Ухвала суду № 71553248, 12.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

справа №263/302/18

провадження №2/263/819/2018

УХВАЛА

Про залишення позовної заяви без руху

12 січня 2018 року м.Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 3000 доларів США, що станом на 09.01.2018 року за курсом Національного банку України становить 84609,99 гривень.

При зверненні до суду позивач у позовній заяві просив про відстрочення або розстрочення сплати судового збору через скрутне матеріальне становище.

Ознайомившись із заявою, приходжу до висновку, що заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, а саме: до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання до суду заяви майнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 гривень) .

При розгляді клопотання суддя зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 257 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При розгляді клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суддя враховує, що позивач в обґрунтування зазначеного клопотання не надав жодного доказу його скрутного матеріального становища, тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Тим більш, як вбачається з позовної заяви, в 2017 році позивач мав можливість добровільно, тобто без шкоди для себе та своєї родини надати в борг велику суму грошивих коштів - 3000 доларів США.

Таким чином позивачеві за подання до суду позову з вимогами майнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 846 гривень 09 копійок.

Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.175, 177 ЦПК України, повинен залишити її без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із дня отримання позивачем ухвали.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вказаних порушень ст. 177 ЦПК України, а саме: сплати судового збору за подачу позову з вимогою майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду квитанцію про сплату судового збору за подачу позовної заяви з вимогою майнового характеру у розмірі 846 (вісімсот сорок шість) гривень 09 копійок за наступними реквізитами:

Отримувач платежу: Маріупольське УК(Центральний р-н) 22030101;

р/р 31211206700052 ЄДРПОУ (банку) 37989721;

МФО 834016;

ККД 22030101;

призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Роз’яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.М.Томілін