрита фактова кримінальна справа за ч. 1 ст. 358 КК України, однак відсутні відомості про ухвалення обвинувального чи виправдувального вироку, який міг би мати преюдиційне значення для розгляду даної цивільної справи.

Також зазначає, що позивачем не доведено, що держава в особі уповноважених органів не надавала згоду на укладення правочинів, що майно первинно вибуло поза її волею, іншим шляхом, відсутні відомості про те, хто був первинним власником цієї землі, які обставини набуття прав на землю. Представник відповідача стверджує, що земельна ділянка не може бути витребувана з володіння відповідача, оскільки він набув її добросовісно, за відплатним правочином, втрата майна не з волі власника не доведена позивачем, вимоги якого ґрунтуються на припущеннях, незаконність вибуття майна із власності держави є недоведеною.

Представник відповідача також зазначає, що з відкритих, офіційних відомостей Публічної кадастрової карти вбачається, що всі земельні ділянки, які знаходяться в кварталі де розташована спірна земельна ділянка, в тому числі й ті які безпосередньо межують зі спірною земельною ділянкою, перебувають в приватній власності, відтак с незрозумілим у чому полягає суспільний інтерес при витребуванні саме спірної земельної ділянки у державну власність зважаючи на те, що всі навколишні землі перебувають у приватній власності. Дане також ставить під сумнів ту обставину, що держава в особі уповноважених органів не знала про вибуття цього значного масиву у приватну власність. Також зазначає, що втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997. В звзязку з цим представник відповідача зазначає, що стала практика ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД проти Болгарії" від 22.01.2009, " Трегубенко проти України" від 02.11.2004,. East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Обґрунтовуючи заяву про застосування строків позовної давності, представник відповідача зазначає, що земельна ділянка перебуває у приватній власності з 06.04.2006, більше 10 років, а також вважає, що станом на 17.06.2009 ДП «Бориспільське лісове господарство» було відомо про факт перебування спірної земельної ділянки у приватній власності власника ТОВ «Шанні», що підтверджується долученим до матеріалів справи листом від 17.09.2009. Також зазначає, що станом на початок 2014 року органу прокуратури було відомо про перебування земельної ділянки приватній власності, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією запиту Бориспільської міжрайонної прокуратури від 05.02.2014. Вважає, що ненадання органом прокуратури жодних доказів з приводу вказаної перевірки, яка проводилась за завданням прокуратури Київської області, на думку представника відповідача є доказом того, що позивач таким чином намагається приховати той факт, що йому тривалий час понад три роки відомо про перебування спірної земельної ділянки в приватній власності. На думку представника відповідача позов поданий майже через 8 років після того, як стало відомо про перебування земельної ділянки в приватній власності та більше як через три роки з часу, коли орган прокуратури розпочав перевірку.

Представники третіх осіб ТОВ «Зелений гай Плюс», ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент», ТОВ «Ермес-Менеджмент», ТОВ «Шанні», а також ОСОБА_2 в призначені судові засіданні не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду неодноразово та належним чином повідомлялись за зареєстрованим місцем знаходження та місцем проживання, про причину неявки суд не повідомили, заперечень по суті позову не подали.

Відповідно до вимог ст. ст. 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти якого прокурор та представник позивача ДП «Бориспільський лісгосп» не заперечують.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 934373 від 08.02.2007 ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 8,05091 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2006 року № 734 (т.2 а.с. 12).

За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 червня 2008 року, реєстровий №3405, він укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ ПЛЮС», посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Київського міського нотаріального округу, та мав засвідчувати, що ОСОБА_9 продала, а ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ ПЛЮС» прийняв у власність частину земельної ділянки площею 7,9999 га, яка виділена з земельної ділянки площею 8,5091 га кадастровий номер 3220886000:03:004:0060, що належить «Продавцю» на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку ЯБ №934373 (т.2 а.с.11).

Відповідна відмітка про відчуження земельної ділянки площею 7,9999 га на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2008року реєстровий №3405 виконана приватним нотаріусом, мається і на вищевказаному Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №934373 (т.2 а.с.12). Копії Державного акту та договору купівлі-продажу земельної ділянки зберігаються в матеріалах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (т.2 а.с.8,9)

Встановлено, що в подальшому ТОВ «Зелений гай Плюс» 27.06.2008 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 249899площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, цільове призначення якої зазначено – для ведення підсобного сільського господарства (т.1 а.с. 19-20).

Крім того, встановлено, що ТОВ «Зелений гай Плюс» 10 липня 2008 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 4871, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_11 Київського міського нотаріального округу, відчужило належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 249899 земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017 на користь ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» (т.1 а.с.23).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 678158 від 18.08.2008, він посвідчує право власності ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, підставою видачі якого зазначено – Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2008 №4871, орган, що видав – зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі (т.1 а.с. 23-24).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ №233420 від 27 квітня 2009, він посвідчує право власності ТОВ «Ермес-Менеджмент» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, підставою видачі якого зазначено – Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2008 №1898, орган, що видав – зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі (т.1 а.с. 25-26).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №032988 від 20 липня 2009, він посвідчує право власності ТОВ «ШАННІ» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, підставою видачі якого зазначено – Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2009 №821, орган, що видав – зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі (т.1 а.с. 27-28).

Водночас, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-7777.47-23503/2-16 від 22.08.2016, бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Головне управління земельних ресурсів у Київській області, не отримувало, крім того в Головну управлінні відсутні інформація щодо видачі бланка державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988 (т.1 а.с.66).

Крім того, за інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.08.2016 № 10-28-0.13-13505/2-16 встановлено, що: бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Полтавському обласному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 12.11.2002 № 9; бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Житомирському обласному головному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 10.08.2004 № 5 (т.1 а.с.73, 74,75).

Встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999га зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1, і підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності була ухвала Дарницького районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3, що вбачається зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65864184 від 15.08.2016, а також долучених до матеріалів справи копії матеріалів цивільної справи №753/4474/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики (т.1 а.с.58-59, 29-57).

Суд звертає увагу, що згідно з даними Державного реєстру речових правна нерухоме майно цільове призначення спірної земельної ділянки – для ведення садівництва (т.1 а.с.58).

За змістом вищезазначеної ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 06 червня 2014 року, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1, зазначено, що сторони домовились в рахунок погашення заборгованості в розмірі 332215 грн.98 коп. ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на час підписання даної мирової угоди належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 03 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №165. Державна реєстрація права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 03 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, номер запису про право власності :4857812. Земельна ділянка має наступні характеристики: площа – 7,9999 га, кадастровий номер 322088600:04:001:0017. Земельна ділянка знаходиться на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення – для ведення садівництва. Вартість земельної ділянки 332800 грн.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час вибуття земельної ділянки з державної власності) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст.56 ЗК України).

Відповідно до вимог ст.57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до вимог ч. 7 цієї статті Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, згідно з вимогами ч.6 ст.149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч.9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно інформації, наданої Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» від 31.08.2016 № 313 спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» в кварталі 27 Кийлівського лісництва; погодження на вилучення вказаної земельної ділянки із державного лісового фонду державне підприємство не надавало (т.1 а.с.60).

Той факт, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» в кварталі 27 Кийлівського лісництва підтверджується також наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» фрагментами з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №27 Кийлівське лісництво ДП «Бориспільський лісгосп» за даними лісовпорядкування 1993 та 2014 років з межею земельної ділянки 3220886000:04:001:0017 (т.1 а.с.62-63,64-65).

Як вбачається з листа Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства від 01.09.02016 №04-36/1901 погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,999га , яка розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, управління не надавало (т.1 а.с.61).

Крім того, та обставина, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», підтверджується долученими до матеріалів справи матеріалами лісовпорядкування 2003 року та 2014 року: викопіюванням з планшету №10 Кийлівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» територія Процівської сільської ради, квартал 27 виділ 5,6(2003 рік), та відповідно виділ 9,10 (2014 рік) зі схемою розміщення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,999 га; «Проектом організації та розвитку лісового господарства Бориспільського державного лісгоспу Київського державного лісогосподарського об’єднання «Київліс» (т.1 232-242).

При цьому суд враховує, що відповідно до п.5 Розділу VIII. «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України передбачено, щодо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

За змістом ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка площею 7,9999 га з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 вибула з власності держави без згоди власника земельних ділянок з порушенням земельного законодавства, суд прийшов до висновку, що набуття права власності на вказану земельну ділянку третіми особами та в подальшому відповідачем ОСОБА_1 є незаконним та порушує інтереси держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та права ДП «Бориспільський лісгосп» на користування земельними ділянками лісового фонду, що знаходяться в його постійному користуванні.

При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 18 вересня 2013 року у справі за № 6-92цс13, відповідно до яких особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки відповідач набув право власності на земельну ділянку, яка вибула з володіння держави в особі її уповноважених органів та без згоди власника, зокрема ДП «Бориспільський лісгосп», а також, враховуючи площу земельної ділянки -7,9999га, порушене прокурором питання про повернення незаконно вибувшої з володіння держави земельної ділянки, беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки сприятиме як відновленню законності так і збереженню земель лісового фонду, в зв’язку чим рішення про державну реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню власнику шляхом їх витребування на користь держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»

Заперечення представника відповідача, що позивачем порушений строк звернення з позовом до суду суд вважає такими, що не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки, зі змісту долучених до матеріалів справи письмових доказів, прокурором направлений позов до суду поштою до спливу трирічного строку з моменту, коли прокурору могло стати відомо про порушення державних інтересів у зв’язку з вибуттям земельної ділянки з власності держави, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим конвертом з відміткою пошти про прийняття поштового відправлення – 30.12.2016 року, а також матеріалами перевірки, Бориспільської міжрайоної прокуратури , датованими лютим 2014 року (т.1 а.с.79,150,172,175-176).

Суд також звертає увагу, що в наданій представником відповідача копії листа (відповіді) ДП «Бориспільський лісгосп», №157 від 17 червня 2009 року на №1 від 09.06.2009 року, адресованому директору ТОВ «ШАННІ», в якій ДП «Бориспільський лісгосп» повідомляє, що питання сплати лісгоспу збитків вартості лісових насаджень земельної ділянки площею 7,9999га (Кийлівське лісництво, квартал 27) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 не вирішувалось (т.1 а.с.206), відсутня інформація щодо кадастрового номеру та меж земельної ділянки щодо якої здійснювався запит.

Крім того, суд звертає увагу, що за змістом наявної в розпорядженні прокурора копії державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №032988, який посвідчує право власності ТОВ «ШАННІ» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, він виданий 20 липня 2009 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2009 №821 (т.1 а.с. 27-28), таким чином на момент направлення відповідного запиту ДП «Бориспільський лісгосп» (№1 від 09.06.2009), відповідь на який, адресовану ТОВ «ШАННІ» надано представником відповідача, ТОВ «ШАННІ» ще не могло мати в розпорядженні правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а отже, доводи представника відповідача, що ДП «Бориспільський лісгосп» з 2009 року було відомо, або він мав можливість дізнатися, про вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, належними і достатніми доказами не підтверджені.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що оскільки реєстрація права власності права власності на спірну земельну ділянку, грубо порушує право ДП «Бориспільський лісгосп» вільно володіти, розпоряджатись, користуватись земельною ділянкою, витребування земельної ділянки на користь позивача є наслідком позбавлення позивача права власності на неї, та в силу вимог ст.388 ЦК України – належним способом захисту порушеного права власності.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі прав, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки сам факт реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 позбавляє ДП «Бориспільський лісгосп» можливості реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відповідно змін, що відбулись в чинному законодавстві у зв’язку з введенням в дію Земельного кодексу України 2001 року та Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В зв’язку з цим суд враховує, що стан земельної ділянки з 2009 року не змінився: земельна ділянка вкрита багаторічними насадженнями,- що також підтверджуються даними лісовпорядкування за 2014 рік та сторонами не оспорюється (т. 1 а.с.240-242).

Та обставина, що відповідач ОСОБА_1 оглядав земельну ділянку, визнана в судовому засіданні представником відповідача, та підтверджується оголошеннями щодо продажу земельної ділянки, вкритої лісом (т.1 а.с.179,180), а, отже, відповідач мав усвідомлювати, що використання земельної ділянки за цільовим призначенням – ведення садівництва в її теперішньому стані є неможливим, що ставить під сумнів добросовісність дій відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5571 гривня 80 копійок (а.с.1,86) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 (індексний номер 14173639 від 03.07.2014).

Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0017, яка розташована в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 226253 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКППФО – НОМЕР_1, на користь прокуратури Київської області судовий збір в сумі 5571 гривня 80 копійок (п’ять тисяч п’ятсот сімдесят одна гривня вісімдесят копійок) за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області, код ЄДРПОУ – 02909996, банк отримувача – Держказначейська служба України м .Київ, МФО – 820172, рахунок отримувача – 35216008015641.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Муранова-Лесів