Постанова № 71560141, 10.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 653/3502/16 Головуючий в І інстанції Ванглєвська Н.Б.

Номер провадження №22-ц/791/1828/17 Доповідач: Чорна Т.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лизінг Україна» про захист прав споживачів, визнання договору про фінансовий лізинг недійсним, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаюсь на те, що 08.04.2013 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі по тексту – ТОВ «Порше Лізинг Україна») укладено договір фінансового лізингу №00007029, згідно якого товариство надало йому автотранспортний засіб VW CC 1.8 TSI вартістю 46 010,4 дол. США, що на момент укладення договору становило 368 080 гривень.

На виконання умов укладеного договору ним внесений авансовий платіж в розмірі 18404,16 дол. США, який складав 40 % від вартості об’єкта лізингу, та грошові кошти, на загальну суму 39 211,41 доларів США, що еквівалентно 1 058 697 гривень.

Посилаючись на те, що договір фінансового лізингу укладений без його нотаріального посвідчення, а умови укладеного правочину порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів» і є несправедливими та вкрай невигідними для нього, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу його прав і обов'язків не на його користь, чим завдають шкоду, позивач просив визнати договір лізингу недійсним та стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 1 058 697 гривень, що еквівалентно 46 010,4 дол. США, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, матеріальної шкоди 20000 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано договір про фінансовий лізинг №00007029 від 08.04.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізінг Україна" та ОСОБА_5 - недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізінг Україна" на користь ОСОБА_5 397 957 (триста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім)гривень 72 копійки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізінг Україна" на користь держави судовий збір в сумі 5 969 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема щодо спливу позовної давності, про застосування якої товариство заявило до ухвалення судового рішення, та відсутності правових підстав для визнання правочину недійсним, просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та стягнути з останнього понесенні судові витрати на користь відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізінг Україна” та ОСОБА_5 укладено в простій письмовій формі договір фінансового лізингу № №00007029, відповідно до умов якого товариство взяло на себе зобов’язання придбати предмет лізингу - транспортний засіб типу №WVWZZZ3CZDE552841, 2013 року випуску, у власність та передати його у користування позивачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість об’єкта лізингу становить 46010,40 дол. США; авансовий платіж – 18404,16 дол. США ( 40 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж – 832,39 дол. США; адміністративний платіж – 690,16 дол. США, обсяг фінансування 27 606,24 дол. США.

На виконання умов договору лізингоодержувач сплатив лізинголавцю кошти на загальну суму 397 957,72 гривень, що сторонами визнається та не спростовується.

Отже, між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Закон України «Про фінансовий лізинг» (далі Закон) визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно частини 2 цього Закону відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 6 Закону передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі, істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди ( найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

За договором найму(оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою ст.760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 5 ЦК України.

За загальними правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою ст.799 ЦК України договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов’язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2766 цс 15, у справі за №6-648-цс 16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент вирішення спору) мала враховуватися судами загальної юрисдикції.

Зважаючи, що в порушення вимог ст. 799 ЦК України оспорюваний правочин не був нотаріально посвідчений, колегія суддів вважає, що суд правильно визнав його нікчемним в силу ст. 220 ЦК України, застосувавши наслідки нікчемності правочину, стягнувши на користь позивача сплачені ним грошові кошти в розмірі 397 957,72 гривень.

Висновки суду в оскарженій частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог в апеляційній інстанції не перевіряється, як таке, що сторонами не оскаржується.

Щодо доводів апеляційної скарги про сплив позовної давності, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Оскільки 02.01.2014 року лізингодавець в односторонньому порядку збільшив проценти та комісії за договором, що призвело до збільшення вартості предмета лізингу та порушення прав позивача в процесі виконання нікчемного правочину, колегія суддів вважає, що початком перебігу позовної давності у спірних правовідносинах щодо застосування наслідків нікчемності правочину є січень 2014 року, а звідси дійшла висновку, що цей строк позивачем, який пред’явив позов в жовтні 2016 року, не порушено.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а ому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.

На підставі викладеного, куруючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Чорна

Судді: Л.В. Пузанова

ОСОБА_3