Рішення № 71554758, 26.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6015/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області про утримання надміру виплачених сум пенсій № 177 (№ 30) від 30.03.2017 року по пенсійній справі ОСОБА_5 № 814878/15, зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області повернути ОСОБА_5 в повному обсязі кошти, які були утримані з його пенсії як надміру виплачені за період із 01 квітня 2017 року по день набрання постановою суду законної сили та стягнути понесені судові витрати в розмірі 1280, 00 грн. судового збору та 2150, 00 грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивував тим, що перебуває на обліку в Ужгородському об’єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Закарпатської області із 03.11.2014 р. та отримую пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (із змінами).

Першу пенсійну виплату за листопад і грудень 2014 року отримав 24.12.2014 р. у розмірі 5 845,29 грн. У подальшому пенсія виплачувалася у наступних розмірах: 3097, 97 грн. (за січень 2015 р.), 3082, 71 грн. (у лютому та в березні 2015 р.), 2620, 30 грн. (за квітень 2015 р.). При цьому зазначаю, що із 01.04.2015 р. всі пенсійні виплати зменшено на 15% у зв’язку з тим, що розпочав працювати за трудовим договором.

Станом на 01.05.2017 р. отримує пенсію за віком як працюючий пенсіонер у розмірі 2971, 22 грн. Розмір пенсії станом на 01.05.2017 р. обчислено, виходячи із 43 років 6 місяців 14 днів страхового стажу та заробітної плати за період роботи із 01.07.2000 р. по 31.10.2014 р. згідно даних персоніфікованого обліку.

ОСОБА_6 № 02/Т-87 від 24.05.2017 позивача було проінформовано про те, що за період роботи в ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії» із 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. вказаним підприємством не сплачено страхові внески із його заробітної плати, у зв’язку з чим було переглянуто розмір пенсії з моменту її призначення та зафіксовано суму переплати в розмірі 6812, 38 грн. В підтвердження наведеної інформації, додано копію ОСОБА_7 об’єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві № 43211/10 від 23.12.2016 р., з якого вбачається, що ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії» страхові внески за період із 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. нараховано, але не сплачено. Також до вказаного ОСОБА_6 додано відкориговану Індивідуальну відомість про застраховану особу ОСОБА_5 від 03.05.2017, в якій виключено із страхового стажу (зазначено 0) період із 01.08.2006 по 31.12.2006.

З огляду на зазначені обставини, Відповідач здійснив перерахунок страхового стажу у бік зменшення, що у свою чергу, призвело до зменшення розміру призначеної пенсії, у зв’язку з чим відповідач відраховує по 20 % із кожної пенсійної виплати в порядку утримання надміру виплачених сум пенсії, внаслідок чого у квітні та в травні 2017 року виплачено пенсію у заниженому розмірі 2020, 43 грн. замість 2971, 22 грн.

З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки період роботи у ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії» із 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. підтверджується відповідними записами у Трудовій книжці ЕТ-І № 1205851, а відтак, у розумінні пенсійного законодавства, вказане підприємство по відношенню до позивача перебувало в статусі роботодавця та, відповідно - страхувальника.

Зокрема, за змістом ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції, що діяла станом на 31.12.2007 р.), страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із ч. 5 ст. 20 вказаного Закону (у редакції, що діяла станом на 31.12.2007 р.), страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Таким чином, у спірному періоді, обов’язок по сплаті страхових внесків покладався Законом саме на страхувальника (роботодавця), тобто ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії», а відтак, позивач як працівник вказаного підприємства та застрахована особа не можу нести відповідальність за його дії чи бездіяльність в частині сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції, що діяла станом на 31.12.2007 р.), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Із наведених норм права вбачається, що відповідальність за несплату страхових внесків несе саме страхувальник (роботодавець), а не застрахована особа (працівник). При цьому, як вбачається з вище вказаних норм Закону, застраховані особи самостійно, без сприяння державних органів, позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати страхових внесків роботодавцем.

Отже, позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за ймовірне порушення страхувальником свого законного обов'язку зі сплати страхових внесків та невжиття територіальним органом Пенсійного Фонду України заходів впливу щодо нього відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.

Крім того, висновки відповідача щодо несплати страхових внесків ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії» в період із 01.10.2006 по 31.12.2007 спростовуються первинними даними персоніфікованого обліку. Зокрема, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу від 24.07.2008 р. за 2006 та 2007 роки в колонці «Чи сплачено страхові внески*» в усіх місяцях зазначено «сплачено» з проставленням підписів відповідальних осіб та печатки Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Києва. Одночасно, факт сплати страхових внесків у повному обсязі за всі місяці 2006 та 2007 років підтверджується роздруківкою з персоніфікованого обліку Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_5 від 10.09.2014 з проставленням підписів посадових осіб та печатки Управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області.

Таким чином, 24.07.2008 р. та 10.09.2014 р. уповноважені територіальні органи Пенсійного Фонду України підтвердили своїми документами факт сплати страхових внесків за ОСОБА_5 в спірному періоді із 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., проте, у подальшому, 03.05.2017 р. самовільно скоригували дані персоніфікованого обліку та безпідставно виключили відомості про сплату страхувальником страхових внесків у вказаному періоді, що призвело до зменшення мого страхового стажу та штучного виникнення суми переплати пенсії.

Окремо слід наголосити, що Індивідуальна відомість про застраховану особу ОСОБА_5 від 03.05.2017, що містить скориговані відомості у бік зменшення мого страхового стажу не відповідає чинному законодавству України, оскільки відповідач самовільно, без коригуючої звітності страхувальника (ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії»), виключив із персоніфікованого обліку раніше внесені в нього відомості про сплату страхових внесків відносно позивача за період із 01.10.2006 по 31.12.2007.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що дії відповідача суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з підстав викладених у ній.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

07.11.2014р. до Ужгородським об’єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області ОСОБА_5 відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було призначено пенсію за віком. Розмір пенсії обчислено з урахуванням 43 років 6 місяця 14 днів страхового стажу та заробітної плати за період роботи з персоніфікованого обліку), як передбачено пункту 1 абзацу 1 статті 40 вище згаданого Закону, за період роботи з 01.07.2000 року по 31.10.2014 року згідно даних персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,81906). За таких даних розмір Вашої пенсії становить 2971, 22 гривень, в тому числі: 2885,30 грн. - основний розмір пенсії за віком; 85,92 грн. - доплата за понаднормовий стаж.

02 грудня 2016 року позивач як працюючий пенсіонер звернувся до органу пенсійного фонду за перерахунком пенсії. Однак, при інвентаризації пенсійної справи щодо перерахунку пенсії позивачу, спеціалістами відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії було виявлено в даних персоніфікованого обліку відсутність сплати страхових внесків за період роботи в ТОВ “Українсько-Середземноморські Авіалінії” з 01.08.2006 року по 15.07.2008 року.

Таким чином, 9 грудня 2016 року Ужгородським об’єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області було здійснено запит на підтвердження сплати страхових внесків до ОСОБА_7 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

В отриманій відповіді (лист №43211/60 від 23.12.2016 року) від ОСОБА_7 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві значиться, що ТОВ “Українсько - Середземноморські Авіалінії” за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року було нараховано заробітну плату, однак страхових внесків даним управлінням не сплачено.

У зв’язку з чим, Ужгородським об’єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області було переглянуто позивача ОСОБА_5 розмір пенсії з моменту призначення пенсії за віком та зафіксовано суму переплати в розмірі 6812,38 грн.

Окрім того, при зверненні позивача до головного управління ПФУ в Закарпатській області, управлінням було здійснено запит до ОСОБА_7 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо зарахування до страхового стажу період роботи в ТОВ “Українсько - Середземноморські Авіалінії-”, згідно даних персоніфікованого обліку та надати управлінню уточнюючу інформацію щодо сплати страхових внесків за період роботи з 01.08.2006року по 15.07.2008р., витребувало пенсійну справу позивача.

Від ОСОБА_7 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов лист від 35452/10 від 21.06.2017р. в якому зазначено, що ТОВ “Українсько - Середземноморські Авіалінії-” що страхові внески за період: 01.08.2006року по 30.09.2006року нараховано та сплачено в повному обсязі; 01.10.2006 року по 31.12.2007 року нараховано але не сплачено; 01.01.2008 року по 31.08.2008 року нараховано та сплачено в повному обсязі.

Про те в індивідуальних відомостях про застрахованих особу за період роботи з 01.08.2006 року по 15.07.2008 року в ТОВ “Українсько - Середземноморські Авіалінії-” прослідковуються суми заробітку, але відсутня позначка про сплату страхових внесків.

Крім того, дане управління повідомило про те, що підприємство з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року має заборгованість, яка згідно укладеної мирової угоди в суді від 11.07.2013 року буде відшкодовуватися розстроченими сумами з липня 2018 року по липень 2027 року. За періоди з 01.08.2006 року по 30.09.2006 року та 01.01.2008 року по 31.10.2008 року управлінням проводиться робота щодо встановлення позначок про сплату страхових внесків на ОСОБА_7 рівні страхувальника.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” (чинний з 01.01.2004р.) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (тобто, до 01.01.2004р.).

Крім того, Ужгородське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області зазначає наступне, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911 від 24.12.2015р. та №1774 від 06.12.2016р., виплата пенсій працюючим особам здійснюється у такому порядку: пенсії, призначені відповідно до законодавства України, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Тому враховуючи вищевикладене та відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суми пенсій виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати (але не більше як 20% пенсії).

Що стосується сплаченого судового збору позивачем та враховуючи те, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України” затверджений Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, і здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.72 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а згідно ч.2 ст. 73 цього ж Закону, збороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Що стосується витрат на правову допомогу то Ужгородське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили його витрати на правову допомогу, відповідно до частин 5. 6 статті 14 та частин 5. 6 статті 15 Закону № 5076 стороною договору про надання правової допомоги має бути адвокатське бюро або адвокатське об’єднання, а не адвокат, який фактично надавав правову допомогу з ведення справи у суді.

У зв’язку з наведеним просили відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства України у галузі пенсійного забезпечення та Закону України “Про пенсійне забезпечення ”.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Положеннями частини 1 статті 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає у тому числі право на забезпечення їх у старості.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Зокрема, закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначає види пенсії та умови набуття права на їх отримання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 частини статті 8 цього ж Закону визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 20 зазначеного Закону визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 10 зазначеної вище статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Також ст. ст. 5,15 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 Кодексу законів про працю України, за організацію роботи по виплаті заробітної плати та відрахувань з неї на пенсійне страхування відповідає роботодавець.

Крім того, відповідно до статті 254 КЗпП України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.

Аналіз наведених положень дає підстави суду для висновку про те, що відповідальність щодо обов'язку несплати страхових внесків несе відповідний страхувальник.

При цьому, як вбачається з вище вказаних норм Закону застраховані особи самостійно, без сприяння державних органів, позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати страхових внесків роботодавцем.

Судом установлено, що ОСОБА_5 був застрахованою особою під час роботи в ТОВ «Українсько-Середземноморські Авіалінії».

З індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_5 (облікова картка НОМЕР_1), наданої спеціалістом ПФУ та за підписом начальнику відділу від 10.09.2014 вбачається, що за наведені вище спірні періоди страхові внески сплачено. Разом з тим з аналогічних індивідуальних відомостей, які сформовані 03.05.2017 зазначається, що в спірному періоді страхові внески не сплачено.

Рішенням №177 від 30.03.2017 №30 прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_5 в розмірі 6 812, 38 грн., яка утворилася за період з 04.11.2014 по 31.03.2017.

Як вбачається, з руху коштів по рахунку позивача, відповідачем виконується зазначене рішення і з пенсії позивача утримується зазначений розмір переплат.

Крім того, з пояснень представника відповідача судом встановлено, що підприємство з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року має заборгованість, яка згідно укладеної мирової угоди в суді від 11.07.2013 року буде відшкодовуватися розстроченими сумами з липня 2018 року по липень 2027 року. За періоди з 01.08.2006 року по 30.09.2006 року та 01.01.2008 року по 31.10.2008 року управлінням проводиться робота щодо встановлення позначок про сплату страхових внесків на ОСОБА_7 рівні страхувальника.

На думку суду, факт відсутності в персоніфіковану обліку конкретно по ОСОБА_5 відомостей про сплату страхових внесків за спірні періоди ніяким чином не може вплинути на обсяг пенсійних прав позивача, оскільки це право не може бути порушено тільки з підстав неналежного виконання обов'язків страхувальником. Позивач як застрахована особа не повинна нести відповідальність за порушення законодавства страхувальником обов'язків зі сплати страхових внесків. Крім того, такий спір про несплату підприємством страхових внесків був вирішений судом, за результатом чого було укладено мирову угоду і визначений порядок та терміни погашення боргу.

Суд констатує, що механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх конституційних прав, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем пенсії із солідарної системи з урахуванням страхового стажу.

У даному випадку, несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на пенсію.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 77 КАС України не надав доказів щодо правомірності прийняття свого рішення стосовно утримання з пенсії ОСОБА_5 переплати в розмірі 6812,38 грн.

Відтак, заявлений адміністративний позов ОСОБА_5 суд вважає таким, що є обґрунтованим та підлягає до задоволення повністю.

У матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору в сумі 1280,00 грн. а також підтвердження та обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 2 150,00 грн., а тому ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 6-13, 19, 25, 26, 30, 132, 160-161, 168, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та скасувати рішення Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про утримання надміру виплачених сум пенсій №177 (№30) від 30.03.2017 по пенсійній справі ОСОБА_5 №814878/15.

Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повернути ОСОБА_5 в повному обсязі кошти, які були утриманні з його пенсії як надміру виплачені за період із 01 квітня 2017 року по день набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 150 (дві тисячі сто п’ятдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 06.01.2018 р.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_9