Рішення № 71563707, 10.01.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8212/17

Провадження №2/592/163/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

10 січня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення часток власності у спільному майні та припинення права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В :

31.07.2017 року представник позивача ОСОБА_1 за договором адвокат ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Сумської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, – Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, ОСОБА_2 про встановлення часток власності у спільному майні та припинення права спільної сумісної власності, в якому, на підставі ст. ст. 372, 1235, 1261, 1268, 1296 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 15, 114, 118 – 120 ЦПК України, просив: 1. Визнати за померлими батьками позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частки кожному на квартиру АДРЕСА_1. 2. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку зазначеної квартири після смерті батька – ОСОБА_4 та в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частку власності даної квартири після смерті матері – ОСОБА_5. 3. Припинити право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру (вхідний № 26519/17 від 31.07.2017 року) (а. с. 3) .

17.10.2017 року представник позивача ОСОБА_1 за договором адвокат ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву (уточнену) до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення часток власності у спільному майні та припинення права спільної сумісної власності, в якій, на підставі ст. ст. 372, 1235, 1261, 1268, 1296 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 15, 114, 118 – 120 ЦПК України, просив: 1. Визнати за позивачем – ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька – ОСОБА_4 та право власності на 3/8 частки зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері – ОСОБА_5, а всього на 5/8 часток даної квартири. 2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частки вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті матері позивача – ОСОБА_5. 3. Припинити право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру (вхідний № 37327 від 17.10.2017 року) (а. с. 30) .

10.01.2018 року представник позивача ОСОБА_1 за договором адвокат ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву, в якій він зазначив про те, що на підставі ст. ст. 280 – 284, 289 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи № 592/8212/17 за позовом ОСОБА_1 про встановлення права власності в порядку спадкування. На підставі ст. 223 ЦПК України він просив розглянути вищевказану цивільну справу у його відсутність (вхідний № 1016 від 10.01.2018 року) (а. с. 55) .

Відповідач ОСОБА_2 не з’явився в судові засідання, призначені на: 05.09.2017 року на 11 годину 00 хвилин, 03.11.2017 року на 09 годину 00 хвилин, 04.12.2017 року на 08 годину 30 хвилин, 10.01.2018 року на 14 годину 00 хвилин (а. с. 15, 29, 38, 44) .

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – завідуюча Третьою Сумською державною нотаріальною конторою Сумської області ОСОБА_6 просила розглянути справу без представника нотаріальної контори у зв’язку з великим завантаженням роботою, за матеріалами, що є в справі (а. с. 27, 39, 46) .

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) .

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ч. 7 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Згідно розпорядженню управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради № 2267 від 24.03.1998 року батькам позивача – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було видане свідоцтво про їх право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 (на даний час провулок Халтуріна перейменований на провулок ОСОБА_7) (а. с. 4) .

Факти того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками позивача та те, що вони були власниками вищевказаної квартири підтверджується відповідними свідоцтвом про його народження та свідоцтвом про право власності на житло (а. с. 4, 5) .

14.05.1999 року батько позивача – ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим Ковпаківським районним у м. Суми відділом реєстрації актів цивільного стану (а. с. 6) .

Після його смерті спадщину батька, у виді його частки у спільному сумісному майні – квартирі № 68 по провулку Халтуріна в будинку № 6 міста Суми, в порядку ст. ст. 1226, 1261, 1269 ЦК України прийняли позивач з матір’ю, оскільки вони були спадкоємцями першої черги та на момент смерті спадкодавця фактично проживали разом з ним у вищевказаній квартирі.

Однак, у встановленому законом порядку своє право на спадщину батька позивач з матір’ю не зареєстрували і, таким чином, позивач з матір’ю не отримали належних правовстановлюючих документів про право власності на його спадщину.

05.11.2013 року померла мати позивача – ОСОБА_5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про її смерть, виданим також Ковпаківським районним у м. Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану (а. с. 7) .

Після смерті матері її спадкоємцем, зокрема, спадкоємцем за законом її частки власності у спірній квартирі, в порядку ст. ст. 1261, 1269 ЦК України, став позивач, оскільки він був єдиним її спадкоємцем першої черги, постійно проживав разом з нею на час відкриття спадщини та протягом шести місяців після її смерті не подавав заяву про відмову від спадщини.

Однак, коли позивач звернувся до Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину своїх померлих батьків, то з’ясувалось, що перед смертю матір написала заповіт, за яким свою частку власності у вищевказаній квартирі вона розподілила в рівних частках за позивачем та за сином позивача, а її онуком – ОСОБА_2, який у встановлений законом шестимісячний строк подав відповідну заяву про прийняття спадщини матері позивача (а. с. 8) .

На пропозицію позивача разом звернутись до нотаріальної контори для визначення часток власності у спірній квартирі і отримання відповідних свідоцтв про право власності на ці частки в порядку спадкування, син відмовився.

Дана обставина, а також відсутність у покійної матері належних правовстановлюючих документів на її частку власності у спірній квартирі унеможливлює для позивача оформлення його спадкових прав у зв’язку з чим виникла необхідність в їх захисті в судовому порядку.

Із змісту ч. 1 ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Із змісту ч. 2 ст. 370 ЦК України вбачається, що вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Про це, зокрема, йдеться і в постанові Верховного суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, де зазначено про те, що у спадкоємця, який у встановленому порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29023880) .

Більш того, згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки відповідно до абз. 1 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” № 7 від 30.05.2008 року отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця.

Виходячи з вищевказаного, частки власності батьків позивача у спірній квартирі були рівними, тобто по 1/2 частки кожного, оскільки інше не було встановлено за їх домовленістю між собою, законом або рішенням суду.

Після смерті батька позивача, його частка власності була прийнята позивачем і матір’ю позивача в порядку спадкування у рівних долях, тобто по 1/4 частки власності (1/2 : 2) . Таким чином, частка власності позивача у спірній квартирі стала 1/4, а частка власності матері стала 3/4 (1/2 + 1/4) . Після смерті матері її частка власності за заповітом була розподілена в рівних долях між позивачем та сином позивача по 3/8 кожному (3/4 : 2) . Таким чином, на даний час частка власності позивача у спірній квартирі стала 5/8 (1/4 + 3/8) , а частка власності сина 3/8.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

При зверненні до суду дана особа повинна доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення часток власності у спільному майні та припинення права спільної сумісної власності слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 223, 259, 268, 272, 280 – 283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення часток власності у спільному майні та припинення права спільної сумісної власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька – ОСОБА_4 та право власності на 3/8 частини зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері – ОСОБА_5, а всього на 5/8 частин даної квартири.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті матері позивача – ОСОБА_5.

Припинити право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков