Вирок № 71561920, 15.01.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3994/17

Номер провадження1-кп/473/65/2018

ЄРДР № 12017150190000691.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

іменем України

"15" січня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретарів Данилевич Т.О., Козаченко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, учасника бойових дій, який безпосередньо брав участь в проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в 2015 році, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, сімейний стан – одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає без реєстрації за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Садова, будинок №31, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Павлов М.О.,

потерпілий ОСОБА_2,

законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_1,

захисник адвокат ОСОБА_3,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

16 вересня 2006 року обвинувачений ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «А», «В» та «С». Обвинувачений ОСОБА_1, будучі особою яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинен дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» /далі – ПДР України/, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

13 квітня 2017 року біля 21 години 00 хвилин, обвинувачений водій ОСОБА_1, в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував технічно несправним транспортним засобом – легковим автомобілем моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, рухаючись в темний час доби, тобто в умовах недостатньої видимості, в ясну погоду, без опадів в виді дощу, туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху, по проїжджій частині автомобільної дороги Т - 1511 «Вознесенськ – Братське» у напрямку від міста Вознесенська до смт. Братське на території Миколаївської області. Технічна несправність транспортного засобу – легкового автомобіля моделі «ВАЗ-2102» державний реєстраційний номерний знак 66 - 50 КДЛ, полягала у технічній несправності ходової частини, що виразилося у встановленні шин різних моделей з різними малюнками протектора на передній вісі автомобіля, що суперечило вимогам п.п. 31.1, 31.4, 31.4.5 «г» ПДР України.

Ділянка проїжджої частини автомобільної дороги Т - 1511 «Вознесенськ – Братське», по якій рухався керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 легковий автомобіль моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, мала асфальтобетонне, сухе, чисте, з чисельними дрібними вибоїнами та пошкодженнями покриття, являла собою горизонтальну, пряму в плані ділянку, мала по одній смузі для руху транспортних засобів в кожному напрямку, розділених горизонтальною дорожньою розміткою №1.5 (вузька переривчаста лінія білого кольору) розділу 34 ПДР України, що поділяла транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві смуги. Швидкісний режим транспортних засобів на даній ділянці обмежувався вимогами п. 12.6 «ґ», тобто не більш як 90 км/годину.

На вказаній ділянці проїжджої частини автомобільної дороги Т - 1511 «Вознесенськ – Братське» керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 легковий автомобіль моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, рухався з увімкненими фарами головного світла у режимі «ближнє світло», в межах своєї смуги руху із швидкістю біля 90 км/годину. В керованому обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобілі знаходилося двоє пасажирів: його племінник неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 - на передньому пасажирському сидінні, а також його сестра ОСОБА_1, матір неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – на задньому пасажирському сидінні. При цьому в даному автомобілі вантажу не було.

На відстані 4 км від міста Вознесенська Миколаївської області обвинувачений водій ОСОБА_1, продовжуючи рух на керованому ним транспортному засобі – легковому автомобілі моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР України, а саме: не виконуючи належним чином вимог вказаних Правил, тим самим своїми діями створив небезпеку для життя та здоров’я громадян, під час керування ним транспортним засобом проявив неуважність, відповідним чином не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував її особливість, яка полягала у чисельних дрібних вибоїнах та пошкодженнях на асфальтованому покритті проїжджої частини, відволікся від керування цим транспортним засобом у дорозі, у встановлених межах не обрав безпечної швидкості руху керованого ним легкового автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Хоча обвинувачений водій ОСОБА_1 мав об’єктивну можливість заздалегідь виявити особливості дорожньої обстановки та обрати безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу – легкового автомобіля моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, яка б забезпечувала постійну можливість контролювати рух автомобіля та застосовувати необхідні прийоми керування, але він цього не зробив. Внаслідок необережних дій обвинуваченого водія ОСОБА_1, які виразилися у недотриманні ним вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР України, він під час руху відволікся від керування автомобілем, внаслідок чого легковий автомобіль моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, в’їхав у вибоїну. Внаслідок цього легковий автомобіль моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак знак 66 – 50 КДЛ, втратив курсову стійкість та його кинуло у правий бік, при цьому обвинувачений водій ОСОБА_1 втратив керування автомобілем. Намагаючись відновити керування автомобілем обвинувачений водій ОСОБА_1 почав за допомогою керма вирівнювати його на дорозі, але внаслідок цього виник боковий занос автомобіля, під час якого він виїхав у лівий кювет, де перекинувся та зіткнувся з декількома деревинами на узбіччі дороги.

Внаслідок виниклої дорожньої транспортної пригоди пассажир легкового автомобіля моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, неповнолітній ОСОБА_2 з місця виникнення пригоди бригадою швидкої медичної допомоги з отриманими травмами був госпіталізований для надання медичної допомоги до КУ «Вознесенська ЦРЛ».

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 221 від 15 травня 2017 року, у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 після виниклої дорожньої транспортної пригоди мали місце: відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння черепа, наявністю повітря в мозку, тяжким забоєм головного мозку, закритий перелом правої плечової кістки, садна в ділянці лівої кісті, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Згідно з висновком судової інженерної транспортної автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму дорожньої транспортної пригоди № 688 від 01 листопада 2017 року, в наведеній дорожній ситуації в діях водія автомобіля моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, обвинуваченого ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 2.3 «б» та п.12.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з настанням дорожньої транспортної пригоди.

Причиною настання даної дорожньої транспортної пригоди стали злочинні порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв’язку з виниклими наслідками.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного злочину при викладених вище обставнах.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом та положення закону, якими керувався суд.

11 січня 2018 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4, якому згідно із ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника адвоката ОСОБА_3, при отриманні згоди на укладення угоди про визнання винуватості від неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника – матері ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 468, 469, 472, 473 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості, яка відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.4 ст.469, ст.472 КПК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні даного злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Цією угодою визначено покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України в виді позбавлення волі строком на 05 /п’ять/ років, із застосуванням ст.75 КК України із звільненням обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 03 /три/ роки. В силу пунктів 1 та 2 частини 1 статті 76 КК України зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті вчиненого злочину.

Крім того обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 в закладах охорони здоров’я, а саме: на користь КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» /р/р 35417001034236, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ в сумі 2790 гривень 56 копійок, а також на користь Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради /р/р 31415544700001, код ЄДРПОУ 37992030, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ в сумі 15264 гривні 88 копійок та зобов’язується сплатити грошові кошти на користь вказаних установ протягом 01 /одного/ року 06 /шести/ місяців з дня набрання вироком законної сили.

Крім того обвинувачений ОСОБА_1 зобов’язується сплатити судові витрати в сумі 989 гривень 60 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи №688 від 01 листопада 2017 року, в сумі 1584 гривні за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №17-562 від 11 липня 2017 року, а також в сумі 3218 гривень 80 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля моделі «ВАЗ-2102» державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, №17-561 від 10 липня 2017 року.

Також цією угодою визначено повернення речового доказу за кримінальним провадженням, а саме: транспортного засобу – легкового автомобіля моделі «ВАЗ-2102» державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, його законному користувачу обвинуваченому ОСОБА_1.

Крім того угодою встановлені наслідки її укладання і затвердження, відповідно до вимог ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, або будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, і тому вона може бути затверджена судом. На умовах цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 вірно надана за ч.2 ст.286 КК України.

Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання винуватості.

Сторони погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання на підставі угоди про визнання винуватості від 11 січня 2018 року.

В судовому засіданні прокурор Павлов М.О., обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 просили суд затвердити угоду про винуватість на визначених в ній умовах, а неповнолітній потерпілий ОСОБА_2, та його законний представник ОСОБА_1 в судовому засіданні дали згоду на затвердження судом даної угоди про винуватість на визначених в ній умовах.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4, обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_3, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити основне покарання відповідно до визначеного угодою про визнання винуватості, із звільненням від відбування основного покарання із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст. 75 – 78 КК України, без призначення додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке не є обов’язковим за санкцією ч.2 ст.286 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 та главою 35 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про винуватість, укладену 11 січня 2018 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1, з участю захисника адвоката ОСОБА_3.

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання в виді 05 /п’яти/ років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 03 /три/ роки, зобов`язавши обвинуваченого, у відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Цивільний позов за кримінальним провадженням задовольнити повністю.

Стягнути на користь КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» /р/р 35417001034236, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 в сумі 2790 /дві тисячі сімсот дев’яносто/ гривень 56 копійок.

Стягнути на користь Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради /р/р 31415544700001, код ЄДРПОУ 37992030, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013/ з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 в сумі 15264 /п’ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири/ гривні 88 копійок.

Речовий доказ за кримінальним провадженням: легковий автомобіль моделі «ВАЗ-2102», державний реєстраційний номерний знак знак 66 – 50 КДЛ, який відповідно до ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2017 року /справа №473/1153/17/ переданий на відповідальне зберігання до майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 24, і який відповідно до технічного паспорта серії АД номер 827186 від 17 листопада 1978 року, виданого Ульянівським МРЕВ Кіровоградської області, належить громадянину ОСОБА_5 – повернути безоплатно громадянину ОСОБА_1, як законному користувачу даного транспортного засобу. /а.к.п. 54, 56/.

Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2017 року /справа №473/1153/17/ про накладення арешту на транспортний засіб – легковий автомобіль моделі «ВАЗ – 2102» державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ – скасувати. /а.к.п. 57/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Банк УДК в Миколаївській області р/р 31116115700007, код платежу 24060300, код банку 38037770, МФО 826013:

-989 /дев’ятсот вісімдесят дев’ять/ гривень 60 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи №688 від 01 листопада 2017 року. /а.к.п. 106/.

-1584 /одну тисячу п’ятсот вісімдесят чотири/ гривні 00 копійок за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №17-562 від 11 липня 2017 року. /а.к.п. 87/.

-3218 /три тисячі двісті вісімнадцять гривень/ 80 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля моделі «ВАЗ-2102» державний реєстраційний номерний знак 66 – 50 КДЛ, №17-561 від 10 липня 2017 року. /а.к.п. 81/.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський