Вирок № 71559572, 11.01.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2080/17

№ провадження 1-кп/647/29/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Бондаренко Г.В.

за участю прокурора Лисенка І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017230090000894 від 18.07.2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, без постійної роботи, який депутатом будь-якого рівня не є, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: 2006, 2012 та ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:

- 27.07.1993 року Херсонським окружним судом за ст.ст. 86-1, 44, 17, ч.3 ст.81, ст.42 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненого 13.08.1997 року зі Снігурівської ВК на підставі ЗУ «Про амністію»; - 21.10.1999 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.81, ст.17, ч.3 ст.81, ч.1 ст.89, ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 24.05.2003 року з Північної ВК №90 по відбуттю строку покарання; - 27.12.2004 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 25.03.2006 року з Голопристанської ВК умовно достроково, не відбута частина 3 місяці 11 днів; - 14.06.2006 року Новокаховським міським судом за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено з іспитовим строком 1 рік; - 18.12.2012 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт; - 14.06.2013 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.389, ч.1 ст.70 КК України до 5 місяців арешту, на підставі ч.3 ст.78, ст.71 КК України частково приєднано 10 днів по вироку Бериславського районного суду від 18.12.2012 року, до відбуття 5 місяців 10 днів, звільненого 22.11.2013 року з Дар’ївської ВК по вібуттю покарання; - 27.10.2014 року Новокаховським міським судом Херсонської області за ч.1 ст.309 КК України до 1020 гривень штрафу; - 26.08.2015 року Новокаховським міським судом за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 6 місяців арешту, на підставі ст.71 КК України вирок Новокаховського міського суду від 14.08.2014 року (штраф 1020 грн.) виконувати самостійно, звільненого 17.06.2016 року з Казанківської ВК Миколаївської області по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи раніше судимим, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний, корисливий злочин за наступних обставин.

Так він, повторно, 17.07.2017 року, приблизно о 09-24 годині, знаходячись в торгівельному залі магазину «ЄВА №1213 ТОВ «РУШ» розташованого за адресою: вул.. 1 Травня, 194 г, м. Берислав Херсонської області, із корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно ТОВ «РУШ», а саме: упаковку з двох нових картриджів для гоління «Gillette Fusion Proglide», вартість яких згідно з висновком судово-товарознавчого експерта №2238-МТ від 24.07.2017 року складає 263 грн. та упаковку з чотирьох нових картриджів для гоління «Gillette Fusion Power», вартість яких згідно з висновком судово-товарознавчого експерта №2238-МТ від 24.07.2017 року складає 399 грн., які обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд продавши сторонній особі, а виручені кошти витратив на свою користь, чим заподіяв власнику майна матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1, вину свою у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро зізнався, дав показання у відповідності з встановленими, згодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, визнав розмір цивільного позову заявленого представником потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_2 у повному обсязі, просив звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Представник потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження був повідомлений в порядку та строки визначені ст. 135 КПК України, до суду надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності та позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди.

З урахуванням положень ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд заслухавши думку учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого.

Суд визнав за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності представника потерпілого.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Інші докази по справі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини кримінального провадження та розмір матеріальних збитків ніким не оспорювався.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного у інкримінованому йому злочині знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Злочинні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Мотивів для зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом в ході судового розгляду не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 зі змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме п.2 передбачено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступені тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати у тому числі і питання менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, неповнолітнім, жінкам, котрі у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

При обранні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, каяття у вчиненому, дану на особу задовільну громадську характеристику, наявність невідшкодованої шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та засуджувався за вчинення умисних злочинів, однак після закінчення строку покарання за попереднім вироком та маючи непогашену судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнає його щире каяття.

Відповідно п.1 ст. 67 КК України обставинами, яка обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнав - рецидив злочинів.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку, що він має бути засудженим за вчинене кримінальне правопорушення до покарання у вигляді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.185 КК України, оскільки суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст.ст. 69, 75,76 КК України.

При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування відносно нього положень пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року, суд дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», згідно якого, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який відповідно до статті 12 КК України не є тяжким, або особливо тяжким. Крім того на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто станом на 07 вересня 2017 року має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, не позбавлений батьківських прав відносно цих неповнолітніх дітей та не підпадає під дію статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», під дію статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», та під дію ч.4 ст.86 КК України, тобто не є особою, відносно якої амністія не може бути застосована на підставі статті 9 та статті 4 вказаних відповідних Законів України.

За таких обставин, відповідно до ст.86 КК України, на підставі п. «в» ст.1 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_1 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

У кримінальному провадженні заявлено цивільний позов представником потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_3 на суму 662 гривень 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року з змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», шкода заподіяна злочином підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Відповідно до п.5 вищезазначеної постанови Пленуму, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань неврегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦК.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання матеріальної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обвинувачений ОСОБА_1 розмір цивільного позову визнав у повному обсязі. Суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з засудженого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 349, 369-370 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців.

На підставі ч.2 ст. 86 КК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 повністю звільнити від призначеного покарання.

Відповідно до статті 71 КК України вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.10.2014 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 1020 гривень – виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 662 гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №2238-МТ в розмірі 197,74 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню згідно постанови про визнання речових доказів від 18.08.2017 року - відеозаписи (файли) з камер відео спостереження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області протягом 30 днів через Бериславський районний суд, починаючи з часу оголошення, а засудженому до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженому.

Суддя В. С. Миргород