Постанова № 71561109, 12.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 745/651/17 Провадження № 22-ц/795/170/2018 Головуючий у I інстанції - Слісар А. В. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

у складі: головуючого - судді Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Страшного М.М.,

при секретарі: Герасименко Ю.О.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на своє утримання у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення 23-х років за умови продовження навчання.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він навчається в Чернігівському національному технологічному університеті на 2 курсі на платній основі, вартість навчання становить 40440 грн. за весь період, термін навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року. Також зазначив, що проживає у гуртожитку, вартість проживання в якому становить 4400 грн. на рік. Відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча й має можливість, оскільки працює в Фермерському господарстві «Швед М.Д.» та отримує заробітну плату. Крім того зазначає, що відповідач у 2014 році придбав автомобіль АУДІ А6 2002 року випуску.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача, на період його навчання, в розмірі 1000 грн. починаючи з 28 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року, щомісячно, і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 23 років. Також стягнуто з відповідача 640 грн. судового збору на користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із порушенням матеріального та процесуального законодавства, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Так, на думку апелянта, судом взагалі не взято до уваги та не надано належної правової оцінки доказам, наданим позивачем, не враховано, що він навчається на платній основі та проживає в гуртожитку, за проживання в якому сплачує кошти, не досліджено докази про стан здоров'я. Також зазначив, що не встановлено джерело походження коштів, витрачених на придбання відповідачем автомобіля та дана обставина не врахована судом. Не погоджується апелянт і з періодом стягнення аліментів, зокрема, що аліменти присуджуються з дня пред'явлення позову.

У наданий судом строк ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 та, враховуючи, що ОСОБА_5 придбав у 2014 році бувший у використанні автомобіль АУДІ А6, 2002 року випуску, суд вважав, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 в сумі 1000 грн. щомісячно. Також суд вважав, що оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів з відповідача на утримання ОСОБА_1 винесена 28 вересня 2017 року, то саме з цієї дати слід стягувати аліменти.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.6).

З довідки Сосницької селищної ради Чернігівської області №3540 від 21 вересня 2017 року, виданій ОСОБА_6, вбачається, що на її утримання перебувають діти ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.7).

Як вбачається з довідки №383 від 15 вересня 2017 року, ОСОБА_1 є студентом ІІ курсу денної форми навчання юридичного факультету Навчально-наукового інституту права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету. Термін навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року. Навчається за рахунок коштів фізичних осіб (а.с.8).

З копії Угоди про найом житла студентами у гуртожитку №ЧНТУ від 28 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає у гуртожитку та сплачує за це кошти (а.с.10, 14).

У зв'язку з навчанням позивач потребує матеріальної допомоги, оскільки несе витрати на оплату навчання, проїзд до місця навчання, проживання в гуртожитку, придбання одягу, харчування тощо.

Так, лише витрати на оплату проживання ОСОБА_1 у гуртожитку склали 4400 грн. на рік (а.с.14).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 працює у ФГ «Швед М.Д.», отримує мінімальну заробітну плату та сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_7 (а.с.31, 42).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Також судом встановлено, що відповідач володіє автомобілем АУДІ А6 2002 року випуску, що підтверджується листом ТСЦ №7444 (а.с.10а). Вбачається, що даний автомобіль було придбано 02.10.2014 року (а.с.12) за 135720 грн.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх доньку, сина у твердій грошові сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання іншим з батьків.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що позивач дійсно потребує матеріальної допомоги, однак позивачем не наведено доказів, які б свідчили про можливість сплачувати відповідачем аліменти саме у такому розмірі, який визначив позивач. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження розміру усіх щомісячних витрат у зв'язку з навчанням, враховуючи середньомісячний дохід відповідача та його неспроможності сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позов частково, визначивши розмір аліментів, що підлягає сплаті відповідачем, в сумі 1000 грн., з урахуванням встановлених у справі обставин.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи та не взяття до уваги факту придбання відповідачем автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, даний автомобіль був придбаний ще в 2014 року, розмір доходів відповідача за той період для визначення розміру аліментів в 2017 році судом не можуть братися до уваги.

Позивач не надав доказів, тому що відповідач спроможний надавати допомогу в більшому розмірі, ніж визначено судом. Зокрема, рішення про стягнення аліментів в розмірі 1000 грн. прийнято з урахуванням того, що відповідач вже сплачує аліменти на утримання молодшого сина.

Також судом вірно зазначено, що виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_1 закінчено постановою державного виконавця 28 вересня 2017 року, тому саме з даного часу слід стягувати аліменти у визначеному судом розмірі. Доводи апеляційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду першої інстанції, суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.01.2018 року.

Головуючий:Судді: