Ухвала суду № 71552723, 12.01.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/352/18

Провадження №1-кс/219/353/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., за участю секретаря Троян Л.К., прокурора Дундара В.Є., слідчого Малюк А.А., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут клопотання слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_3, яке погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050150002726 від 18 листопада 2017 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого: 1) 16 жовтня 1989 року Артемівським районним судом Донецької області за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140 КК УРСР до 2 років виправних робіт; 2) 25 грудня 1989 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 206 КК УРСР до 3 років позбавлення волі з відстрочкою вироку на 2 роки; 3) 09 квітня 1991 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст.ст. 42, 43 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 4) 06 травня 1999 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 5 років позбавлення волі; 5) 30 жовтня 2002 року Костянтинівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 6) 09 квітня 2003 року Костянтинівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 7) 23 квітня 2008 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 10 років 3 місяців 28 днів позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності в прибуток держави; 8) 01 червня 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 9) 03 листопада 2017 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, та цього ж дня звільненого з-під варти в залі суду; проживаючого без реєстрації за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред’явленої підозри, 17 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись неподалік будинку № 75, розташованого по вулиці Ковальській у місті Бахмут Донецької області, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, вирішив проникнути на територію вказаного домоволодіння, з метою викрадення чужого майна, та переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, керуючи корисливим мотивом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїй дій, у невстановлений слідством спосіб проник на територію зазначеного домоволодіння. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, знаходячись на території подвір’я вказаного домоволодіння, діючи умисно, таємно, шляхом пошкодження гвинтового замку на вхідних дверях за допомогою металевого лому, який належить потерпілому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, знайденого ним на території вказаного домоволодіння, проник до приміщення сараю, де з метою таємного викрадення чужого майна знайшов клітчату сумку та білий пропіленовий мішок, в які вирішив класти викрадене майно потерпілого з приміщення сараю, а саме: в клітчату сумку поклав магнітофон-приставку торгівельної марки «Нота» у не працюючому стані, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє, а в білий пропіленовий мішок поклав одну пару роликових ковзанів торгівельної марки «ACTION» вартістю 404,40 гривень та телевізійну прийомну антену з дротом у комплектації, яка також для потерпілого матеріальної цінності не представляє. Далі, в приміщенні сараю ОСОБА_2 знайшов візок для ручного перевезення типу «кравчучка» у кількості двох штук загальною вартістю 309 гривень, одну з яких помістив у вищевказаний мішок, а на іншу поклав наповнений білий пропіленовий мішок та клітчату сумку з викраденим майном. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 17 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині 05 хвилин, знаходячись в приміщенні сараю, розташованого на території подвір’я домоволодіння № 75, розташованого по вулиці Ковальській у місті Бахмут Донецької області, таємно, діючи умисно та повторно, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, і звернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, поклав вказане майно біля сараю, але з причин, що не залежали від його волі, був зупинений потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого кинув викрадені ним речі, після чого, шляхом ривку, вирвався з рук потерпілого ОСОБА_5 та почав втікати з місця вчинення злочину, покинувши територію вищевказаного домоволодіння. Тим самим ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, при цьому злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. При цьому прокурор наголосив, що підозра є обґрунтованою, що підтверджується доданими до клопотання доказами. Також зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду через те, що не має міцних соціальних зв’язків (не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, хоча є молодою і фізично здоровою особою), та враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні через проведення антитерористичної операції, з метою уникнення притягання до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та взагалі виїхати за межі України; незаконно впливати на потерпілого та свідка по кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є особою, раніше судимою за скоєння корисливих злочинів, у зв’язку з чим інші, більш м’які запобіжні заходи, такі як особисте зобов’язання, особиста порука, застава та домашній арешт, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний пояснив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, скарг з питань ведення досудового слідства не має, просив у задоволенні клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, оскільки підозра у скоєнні злочину є необґрунтованою, а розмір шкоди, завданої ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_5 є недостатньою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв’язку з чим вважав недоцільним застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_7 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується.

Статтею 21 ОСОБА_7 України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, доведена прокурором з посиланням на вже зібрані докази та матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколами допиту потерпілого від 18 листопада 2017 року та від 26 грудня 2017 року; протоколом огляду місця події від 18 листопада 2018 року; висновком експерта № 2/5-618 від 13 грудня 2017 року; висновком експерта № 2/20-1061 від 26 грудня 2017 року; протоколами допиту свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_6; протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 грудня 2017 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

10 січня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, – закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, є особою, раніше неодноразово судимою за скоєння злочинів проти власності, офіційного працевлаштування та стійких соціальних зв’язків не має, постійного місця проживання не має. Зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_2 з метою уникнути покарання, пов’язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, незаконно впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, скоїти інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

В свою чергу, доводи захисника з того приводу, що суми викраденого майна можливо недостатньо для притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності, спростовуються висновком експерта за № 2/20-1061 від 26 грудня 2017 року, згідно якого загальна вартість викраденого ОСОБА_2 майна складає 736,58 гривень.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м’які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 КПК України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, 10 січня 2018 року, тобто строк досудового розслідування спливає 10 березня 2018 року. У зв’язку з наведеним, слідчий суддя вважає за необхідне встановити запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 58 (п’ятдесят вісім) днів, починаючи з 12 січня 2018 року по 10 березня 2018 року включно.

Також, виконуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за обов’язок визначити розмір застави у виді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить, відповідно до статті 202 частини 4 КПК України, звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз’ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов’язання: 1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з’явитися з поважних причин – завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик; 2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4) строком на 58 (п’ятдесят вісім) днів з 12 січня 2018 року по 10 березня 2018 року включно.

Строк дії ухвали по 10 березня 2018 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок 37311047011792, отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача – Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796, у розмірі 52860 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою – звільнити ОСОБА_2 з під варти, роз’яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 на протязі 2 (двох) місяців з дня внесення застави наступні зобов’язання:

1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з’явитися з поважних причин – завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик;

2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи.

Строк дії обов’язків в разі внесення застави визначити до двох місяців.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Донецької області прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя О.С.Конопленко