Рішення № 71555479, 05.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 329/36/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Покопцева Д.О.

Провадження № 22-ц/778/3801/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що 08.01.2002 року помер її батько - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 7,10 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ЗП № 0056596 від 20 січня 1997 року, який виданий на підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації № 210 від 01 серпня 1996 року.

Позивач, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_3 не може оформити своє право власності на спадкове майно, оскільки про існування земельної частки (паю) на день смерті батька вона не знала. Станом на 2002 рік батьку сертифікат на право на земельну частку (пай) не було видано. ОСОБА_3 дізналася про спадщину наприкінці 2016 року від посадових осіб СТОВ «Токмачани».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) площею 7,10 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ЗП № 0056596 від 20 січня 1997 року, який виданий на підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації № 210 від 01 серпня 1996 року на ім’я ОСОБА_4, який помер 08.01.2002 року.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 7,10 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчується сертифікатом серії ЗП № 0056596 від 20.01.1997 року, який виданий згідно рішення Чернігівської районної державної адміністрації № 210 від 01.08.1996 року, після смерті її батька ОСОБА_4, який помер 08.01.2002 року.

Не погоджуючись із рішенням суду, Бердянська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є донькою ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження І-ЮВ № 380390 (а.с. 9).

ОСОБА_4 помер 08.01.2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть 1-ЖС № 164738(а.с. 10).

На підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації № 210 від 01.08.1996 року ОСОБА_4 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЗП № 0056596 від 20.01.1997 року, який підтверджує, що ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Більшовик» розміром 7,10 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 11).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру, дата видачі – 07.02.2017 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася (а.с. 30).

Відповідно довідки № 477 від 22.02.2017р. виконкому Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, позивач 09.02.2002р. провела похорон свого батька ОСОБА_4 (а.с. 34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що померлий ОСОБА_4 є батьком позивача, ОСОБА_3 як спадкоємець за законом, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, тому суд дійшов висновку, що за позивачем слід визнати право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає. Суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні бути залучені до участі у справі, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За змістом п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, тощо), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Право особи в порядку спадкування на земельну частку (пай) є похідним, але Чернігівська районна державна адміністрація як співвідповідач до участі у справі не залучена, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_4 мав лише право на земельну частку (пай).

Також, з позивача на користь Прокуратури Запорізької області підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 704 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Запорізької області (адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Запорізької області) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: