Ухвала суду № 71559553, 10.01.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/679/17-кГоловуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 11-кп/789/9/18 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1, 2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Тиха І. М., Стадник О. Б.,

з участю -

секретаря – Сович Н.А.

прокурора – Гарматюка Р.Є.

захисника — ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017210060000030 від 16 січня 2017 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бучацького районного суду від 31 серпня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, вул Незалежності, 84/1, Тернопільської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання

- за ч.1 ст.185 КК України у виді арешту на строк 2 місяці;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді домашнього арешту на певний період доби залишено без змін.

Відповідно до вироку суду, 29 грудня 2016 року ОСОБА_2 діючи умисно, бажаючи заволодіти неналежним йому золотим перснем та обручкою та в подальшому використати їх для власних потреб, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що в м.Бучач, вул.Галицька, 25/4, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не буде помічений, тобто діючи таємно, користуючись вільним доступом підійшов до ОСОБА_3, який у той час лежав на ліжку та спав та із його правої руки зняв золотий перстень вагою 10 грам, вартістю 10000 гривень та обручальне кільце, вагою 2,2 грама, вартістю 2200 гривень, які поклав собі у кишеню, та вийшов із приміщення даного житлового будинку отримавши при цьому можливість користуватися та розпоряджатись даними золотими виробами.

Даною крадіжкою ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 12200 гривень.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна.

Крім цього, 16.01.2017 року о 02 год. 10 хв. ОСОБА_2 діючи умисно, бажаючи заволодіти неналежним йому майном та в подальшому використати для власних потреб, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, перебуваючи біля ресторану «Гостинний Двір», що в м. Бучач по вулиці Галицькій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не буде помічений, тобто діючи таємно, користуючись вільним доступом підійшов до ОСОБА_4, який у той час лежав непритомний на землі, та з лівої кишені його куртки витягнув гаманець. Витягнувши гаманець та відкривши його ОСОБА_2 побачив, що там знаходяться гроші у сумі 270 доларів США та 3000 гривень. Тоді ОСОБА_2 витягнув із даного гаманця гроші у сумі 270 доларів США та 3000 гривень та поклав їх у свою кишеню штанів, а гаманець запхав назад у кишеню куртки ОСОБА_4 Тоді ОСОБА_2 переконавшись що за ним ніхто не спостерігає відійшов від ОСОБА_4 та сівши у свій автомобіль НОМЕР_1, білого кольору поїхав у сторону центра м.Бучач, отримавши при цьому можливість користуватися та розпоряджатись даними грошовими коштами.

Даною крадіжкою ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 10560 гривень.

Також, 14 лютого 2017 року приблизно о 20 год. 30 хв.ОСОБА_2 , діючи умисно, бажаючи заволодіти неналежним йому майном та в подальшому використати для власних потреб, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що в с. Зубрець Бучацького району, а саме у одній із кімнат, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не буде помічений, тобто діючи таємно, користуючись вільним доступом підійшов до дерев'яної шафи, яка знаходилась у даній кімнаті та підійшовши до серванта, який знаходився на одній із полиць даної шафи, витягнув звідти золоту каблучку, вагою 1,7 грама, вартістю 1700 гривень та золоті сережки, вагою 3 грама, вартістю 3000 гривень, та поклав їх у кишеню своїх штанів, отримавши при цьому можливість користуватися та розпоряджатись даними золотими виробами.

Даною крадіжкою ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4700 гривень.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Бучацького районного суду від 31 серпня 2017 року скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік і відповідно до ч.1 ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до нього такий вид покарання як арешт.

Просить врахувати наявність пом'якшуючих обставин, думку потерпілих та відсутність цивільних позовів до нього, а також звернути увагу на відсутність судимостей, щире каяття, обіцянку в подальшому не вчиняти протиправних дій. Зазначає, що в даний момент шукає роботу та має намір вести нормальне соціальне життя.

В судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду поданої ним апеляційної скарги, про що зазначила захисник обвинуваченого — адвокат ОСОБА_1

Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1, яка підтримала подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу, просить її задовольнити та ухвалити новий вирок, яким обрати йому будь-яке покарання, не пов'язане з утриманням під вартою; міркування прокурора, який вирок суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за вказаних у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які належно оцінені судом і в апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до з ч.2 ст.65 КК України та роз'яснень, наведених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Виходячи із змісту вироку Бучацького районного суду від 31 серпня 2017 року відносно ОСОБА_2 та аналізу матеріалів кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд, обираючи покарання, дотримався положень Загальної частини Кримінального кодексу України, вимог ст.65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, даних про особу винного, а також всі обставини справи.

Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_2 за незначний проміжок часу вчинив три епізоди крадіжок чужого майна. Заподіяні матеріальні збитки потерпілим на час розгляду справи судом не відшкодував.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано мотивував своє рішення щодо необхідності призначення йому покарання у виді арешту.

При цьому, місцевий суд також врахував всі наявні пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, про які ОСОБА_2 вказує у своїй апеляційній скарзі — повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про безпідставність призначення йому надміру тяжкого покарання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом обрано найбільш м'який вид покарання, передбачений санкцією статті обвинувачення за якою його визнано винним.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 у виді трьох місяців арешту повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі винного, узгоджується із санкціями статей обвинувачення і є достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Це рішення належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для скасування чи зміни вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного і пом'якшення обвинуваченому покарання, про що останній ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.ст.408, 409 КПК України підстав до його зміни чи скасування, про що ставить питання апелянт, не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому в задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого слід відмовити.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 31 серпня 2017 року, відносно ОСОБА_2 — без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою — в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6