Ухвала суду № 71556218, 11.01.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6967/16-к

пр.№ 1-кп/464/128/18

У Х В А Л А

11 січня 2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

секретар судового засідання Янишин М.Б.,

при розгляді у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №464/6967/16-к, внесеного 31 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140070002836, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження: прокурора Дзіковського М.Р, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1,

у с т а н о в и в:

у провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Покликається на те, що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. У даному кримінальному провадженні у відповідності до ст.177 КПК України наявні ризики: обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності, покарання не відбув, судимість не погашена; судом неодноразово надавався шанс стати на шлях виправлення, однак обвинувачений належних висновків для себе не зробив, продовжив займатися злочинною діяльністю, що обумовлює те, що обвинуваченого необхідно ізолювати від суспільства; 2) обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки проживає на території України без визначеного місця реєстрації, перебував в розшуку, оскільки неодноразово не з’являвся на виклики до відділу поліції; 3) обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідків, так як був затриманий свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також був виявлений безпосередньо під час вчинення ним злочину свідком ОСОБА_5 Тому до обвинуваченого неможливо застосувати більш м’який запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобігання зазначеним ризикам. Беручи до уваги наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, просить клопотання задоволити. Одночасно просить визначити обвинуваченому розмір застави – 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн.

Обвинувачений та захисник проти клопотання прокурора та обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 31.08.2016 року близько 15:40 год., перебуваючи біля кіоску «Чудо-Піч», що по вул.Сихівська, 18 в м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, зайшов через незачинені двері згаданого кіоску всередину, простягнувши руку до тумби, на якій знаходилася коробка, всередині котрої знаходилися грошові кошти в сумі 1007 грн., належні ОСОБА_6, заволодів цією коробкою та заховав її в ліву кишеню штанів. В подальшому, одразу ж був виявлений продавцем магазину ОСОБА_5, однак маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, та усвідомлюючи те, що його дії побачила ОСОБА_5, почав втікати з місця події з викраденим, але був затриманий перехожими людьми, через що не зміг завершити свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, чим намагався заподіяти матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 1007 грн.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України. Це зокрема підтверджується ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, якою скасовано вирок Сихівського районного суду м.Львова від 7 жовтня 2016 року у даній справі, якою встановлено, що ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, однак не погоджується із правовою кваліфікацією його дій.

Ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість за вчинення умисних злочинів проти власності – крадіжки, обвинувачується у вчиненні нового злочину проти власності, вчиненого в період невідбутого покарання та іспитового строку за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2016 року. Вказане свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став, продовжив займатися злочинною діяльністю.

Ризик переховування від суду підтверджується неявкою на виклики до відділу поліції, як наслідок - перебуванням в розшуку, а також відсутність місця реєстрації та роботи, що, в свою чергу, свідчить про відсутність міцних соціальних зв’язків і дозволяє прогнозувати ухилення від суду. Наявність малолітнього сина не спростовує даний висновок.

Інкримінований ОСОБА_1 злочин згідно із ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Натомість суд звертає увагу на положення ч.3 ст.68 КК України, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Характер та фактичні обставини злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «В. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства». Також Європейський суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» вказував, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків підтверджується затриманням останніми обвинуваченого під час вчинення злочину, на даний час судом не проведено їх допит.

Також при обранні запобіжного заходу, як цього вимагає ст.178 КПК України, враховуються вік та стан здоров’я обвинуваченого, зокрема відсутність відомостей щодо незадовільного стану здоров’я, репутація та майновий стан.

Таким чином прокурором доведено необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як: наявна обґрунтована підозра у вчинені кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України; наявні достатні підстави вважати, що існують передбачені п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, ризики; для запобігання вказаним ризикам, з урахуванням наведених вище обставин, недостатньо застосування більш м’яких запобіжних заходів; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

На підставі вимог ч.1 ст.197 КПК України, з урахуванням стадії судового провадження – підготовчого судового засідання, не проведення по справі дослідження доказів – допит свідків, письмових доказів, а тому строк тримання під вартою визначається до 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи зазначене положення, відсутність обставин визначених ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, дані про його особу наведені вище, суд вважає, що заставу останньому слід визначити в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн. У разі внесення підозрюваним суми застави покласти на нього обов’язки, передбачені ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.194, 331, 369-372, КПК України,

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задоволити.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 11 березня 2018 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн.

Підозрюваний або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов’язки:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Зазначені обов’язки діють до 11 березня 2018 року включно.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає, проте заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя Б.Р. Мичка