Ухвала суду № 71552579, 09.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22717/17

Провадження №11-кп/772/186/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Федчука В.В.

суддів: Мішеніної С.В., Ващук В.П.

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянув «09» січня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання засудженого

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м.Одеси, судимого

-31.03.1999 року Одеським обласним судом за п.п. «а,г,е,і» ст. 93,ч.3 ст. 142,ч.3 ст. 193 КК України, на підставі ст. 42 КК України до смертної кари – розстрілу;

-08.06.2000 року ухвалою Верховного Суду України змінено смертну кару на довічне позбавлення волі.

про застосування до нього Закону України від 26.11.2015 року № 838-У111 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання».

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Ведешина О.О.

захисника-адвоката: ОСОБА_3

за апеляційною скаргою з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від «09» листопада 2017 року, -

В с т а н о в и в :

З матеріалів провадження вбачається, що до Вінницького міського суду Вінницької області 23.10.2017 надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України № 838-У111 від 26.11.2015 року) та зарахування йому в строк відбуття покарання часу попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» відмовлено.

В апеляційній скарзі з доповненнями засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду від 09.11.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_2 до довічного позбавлення волі, про застосування до нього вимог ч.5 ст. 72 КК України, щодо зарахування строку попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі у строк покарання та прийняти відповідне рішення про задоволення заяви ОСОБА_2

Свої вимоги апелянт мотивують тим, що згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України « Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Також апелянт зазначає, що ст.72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року не містить обмежень до застосування Закону України « Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання », до осіб засуджених до довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, думку захисника – адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями, просила її задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, суд вважає, що апеляційна скарга з доповненнями засудженого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вироку, Одеського обласного суду від 31.03.1999 за п.п. «а, г,е, і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193 КК України, на підставі ст. 42 КК України до смертної кари – розстрілу.

Ухвалою Верховного Суду України від 08.06.2000 ОСОБА_2 замінено смертну кару на довічне позбавлення волі.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України зі змінами, внесеними Законом України №838-VIII від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання», зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що правила, закріплені у ст. 72 КК України, розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання. Довічне позбавлення волі до переліку таких покарань не відноситься. Не застосовуються ці правила й у випадку заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі внаслідок акта про помилування.

Оскільки ОСОБА_2 засуджений до довічного позбавлення волі, тобто призначене йому покарання не має кінцевого строку відбуття, а норми про зарахування строку попереднього ув’язнення, закріпленні у ч. 5 ст. 72 КК України, розповсюджувалися лише на осіб, яким призначено строкове покарання у виді позбавлення волі, передбачене ст. 63 КК України, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що застосування Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» до покарання, призначеного ОСОБА_2 не можливе, а клопотання задоволенню не підлягає.

Однак, з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 жовтня 2017 року № 5-121кс(15)17 вбачається, що відповідно до положень статті 52 КК основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Статтею 63 КК визначено, що покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Довічне позбавлення волі – найсуворіше покарання у кримінальному праві України. Цей вид покарання передбачено в альтернативі з позбавленням волі на певний строк за обмежене коло особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Засудження до довічного позбавлення волі, як і до позбавлення волі на певний строк, передбачає конкретне визначення початку відбування цих покарань. Упродовж відбування довічного позбавлення волі законодавством установлені конкретні часові показники, сплив яких змінює правовий статус засудженого до цього покарання. Йдеться, зокрема, а) про виникнення у засудженого до довічного позбавлення волі права на подання клопотання про помилування – «після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання (частина сьома статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК); б) про виникнення права на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру – після відбуття п’яти років строку покарання (частина шоста статті 151 КВК); в) про виникнення права на розгляд питання про переведення з одних приміщень камерного типу в інші та з приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень – «після фактичного відбуття … не менше п’яти років строку покарання» (частина друга статті 151-1 КВК).

Крім того, згідно з частиною другою статті 87 КК України актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років.

У приписах частини п’ятої статті 72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ зазначено про те, що передбачені в ній правила зарахування строку попереднього ув’язнення мають застосовуватися у період дії цієї норми при засудженні осіб до позбавлення волі.

Статтею 24 Конституції України громадянам гарантована рівність конституційних прав і свобод та рівність перед законом.

Встановлення різних правил щодо осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі є дискримінаційним заходом у розумінні Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 грудня 1950 року.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 висловив наступну правову позицію: «Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод».

Таким чином застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, Закону № 838-VІІІ не може бути обмежено, оскільки передбачені частиною п’ятою статті 72 КК правила зарахування у строк покарання строку попереднього ув’язнення мають істотне значення для обчислення засудженому строку фактичного відбування покарання, що прямо впливає на реалізацію ним прав щодо зміни умов тримання, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, у тому числі права на звернення з клопотанням про помилування.

Однак, засуджений ОСОБА_2 вже звертався до суду з клопотанням про зарахування останньому строку попереднього ув’язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі та з даного приводу вже приймались судом рішення.

Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зарахування йому строку попереднього ув’язнення, з розрахунком один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2016 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про зарахування йому строку попереднього ув’язнення у строк покарання на підставі ч.5 ст. 72 КК України, залишено без змін.

Отже, клопотання засудженого ОСОБА_2 про зарахування йому строку попереднього ув’язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, вже була предметом судового розгляду та прийнято рішення про відмову у його задоволенні, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному кримінальним процесуальним кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 9 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, підлягає скасуванню з постановленням нової постанови з тих підстав, що з приводу звернення засудженого ОСОБА_2 судом вже прийнято судом рішення, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, ст. 72 КК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року, якою відмовлено засудженому ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про застосування до нього Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання», - скасувати, та прийняти нову ухвалу.

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України - відмовити.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Згідно з оригіналом:

Суддя: