Рішення № 71555553, 11.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/2722/17-ц

2/336/92/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Брагіній І.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю,виселення з житлового будинку та вселення у будинок,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 р. ОСОБА_1та ОСОБА_2звернулися до суду з позовом,в якому зазначають,що на праві власності їм належить 9/30 частин та 12/30 частин відповідно житлового будинку за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4,успадковані після смерті батьків ОСОБА_7та ОСОБА_8

За життя колишні власники будинку ОСОБА_7та ОСОБА_8дозволили проживати у будинку та зареєстрували сина ОСОБА_3,його дружину ОСОБА_4та їх дочку ОСОБА_4(після реєстрації шлюбу ОСОБА_6)Ю.П.

За вказаної адресою без реєстрації мешкає також чоловік ОСОБА_5відповідач ОСОБА_6

Після смерті колишніх власників будинку ОСОБА_7та ОСОБА_8,відповідачі з будинку не виселились,не допускають до будинку власників ОСОБА_1та ОСОБА_2,чим перешкоджають позивачам володіти та користуватись власністю.

Відповідачі не являються членами сім*ї позивачів,їхнє право на користування спірним будинком,яке є похідним від права власності колишніх власників ОСОБА_7та ОСОБА_8,припинилося у зв*язку із припиненням права власності останніх,самостійного права на спірне житло відповідачі з передбачених законом підстав не набули,договірні відносини між новими власниками та відповідачами щодо користування спірним будинком відсутні.

Реєстрація та фактичне проживання у спірному житлі відповідачів порушує права позивачів як власників на свій розсуд володіти,користуватись та розпорядитись своїм майном.

Позивачі просять суд з підстав,передбачених ст.383,391,405 ЦК України,ст.150,156 ЖК України усунути перешкоди у користуванні власністю,визнати відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5втратившими право користування житловим будинком за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4,виселити ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6О.з житлового будинку за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4,зняти з реєстраційного обліку за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4 відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,вселити ОСОБА_1,ОСОБА_2В.у будинок за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2позов підтримала у повному обсязі.Пояснила,що житловий будинок за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4,належав її батькам,які за життя зареєстрували у будинку сина ОСОБА_3та членів його сім*ї ОСОБА_4М.і ОСОБА_5Після смерті батьків ОСОБА_2та її брат ОСОБА_1як спадкомці оформили права власників на 12/30 та 9/30 частин будинку,проте у володінні та користуванні будинком їм створені перешкоди відповідачами,які займають весь будинок,перешкоджають доступу до нього позивачів,на жоден із пропонованих їм позивачами варіантів вирішення спірного питання відповідачі не погодились,чим порушують права позивачів як власників.З посиланням на підстави,зазначені у позовній заяві,просила суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_7М.в судовому засіданні позов підтримав та пояснив,що після смерті батьків відповідач ОСОБА_9,який був зареєстрований у будинку за їх згодою разом з членами сім*ї ОСОБА_10та ОСОБА_5,обманним шляхом заволодів батьківським спадком,займає весь будинок в цілому без законних підстав, позивачі як співвласники будинку не мають до нього доступу, позбавлені можливості користуватись ним через перешкоди,створені відповідачами.Позивач ОСОБА_11зареєстрований у спірному будинку,іншого житла не має.З посиланням на підстави,зазначені у позовній заяві,просив суд позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_11адвокат ОСОБА_12К.в судовому засіданні підтримав вимоги свого довірителя як законні та обґрунтовані.Посилався на те,що після смерті батьків позивачів та відповідача ОСОБА_3,яким належав спірний будинок,відповідач ОСОБА_3обманним шляхом оформив спадщину тільки на себе,чим змусив позивачів відстоювати права в судовому порядку,компенсувати їхню частку відмовився,позивачів як власників частини будинку відповідачі до нього не допускають.Позивачі як нові власники не давали згоду на проживання у будинку відповідачів,які втратили це право після смерті попередніх власників,за згоди яких вселялися та були зареєстровані у будинку,а відповідач ОСОБА_6такого права взагалі не мав.Вважає позов доведеним та таким,що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3адвокат ОСОБА_13проти позову заперечувала у повному обсязі.Пояснила,що відповідач ОСОБА_3після смерті батьків прийняв спадщину у встановленому законом порядку та у спірному будинку йому належить 9/30 частин,що є законною підставою для користування ним спірним будинком разом з іншими членами сім*ї,якими є відповідачі ОСОБА_10,ОСОБА_5та ОСОБА_6,будинок утримується за їхній рахунок.З урахуванням площі спірного будинку ,кількості осіб,що у ньому фактично мешкають,а також неприязних відносин між позивачами та сім*єю відповідачів,вважає вселення позивачів у будинок неможливим.З посиланням на ці обставини,просить відмовити у позові у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4П.в процесі розгляду справи проти позову заперечувала та пояснила,що з 1984 р.як член сім*ї власника зареєстрована та проживає у спірному будинку з чоловіком ОСОБА_3,дочкою ОСОБА_5,чоловіком останньої ОСОБА_6,їхня родина уклала договори на постачання комунальних послуг та утримує будинок за власний кошт,в чому позивачі участі не приймають.Після смерті бітьків її чоловіка,між ним та позивачами виник конфлікт з приводу поділу спадщини,будинок був виставлений на продаж,проте запропонована ціна не влаштувала позивачів.В будинок позивачі доступу не мають,оскільки через конфлікті відносини,погрози фізичного насильства відповідачі не згодні на їхнє проживання у будинку,площа якого є замалою для спільного користування ним різними сім*ями.Просила відмовити у позові у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5П.в процесі розгляду справи проти позову заперечувала та пояснила,що з народження проживає у спірному будинку з батьками на законних підставах,після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6,останній як член їх сім*ї також вселився у будинок,який утримується та ремонтується коштами їх родини.Вселення у будинок позивачів вважає таким,що загрожує спокою її родини через агресивну поведінку та погрози з боку останніх. Просила відмовити у позові у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6адвокат ОСОБА_14В.в процесі розгляду справи проти позову заперечувала з тих підстав,що відповідач ОСОБА_6вселився у спірний будинок та користується ним як член сім*ї співвласника ОСОБА_3,за місцем його реєстрації відсутні умови для проживання з дружиною ОСОБА_5Водночас,позивачі мають інше житло,спірного будинку для проживання не потребують,відмовились отримати компенсацію за їхні частки.Просила відмовити у позові у повному обсязі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_10,ОСОБА_5,ОСОБА_6,представник відповідача ОСОБА_6адвокат ОСОБА_14не з*явились без повідомлення причин,викликались шляхом вручення їм судових повісток особисто під розписку.

Відповідно до ч.1,ч.3 п.1 ст.223 ЦПК України,неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови,що його належним чином повідомлено про дату,час і місце судового засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті.Неявка в судове засідання учасника справи(його представника)без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши сторони та їх представників,допитавши свідків,дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку,що позов заявлений обґрунтовано,підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено доказами,що на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1981 р.,посвідченого державним нотаріусом П*ятої Запорізької державної нотконтори р.за р№ 2-1122 та зареєстрованого в ОП ЗМБТІ за реєстровим № 4139 09.04.1981 р.,ОСОБА_7та ОСОБА_8як подружжю на праві власності належав житловий будинок за адресою м.Запоріжжя,провулок Модельний 4.

За згодою власників ОСОБА_7та ОСОБА_8,у спірному будинку були зареєстровані відповідачі ОСОБА_3,ОСОБА_4,їхня дочка ОСОБА_5,що підтверджується довідками адресного бюро Запорізької області.

Аналізуючи наведене,суд встановив,що відповідачі ОСОБА_3,його дружина ОСОБА_4,а після народження їхня донька ОСОБА_5поселялися та були зареєстровані у спірному будинку як члени сім*ї власників ОСОБА_7та ОСОБА_8,на законних підставах.

29.03.2001 р.помер ОСОБА_7,17.02.2008 р.померла ОСОБА_8

Після їх смерті право власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом визнано за позивачем ОСОБА_1на 9/30 частин,за позивачем ОСОБА_2на 12/30 частин,про що надана копія ухвали апеляційного суду Запорізької області від 15.03.2017 р.

Відповідач ОСОБА_3після смерті батьків спадщину прийняв фактично,оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини.

24.05.2008 р.відповідач ОСОБА_9звернувся до П*ятої Запорізької державної нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків,з часу відкриття спадщини йому належить на праві власності 9/30 частин спірного будинку,спадкові права відповідач ОСОБА_9на час розгляду справи оформлює в порядку нотаріальної процедури.

Після укладання шлюбу між ОСОБА_15та ОСОБА_6,який був зареєстрований 11.09.2010 р.,відповідач ОСОБА_6вселився у спірний будинок як член сім*ї ОСОБА_5та її батьків.

Приймаючи рішення про відмову у позові про визнання відповідачів втративши ми право користування спірним будинком та виселення відповідачів із спірного будинку ,суд виходить з наступного.

Право власності особи набувається на підставах, що не заборонені законом ( частина перша статті 328 ЦК України),власникові належать права володіння,користування та розпорядження своїм майном,на свій розсуд(ст.317,319 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною п’ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3,який звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку,є співвласником 9/30 частини спірного будинку, має право володіти й користуватися цією частиною, проте через відсутність реєстрації такого права обмежений у праві розпорядження належним йому майном.

Частиною першої статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Відповідно до вимог статті 156 ЖК УРСР члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК УРСР до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За правилами частини четвертої статті 109 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Отже, члени сім’ї спадкоємця,який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, але не здійснив реєстрації свого права,мають нарівні з власником право користування жилим приміщенням, що належить спадкоємцю як спадщина, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням,а тому підстав для визнання відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_10,ОСОБА_5такими,що втратили право користування спірним житлом після смерті попередніх власників,немає.

Вселення відповідача ОСОБА_6О.у спірний будинок відбулося як члена сім*ї співвласника.

Враховуючи,що відповідачі ОСОБА_3,ОСОБА_10,ОСОБА_5,ОСОБА_6на законних підставах користуються спірним житловим будинком як співвласник та члени його сім*ї,це право захищається нормами ст. 109, 156 ЖК України та статті 405 ЦК України,передбачені законом підстави для їх виселення з будинку відсутні,тому в задоволенні позову у цій частині суд відмовляє.

Оскільки вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_10,ОСОБА_5П.є похідними від вимог про визнання відповідачів втратившими право користування спірним будинком,в цій частині позову суд відмовляє,оскільки законних підстав для визнання відповідачів втратившими право користування спірним будинком суд не встановив.

Вирішуючи позов у частині вимог про усунення позивачам перешкод у користуванні спірним будинком та їх вселення,суд виходить з наступного.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права.

Позивачі та відповідач ОСОБА_3В.є співвласниками спірного житлового будинку,де фактично мешкає родина відповідача ОСОБА_3,з яким укладені договори на постачання комунальних послуг та на його ім*я відкритий особовий рахунок на їх оплату.

Згідно наданих квитанцій,оплата за ці послуги здійснюється відповідачем ОСОБА_3

Також в судовому засіданні суд встановив,що з приводу спадкового майна,до складу якого входить спірний будинок,між сторонами виник конфлікт,з цих причин відповідачі перешкоджають позивачам користуватись будинком,не допускають до нього,ключі від будинку у позивачів відсутні.

Такі висновки суду ґрунтуються на поясненнях сторін у судовому засіданні та показаннях допитаних свідків,які підтвердили причини виникнення конфлікту між сторонами як спадкоємцями після смерті батьків ,створення позивачам родиною відповідачів перешкод у користуванні будинком та відсутність доступу до нього,неможливість вирішення спору між ними у позасудовий спосіб.

Свідок ОСОБА_3М.в суді показав,що після оформлення його батьком ОСОБА_11права власності на частину будинку 4 по пров.Модельному в м.Запоріжжі,вони разом протягом з березня 2017 р.щонайменше п*ять разів приїздили до спірного будинку,куди їх жодного разу не допустили відповідачі.Позивач ОСОБА_11мешкає у найманому житлі,зареєстрований у спірному будинку та іншого власного житла не має,в будинку зберігаються деякі його особисті речі,проте відповідачі відмовились передати йому ключі як власнику частини будинку.

Свідок ОСОБА_16М.в суді показав,що після смерті його бабусі ОСОБА_8між сторонами як спадкоємцями почався конфлікт з приводу спірного будинку,свідок неодноразово з матір*ю ОСОБА_2,востаннє у вересні 2017 р.з дядьком ОСОБА_11,приїздив до будинку,куди їх жодного разу не впустили відповідачі.Кілька років тому будинок був виставлений на продаж,від знайомого,який хотів будинок купити,свідку відомо,що відповідач ОСОБА_3відмовився продавати будинок і повідомив,що залишає його собі.

Свідок ОСОБА_17П.в суді показав,що з 2005 р.знайомий з сім*єю відповідачів ОСОБА_3,які мешкають по пров.Модельному 4 в м.Запоріжжі,а у 2012 р.купив собі будинок по-сусідству.Від ОСОБА_6знає,що на будинок відповідачів претендує ще дві особи,через що відбуваються конфлікти.Будинок має незначну жилу площу,дві ізольовані та одну прохідну кімнати,у ньому мешкає чотири особи.Влітку 2017 р.позивачі хотіли потрапити у будинок ,вдома була ОСОБА_4,яка їх не впускала,в процесі конфлікту зламали ручку вхідних дверей,через що була викликана поліція.

Свідок ОСОБА_18М.в судовому засіданні показала,що з вересня 2010 р.проживає у будинку по пров.Модельному,3,коли шукала собі будинок,дивилася і спірний будинок по пров.Модельному ,4,який не вподобала через малу житлову площу.Фактично в цьому будинку мешкають чотири особи-сім*я відповідачів,їхні родичі-позивачі теж претендують на будинок,через що існує конфлікт.У 2017 р.вона спостерігала,як позивач ОСОБА_11приїздив до будинку з битою,проте у двір не зайшов через замкнену хвіртку та собаку.В будинку відповідачів вона по-сусідські буває часто,речей,які не належать сім*ї відповідачів,на її думку,у будинку немає.

З наведеного суд встановив,що позивачам як співвласникам спірного будинку іншим співвласником ОСОБА_3та членами його сім*ї створені перешкоди у володінні та користуванні власністю,позивачі не мають доступу до будинку,де їм загалом належить більша,ніж відповідачу ОСОБА_3,частка.

Як передбачено ст.321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає володіння, користування, розпорядження, та якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник має право на реалізацію встановлених конституційних гарантій захисту прав власності у ст.41 Конституції України,що,поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень.

Окрім того, суд звертає увагу на норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин.Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.)

Таким чином, абсолютне право власності на житло не обмежується ані строками,ані територією,втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення,чого у даній справі відносно позивачів не встановлено,а відтак,немає законних підстав для позбавлення позивачів як власників житла права на користування ним.

Діями відповідачів,які займають весь спірний будинок в цілому для проживання власної сім*ї,без врахування інтересів позивачів як співвласників,порушуються права позивачів на володіння та користування власністю.

Позивачами обраний спосіб захисту своїх прав шляхом вселення у спірний будинок,що відповідає змісту ст.16 ЦК України та є адекватним змісту порушення.

Заперечення відповідачів проти позову в частині вимог про вселення у спірний будинок зводяться до того,що замала житлова площа,планування кімнат,неприязнь між сторонами та належність їх до різних сімей,зроблять неможливим спільне проживання у будинку позивачів та сім*ї відповідачів.

Проте,ці обставини не є передбаченими законом підставами для позбавлення позивачів як власників права володіти та користуватись власністю.

У разі виникнення між сторонами спору щодо порядку користування спірним будинком,що не є предметом даної справи,його вирішення можливо у передбаченому законом порядку шляхом пред*явлення відповідного позову.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про вселення позивачів у спірний будинок та позов про це задовольняє.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат,суд враховує наступне.

При зверненні до суду з позовом,позивачем ОСОБА_1був сплачений судовий збір у розмірі 640 гр.,про що надана квитанція,ці витрати відповідно до ст.133 ЦПК України є судовими витратами та пов*язані з розглядом даної справи.

Відповідач ОСОБА_3як співвласник спірного будинку не вживав заходів для досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом,що змусило позивачів звернутися до суду за захистом своїх прав власників.

При частковому задоволенні позову суд стягує з відповідача ОСОБА_3на користь позивача ОСОБА_1пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму 320 гр.,підстав для стягнення судового збору з інших відповідачів не вбачається,оскільки від їх рішень,дій,бездіяльності вирішення спору між співвласниками щодо спільної власності не залежало.

На підставі ст.156,157 ЖК України,ст.317,383,391,405 ЦК України, ст.12,13,76,81,141,258,259,265,353,355 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2,РНОКПП НОМЕР_1,ОСОБА_1,РНОКПП НОМЕР_2,у житловий будинок по провулку Модельному,4 в м.Запоріжжі.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3,РНОКПП НОМЕР_3,на користь ОСОБА_1,РНОКПП 2186010,витрати по оплаті судового збору у розмірі 320(триста двадцять)гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Ю.А.Галущенко