Постанова № 71563966, 10.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2858/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/17/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

06 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що вона є власником 39/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: вул. ОСОБА_5 (колишня вул. Плеханова), 79, м. Суми, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.12.2007 року Першою Сумською державною нотаріальною конторою р.№3-66, після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 24.05.2007 року. Власником 61/100 частки цього ж домоволодіння була ОСОБА_7 Рішенням виконкому Сумської міської ради народних депутатів від 16.06.1988 року №65 земельна ділянка на якій розташований будинок №79 по вул. Плеханова була вилучена у користувачів і надана ВАТ «Сумихімпром» для будівництва багатоповерхового будинку. У зв’язку з вилученням земельної ділянки та зносом будинку, ОСОБА_7 в 1992 році була надана квартира АДРЕСА_1, в яку вона і переселилася. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем її майна є ОСОБА_4 Право власності на 61/100 частку будинку по вул. Плеханова, 79, в м. Суми зареєстроване за ОСОБА_8, проте воно фактично припинилося у зв’язку з викупом земельної ділянки, однак даний будинок до цього часу не знесений. ПАТ «Сумихімпром» не використовує надану йому земельну ділянку за призначенням. З 1992 року ОСОБА_3 спочатку зі своїм чоловіком, а потім сама відкрито володіє 61/100 частиною будинку №79 по вул. Василя Стуса (колишня вул. Плеханова), 79. Вважає, що вона добросовісно та відкрито володіє нерухомим майном, а тому просила суд визнати за нею, ОСОБА_3 право власності на 61/100 частину домоволодіння в порядку набувальної давності.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість ухваленого рішення, на неповноту з’ясованих обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що майже 25 років відкрито, безперервно володіє 61/100 частиною спірного будинку, власником якої була ОСОБА_7, якій в 1992 році була надана квартира у зв’язку з прийняттям рішення про знесення будинку, а тому позивач почала користуватися усім будинком, в тому числі і тією частиною, в якій раніше проживала ОСОБА_7 Позивач з чоловіком за власні кошти відремонтували цю частину будинку, відновили систему опалення, зробили нову підлогу, відремонтували дах. У зв’язку з тим, що у даного нерухомого майна немає власника, а ПАТ «Сумихімпром» не використовує цю земельну ділянку, не зносить будинок та не будує багатоповерховий будинок, то вважає, що володіє цим майном правомірно, не порушуючи нічиїх прав та інтересів. Спірна частина будинку разом з її частиною становить одне ціле, знаходиться під одним дахом, побудовані на одному фундаменті, їх неможливо відокремити одну від іншої без завдання шкоди всьому об’єкту нерухомості. Позивач вважає себе добросовісним набувачем, що свідчить про наявність підстав для визнання права власності за набувальною давністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є добросовісним володільцем спірного житлового будинку. Такий висновок суду є законним і обґрунтованим і колегія суддів з ним погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, є спадкоємцем 39/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Плеханова,79, що належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Сумською державною нотаріальною конторою 16.11.1986 року за р.№1-188, зареєстрованого в Сумському ООБТІ за р.№ 9725 від 27.01.1986 року (а.с.6). Власником іншої частини будинку рахується ОСОБА_7, яка померла 13.04.2003 року (а.с.65,67).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів №134 від 16.06.1988 року надано ВО «Сумихімпром» земельну ділянку для будівництва 286 квартирного жилого дому з вилученням у гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 будинку № 79 по вул. Плеханова в м. Суми (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів №311 від 17.09.1992 року, ОСОБА_7, самітній, проживаючій у ІНФОРМАЦІЯ_1, який підлягає зносу надано однокімнатну квартиру №35 у будинку №2/2 «а» по вул. Котляревського (а.с.14).

Місцевим судом також встановлено, що ОСОБА_7 в 1992 році переселилася до наданої їй міської радою квартири. З того часу, а саме 1992 року, вона в будинку № 79 по вул. Плеханова не проживала. ВАТ «Сумихімпром» до цього часу не використовує земельну ділянку за призначенням. На запит Апеляційного суду Сумської області ПАТ «Сумихімпром» (правонаступника ВАТ «Сумихімпром» ) повідомлено, що земельна ділянка за адресою м.Суми, вул.Плеханова, 79 за товариством не значиться, державний акт на землю не видавався (а.с.175).

Також за повідомленням міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.12.2017 року земельна ділянка за зазначеною адресою в Державному земельному кадастрі не зареєстрована (а.с.182).

Крім того, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було повідомлено, що міська рада до суду з позовом про визнання спадщини після смерті ОСОБА_7 відумерлою не зверталась (а.с.185).

З 1992 року позивач зі своїм чоловіком, а потім і сама, відкрито володіє 61/100 частиною будинку № 79 по вул. Плеханова в м. Суми, утримує будинок та використовує для проживання.

Відповідно до довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» від 30.05.2017 року, позивач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63).

Відповідно до довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 08.06.2017 року, будинок №79 по вул. Плеханова (ОСОБА_5),79 в м. Суми зареєстроване на праві власності за: гр. ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.1982 року, №1-1579, виданий 1 СДНК, частка власності – 11/100 та на підставі свідоцтва про право власності від 03.04.1982 року, №1-1571, виданий 1 СДНК, частка власності – 1/2; гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2007 року, р.№3-66, виданий 1 СДНК, частка власності – 39/100 (а.с.67).

Після померлої 13.04.2003 року ОСОБА_7, Другою Сумською державною нотаріальною конторою 14.10.2003 року заведена спадкова справа №670 за р.№1-1180 та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4, до якої увійшла квартира №35 у будинку №2/2 «а» по вул. Котляревського в м. Суми (а.с.52, 105-108). Спірна частка у домоволодінні розташованому за адресою м.Суми, вул. Василя Стуса, (колишня Плеханова) 79, нікому спадкодавцем не заповідалась і спадщина спадкоємцями не приймалась.

Відповідно до вимог ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об’єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Посилання апелянта на добросовісність, відкритість, давність володіння житловим будинком та можливість визнання за нею права власності на цей будинок за набувальною давністю в порядку, визначеному статтею 344 ЦК України є неаргументованими, оскільки за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позивачем ОСОБА_3 не був доведений факт, що вона, при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, оскільки позивачеві достеменно було відомо, що рішенням Сумської міської ради в 1988 році земельна ділянка по вул.Плеханова, 79 в м. Суми, яка перебувала у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 була вилучена та надана ВО «Сумихімпром» для проектування та будівництва багатоквартирного жилого будинку, у зв’язку з чим ОСОБА_7 у 1992 році була надана квартира.

Оскільки позивачу ОСОБА_3 було відомо про відсутність у неї законних підстав для набуття права власності на спірне майно, то володіння спірним будинком №79 по вул. Плеханова, не можна в контексті вимог закону вважати добросовісним і правовий механізм, передбачений статтею 344 ЦК України, для набуття у власність такого майна, не може бути застосований.

Обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. Позивач у апеляційній скарзі не навела фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду, свідчили б про наявність підстав для задоволення скарги.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення виготовлено 12 січня 2018 року.

Головуючий -

Судді -