Вирок № 71552514, 12.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/249/15-к

Провадження №11-кп/772/9/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Рупака А.А., Ковальської І.А.,

із секретарями Діденко В.В., Міхневич І.А.,

з участю прокурорів: Миколайчука Д.Г., Кузьміна С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

його захисника – адвоката ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у ньому ОСОБА_6 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 8 червня 2016 року, яким

ОСОБА_3, який народився 1976 року 3 лютого в с.Соболівка Теплицького району Вінницької області, де і мешкає по вул. Першого Травня 76, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, одружений, раніше судимий:

04.11.2003 Ладижинським міським судом Вінницької області за ст.152 ч.1, 186 ч.2, 152 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України до 10 років позбавлення волі;

19.04.2005 Теплицьким районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3, 70 КК України до 10 років позбавлення волі;

01.12.2014 Гайсинським районним судом Вінницької області за ст.152 ч.3, ст.186 ч.2, ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі,

визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187КК України та на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України він виправданий за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину; вирішене питання про долю речових доказів; цивільні позови прокурора та в.о. прокурора м. Ладижина Вінницької області залишені без розгляду,

в с т а н о в и в:

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

ОСОБА_3, будучи 19.04.2005 року востаннє засудженим Теплицьким РС Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України до призначеного покарання приєднано частину не відбутого за вироком Ладижинського МС Вінницької області від 07.11.2003 року покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі та 25.02.2013 року звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий умисний злочин проти власності.

Так, 15.07.2014 року, близько 21.00 години, в м. Ладижин Вінницької області, ОСОБА_3 знаходячись неподалік дочірнього підприємства «Екстра», яке розташоване по вул. Леніна, в районі містку через р. Сільниця, сховавшись в кущах для здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, умисно, із застосування заздалегідь приготовленим для нападу молотком, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_5, яка в той час прямувала по доріжці в напрямку вищевказаного підприємства, завдавши останній декілька ударів металевою робочою частиною молотка в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми – забійної рани – гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови. Згідно висновку судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014 року черепно-мозкова травма виявлена у ОСОБА_5 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів) можливо 15.07.2014 року, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелому, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири (3-4) виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричиненні однією особою.

Отримавши вищевказані тілесні ушкодження потерпіла ОСОБА_5 відштовхнувши від себе підозрюваного ОСОБА_3 та скориставшись цією можливістю змогла втекти.

Вказані дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючою ознакою якого є: розбій поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Розглянувши кримінальне провадження, суд відповідно до ст. 89 КПК України визнав недопустимими надані стороною обвинувачення докази через порушення органом досудового розслідування вимог ст.ст. 38-40 КПК України, які передбачають повноваження органу досудового розслідування, його керівника та слідчих, а також через порушення ст. 228 КПК України, якою регламентовано пред’явлення особи для впізнання, у зв’язку з чим ухвалив щодо обвинуваченого ОСОБА_3 виправдувальний вирок.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, призначивши йому покарання у виді 14 років позбавлення волі та на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання йому призначити шляхом поглинення більш суворим покаранням за даним вироком менш суворого, призначеного за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.20014, у виді 14 років позбавлення волі, зарахувавши строк відбування покарання з моменту проголошення вироку та до нього строк покарання, відбутого за попереднім вироком від 01.12.2014, а також строк перебування ОСОБА_3 під вартою відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, під час судового розгляду якого судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, які виразились у тому, що суд, визнаючи докази недопустимими, неправильно трактував положення ст.ст. 39, 40 КПК України, не зважив на положення ч.3 ст. 110 КПК України, якою визначено, що процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка виноситься у випадках, передбачених КПК України та зробив хибний висновок про порушення вимог ст. 228 КПК України щодо необхідності проведення впізнання особи наживо.

Заслухавши доповідь судді, за клопотанням прокурора повторно дослідивши в порядку ч.3 ст. 404 КПК України у матеріалах кримінального провадження письмові докази, допитавши потерпілу ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, провівши судові дебати, в яких прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_4 заперечили проти її задоволення, наполягаючи на залишенні обґрунтованого, на їх переконання, виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 без зміни, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Висновок суду про необхідність виправдання ОСОБА_3 у пред’явленому йому органом досудового розслідування обвинуваченні у зв’язку з його недоведеністю через допущені в ході провадження досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до визнання недопустимими цілого ряду доказів, є помилковим.

Так, визнаючи недопустимими зібрані під час досудового розслідування докази, суд у вироку послався на те, що отримані під час досудового розслідування докази винуватості ОСОБА_3 внаслідок проведення слідчих дій в порушення вимог ст.ст. 38-40 КПК України неуповноваженими особами, оскільки слідчі проводили слідчі дії без відповідних постанов керівника органу досудового розслідування.

Разом з тим, суд залишив поза увагою те, що згідно п. 1 ч.2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування наділений повноваженнями, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування. При цьому вказана норма закону не передбачає обов’язковість винесення вмотивованої постанови. ОСОБА_9 постанова виноситься лише у випадку відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування згідно п.2 ч.2 ст. 39 КПК України і, крім того, згідно п. в ч.2 зазначеної статті керівник органу досудового розслідування, вправі здійснювати досудове розслідування, користуючись повноваженнями слідчого.

ОСОБА_9, суд визнав недопустимими доказами впізнання за фотознімками 18.10.2014. проведене з ОСОБА_7, під час якого остання впізнала на фото ОСОБА_3, як особу, яку вона бачила близько 20 години в м. Ладижині в магазині «Каприз» та впізнання за фотознімками 18.10.2014, проведене з ОСОБА_5, під час якого та впізнала по фото ОСОБА_3, як особу, яка вчинила на неї напад 15.07.2014 близько 21 години, вважаючи, що впізнання по фотознімку застосовується у крайніх випадках за неможливості пред’явлення особи і таке впізнання може провести, якщо особа, яка підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні, а тому необхідність проведення впізнання по фотознімку в даному випадку була відсутня, оскільки ОСОБА_3 на момент проведення впізнання перебував під вартою, також в матеріалах кримінального провадження відсутня його відмова про участь у впізнанні.

Однак, ст. 228 КПК України, яка регламентує порядок проведення пред’явлення особи для впізнання, не містить в собі імперативної вимоги обов’язкового проведення впізнання наживо з підозрюваною особою.

Відповідно до ч.6 ст. 228 КПК України, за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.

Під час досудового розслідування вказана необхідність була обумовлена тим, що підозрюваний ОСОБА_3 перебував у СІЗО, а потерпіла тривалий час у лікарні, боялась зустрічі із ОСОБА_3, тому слідчим було прийнято рішення про проведення впізнання за фотознімками з потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_7, які проведені у відповідності до вимог ст. 228 КПК України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає належними та допустимими наступні докази.

Протокол огляду місця події, від 16.07.2014, згідно якого на ділянці неподалік заводу "Біолік" ліворуч будинку №176 по вул.Леніна виявлено та вилучено жіночий черевичок сірого кольору з танкеткою білого кольору. На відстані близько одного метра виявлено та вилучено аналогічний черевичок та поліетиленовий пакет. На вказаній ділянці в двох місцях витоптана трава (т.1 а.с.а.с.113-118). Вказані вище предмети приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів (т.1 а.с.138).

Під час огляду предмету 17.07.2014, було оглянуто спортивну кофту, надану потерпілою ОСОБА_5, на якій виявлені плями бурого кольору (т.1 а.с.а.с.120-121).

В ході проведення огляду місця події 17.07.2014, а саме домоволодіння №76 по вул.1-го Травня в с.Соболівка Теплицького району Вінницької області виявлено та вилучено джинсові штани сірого кольору з плямами темно-бурого кольору, кофту з переважною розфарбовкою сірого кольору з плямами бурого кольору, дитячий рюкзак чорного кольору з малюнками всередині якого є плями темно-бурого кольору, молоток з краплями коричневого кольору на металевій частині (т.1 а.с.а.с.124-134). Вказані предмети приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів (т.1 а.с.а.с.135-136).

Відповідно протоколу від 21.07.2014 отримано зразки крові ОСОБА_5 (т.1 а.с.145).

Під час слідчого експерименту 23.07.2014 ОСОБА_3 відтворив обстановку і свої дії під час вчинення розбійного нападу (т.1 а.с.а.с.150-152).

В ході пред’явлення особи для впізнання за фотознімками 18.10.2014 ОСОБА_7 впізнала по фото ОСОБА_3, як особу, яку вона бачила близько 20 години в м.Ладижині в магазині "Каприз" (т.1 а.с.а.с.176-179).

В ході пред’явлення особи для впізнання за фотознімками 18.10.2014 ОСОБА_5 впізнала по фото ОСОБА_3, як особу, яка вчинила на неї напад 15.07.2014 близько 21 години (т.1 а.с.а.с.181-184).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №350 від 08.08.2014, кров громадянки ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А. В плямах на джинсових штанах, представлених для дослідження, знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений тільки антиген ОСОБА_9 чином, дана кров може походити від будь-якої людини з групою крові В з ізогемаглютинином анти-А, і походження її від потерпілої ОСОБА_5 не виключається. В плямах на байковій кофті, джинсових штанах та рюкзаку, представлених на дослідження, наявності крові не встановлено (т.1 а.с.а.с.159-161).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №223 від 14.08.2014, при дослідженні молотка, вилученого під час огляду будинку гр-на ОСОБА_3, наявність крові не встановлена (т.1 а.с.а.с.162-163).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014, у громадянки ОСОБА_5 мають місце тілесні ушкодження в вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани - гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови (кількість і локалізація в представлених медичних документах чітко лікарями клініцистами не вказана). Черепно-мозкова травма такого характеру, яка виявлена у громадянки ОСОБА_5 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів), можливо 15.07.2014, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелома, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири, виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричинені однією особою, згідно обставин з постанови слідчого (т.1 а.с.а.с.169-171).

Вказані докази об’єктивно узгоджується з показаннями потерпілої, свідків та експерта.

Так, допитана судом потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 15.07.2014 близько 20 години вона йшла на дачу з вул. Сонячної по стежці позаду заводу «Біоліка» та по дорозі побачила чоловіка. На дачі пробула біля години, а коли поверталась з дачі, знову побачила того ж чоловіка. Коли вона пройшла через міст і порівнялась з ним, він запитав її де технікум. Вона сказала чоловіку куди йти, а той, стоячи біля неї з лівої сторони, вдарив її по голові. Коли вона обернулась і запитала що це таке, він ще раз вдарив її, повалив на землю, виліз зверху і продовжував наносити удари по голові. Вона схопила його за горло, відбилась ногою і побігла. Чоловік догнав її, вчепився за коси і продовжував бити. Вона відбилась і побігла. По дорозі вона побачила чоловіка з велосипедом, попросила допомоги. Зрозумівши, що допомоги не буде, пішла далі до заводу "Біолік". Біля заводу вона достала телефон і подзвонила до сестри, сказала, щоб та її зустріла, розповіла про свій стан. Коли вона доходила до садка, її догнав чоловік на велосипеді, сказав, що там її пакет і капці, на що вона відповіла, що не повернеться, бо хоче жити. Потім її зустріла сестра біля четвертої школи і вони пішли в лікарню. В лікарні викликали міліцію. Чоловік, який її бив, в першу зустріч і в другу знаходився в одному і тому ж місці. Цей чоловік бив її круглим, старим, випуклим з одного боку молотком. Скільки він наніс ударів не рахувала. В неї був мобільний і сережки, на другий день їх не було. Особу, яка перебуває за гратами, вона впізнала як нападника. Цього чоловіка вона впізнала ще в лікарні по фото, яке показувала міліція. Вона працює вчителем фізкультури і має хороший стан здоров’я. Вважає, що шрамів на шиї у ОСОБА_3 немає, бо у неї тоненькі і маленькі нігті. Чоловік з велосипедом коли догнав її сказав, що ОСОБА_3 до нього підходив, казав, що вона його сестра, яка тікає з дому. ОСОБА_3 був в темних штанах і спортивній кофті. Удари наносились в вершню частину голови і лоба. Руками і ногами чоловік її не бив, а тільки молотком. В чоловіка, який на неї напав на плечах був дитячий рюкзак. Одягнений був в спортивну кольорову кофту. Чоловік був трохи нижче неї. В неї були срібні сережки, їх не зривали з вух. Вона не може стверджувати, що він їх не зривав, вона на другий день лише побачила що їх нема. В лікарню працівники міліції приносили кілька фотографій. Вона впізнала чоловіка на другий день. Після нападу вона побігла боса, туфлі лишила, і пакет. Кофта у ОСОБА_3 була зелена з білим, спортивна. Свої свідчення ОСОБА_5 підтвердила під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

ОСОБА_10, допитана в якості свідка, показала, що ОСОБА_5 є її рідною сестрою. 15.07.2014 біля 21 години їй подзвонила сестра, задихалась, сказала, що на неї напали і сказала де вона знаходиться. Вона побігла до садка, де мала бути ОСОБА_5. В садку вона зустріла ОСОБА_5, ліва частина її обличчя була закривавлена, сестра була боса, куртка була в крові. Вони пішли на швидку, де передала сестру лікарям, і пішла до мами.

Свідок ОСОБА_11 показав, що ввечері він їхав з роботи на велосипеді в сторону спиртзаводу, де є місток через річку. На повороті стояв чоловік, той що за гратами. Він подумав, що той когось чекає і поїхав далі до гаража. Метрів через двісті він чекав біля гаража свою дружину, коли до нього підбігла потерпіла, в якої все обличчя, волосся були в крові. Вона попросила допомоги, сказала що її побили молотком. Він їй сказав, щоб вона йшла до під’їзду. Потім проходив якийсь дід, який сказав що чоловік бив сестру і вона загубила капець. Більше того діда він не бачив і не запам’ятав його. У ОСОБА_3 була куртка захисного кольору, невеликий дитячий рюкзак на плечах.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона бачила чоловіка, який знаходиться за гратами в залі суду, того дня, коли все сталось. Він ходив протягом дня біля магазину і вона звернула увагу. Вона працює в магазині продавцем. 15.07.2014 цей чоловік був з дитячим рюкзаком. Коло покупців в магазині невелике, раніше вона його не бачила. Біля години вечора він купив у неї воду і пішов в сторону кладки до Біоліку. Чоловік з нею не спілкувався, просто купив воду. Одягу точно не пам’ятає. Начебто світла футболка із вставками, кепка, джинси. Це точно ця особа, що за гратами. Вказаний свідок підтвердила свої показання під час апеляційного розгялду кримінального провадження.

Експерт ОСОБА_12 показав, що усі тілесні ушкодження, а їх біля п’яти, були спричинені в один проміжок часу. Основна ліва надбрівна ділянка на голові, куди був основний удар, всі в один проміжок часу. Первинний огляд проведено було поверхнево. Травма такого характеру на вигляд може вважатись неважкою, людина спочатку могла пересуватись, але могла і втратити свідомість, це залежить від людини. Травма важка, небезпечна для життя під час спричинення. Основна причина, перелом кісток черепа, лобна кістка міцна, перелом надбрівної кістки легше, тому вставлялась пластина, сам удар сильний, забій головного мозку, це є наслідком наростання крововиливу. В даному випадку спочатку після травми людина могла рухатись. Кожна людина по різному реагує на удари. Експертиза робилась тільки по медичних документах Ладижинської лікарні та Вінницької лікарні. Травми були очевидні, людину в даному випадку можна було подивитись тільки для уточнення кількості ударів. Лікарі клініцисти не завжди в точності описують кількість поранень. По їх показах, що описані в висновках є чотири рани. Основний рана - лобова кістка. Всі інші рани в потиличну частину, вони не класифікували за ступенем важкості. Ці рани відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, основний удар в лоб, який є пошкодженням життєвих органів, внаслідок пошкодження кістки, крововилив. Могла наступити смерть. Те, що потерпіла після удару ходила, говорила, це приглушений неадекватний стан, шокова реакція, яка розвивається не за хвилину. Тут травма черепно-мозкова локальна, яка розвивається з часом, натікає кров в мозок, це травма з віддаленими наслідками. Якщо людина фізично здорова, то могла подолати відстань після удару.

Свідок ОСОБА_13 показав, що він проводив огляд місця проживання ОСОБА_3 як слідчий. Огляд проводився за ініціативою працівників карного розшуку. Огляд проводив безпосередньо він. Огляд проводився по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5. Він був в складі слідчої групи, старшим групи була ОСОБА_14 Кому належить садиба яку оглядали не з’ясовували, ОСОБА_3 сказав, що це його домоволодіння. Тиск на ОСОБА_3 не чинився. Оперативному підрозділу надійшла інформація про можливість причетності ОСОБА_3 до подій. Він разом з оперативниками ОСОБА_15 ОСОБА_16 поїхали в Соболівку Теплицького району, точної адреси не пам’ятає. За місцем проживання був ОСОБА_3, його син, віком близько 10 років. ОСОБА_3 вийшов до них, надав добровільну письмову згоду на огляд місця проживання за участі понятих. Ними було виявлено в літній кухні на підлозі молоток, в іншому приміщенні на ліжку дитячий рюкзак чорного кольору з малюнком, біла кофта з копюшоном з візерунками, з плямами бурого кольору. В хаті на вішалці були виявлені джинсові штани сірого чи темно синього кольору з плямами бурого кольору. Дані речі були вилучені. ОСОБА_9 до помешкання приїхали працівники Гайсинського РВ, у них в машині знаходилась дівчина, пізніше стало відомо, що вона потерпіла. У тієї дівчини був викрадений мобільний телефон. ОСОБА_3 сам дав згоду на огляд, пояснень під час огляду не давав.

Свідок ОСОБА_17 показав, що особисто обвинуваченого не знає. В той день близько 10 години його попросили працівники міліції щоб він був свідком. Він прийшов до міліції всі поїхали. Там був обвинувачений, міліція, знімали на відео. Обвинуваченому роз’яснили права. Він відмовився від захисника. Обвинувачений показував, що робив, а він ходив за ним і міліціонерами. Спочатку обвинувачений сказав, що приїхав в Ладижин, щоб скоїти крадіжку. Він сидів в кущах, потім йшла дівчина, він її вдарив по голові. Усе він показував. Його залучали в якості понятого при слідчому експерименті. Обвинувачений показував стежку попід паркан, витягнув молоток, спитав щось у дівчини, показував як наносив удари – лівою рукою, показував на статистові. Потім він сів на неї, вона вирвалась і все.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він був понятим, слідча дія проводилась біля заводу Біолік. Там є стежка, де ховався обвинувачений, щоб найти людину, в якої можна вкрасти гроші, бо жінка в лікарні. Захисника не було, він відмовлявся, тиску не чинили. Він сам водив працівників міліції, показував, де сховався, як йшла потерпіла, спитав де находиться коледж, потерпіла відвернулась і він ударив її молотком, який був в сумці, приніс молоток з собою. Його мотиви - він безробітний, потрібні гроші, допомогти своїй дружині. Показував, що вдарив жінку по голові, показував на статистові. Спочатку перший удар, потім ще кілька, вона упала і він ще наносив удари молотком, потерпіла відбилась і втекла. Все знімали на відео. Вказаний свідок підтвердив свої показання в апеляційному суді.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кожен окремо показали, що вони були свідками при вилучені одежі в будинку ОСОБА_3. Були вилучені одежа в крові та молоток. В хату чи в сарай вони не заходили, залишались біля машини, біля хвіртки, їм показали, який одяг та речі вилучили. Речі спакували. Тиску на ОСОБА_3 не чинили. У них зауважень до слідчих не було. ОСОБА_3 був в машині у оперативників.

Проаналізувавши та оцінивши наведені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_3, будучи 19.04.2005 року востаннє засудженим Теплицьким РС Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України до призначеного покарання приєднано частину невідбутого за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.11.2003 року покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі та 25.02.2013 року звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий умисний злочин проти власності.

Так, 15.07.2014 року, близько 21.00 години, в м. Ладижин Вінницької області, ОСОБА_3, знаходячись неподалік дочірнього підприємства «Екстра», яке розташоване по вул. Леніна, в районі містку через р. Сільниця, сховавшись в кущах для здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, умисно, із застосуванням заздалегідь приготовленим для нападу молотком, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_5, яка в той час прямувала по доріжці в напрямку вищевказаного підприємства, завдавши останній декілька ударів металевою робочою частиною молотка в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми – забійної рани – гематоми лівої лобної (надбрівної) ділянки голови, перелому лівої лобної кістки з переходом на орбіту ока, компресією очного яблука, забою головного мозку, забійних ран ділянок волосяної частини голови. Згідно висновку судово-медичної експертизи №211 від 23.09.2014 року черепно-мозкова травма виявлена у ОСОБА_5 утворилась від дії твердого (твердих), тупого (тупих) предмета (предметів) можливо 15.07.2014 року, внаслідок ударів контактуючими частинами металевого молотка, що не заперечує характеру ран і перелому, а також підтверджується обставинами випадку з постанови слідчого, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Інші забійні рани на волосяній частині голови, яких із записів лікарів три-чотири (3-4) виділяти окремо в ступінь тяжкості в даному випадку немає необхідності, так як усі вони впливали на перебіг черепно-мозкової травми і були спричиненні однією особою.

Отримавши вищевказані тілесні ушкодження потерпіла ОСОБА_5, відштовхнувши від себе підозрюваного ОСОБА_3 та скориставшись цією можливістю змогла втекти.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів кваліфікує за ч.4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій) та з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Призначаючи обвинуваченому покарання, колегія суддів у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України враховує характер та ступінь небезпечності вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, особу винного, який раніше судимий за вчинення особливо тяжких та тяжкого злочину, відсутність обставин, які пом’якшують покарання та обставини, які його обтяжують, - рецидив злочинів та вчинення злочину з особливою жорстокістю.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 слід призначити покарання в наближеному до максимального розміру, передбаченому санкцією ч.4 ст. 187 КК України, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув’язнення на підставі ч.5 ст. 72 КК України.

Заявлені прокурором та в.о. прокурора м. Ладижина цивільні позови про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину відповідно до ч.3 ст. 128, ст. 129 КПК України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо речових доказів, то їх, окрім молотка, слід повернути засудженому та потерпілій.

Керуючись ст.ст. 405, 407, п.3 ч.1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 8 червня 2016 року, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.4 ст. 187 КК України та його виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину, скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення призначеним покаранням за даним вироком покарання, призначеного за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 1 грудня 2014 року, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання рахувати з 12 грудня 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_3 строк попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі за період з 12 грудня 2016 року по 12 січня 2018 року.

Речові докази : спортивну кофту, два жіночих черевика сірого кольору, поліетиленовий пакет, передані на зберігання потерпілої ОСОБА_5, - залишити їй; чоловічі джинсові штани сірого кольору, різнокольорову кофту, дитячий рюкзак, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_3; молоток знищити.

Цивільні позови прокурора та в.о. прокурора м. Ладижина Вінницької області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету м. Ладижина (р/р 31410544700008 в ГУДКСУ у м. Ладижині Вінницької області МФО 802015, ЄДРПОУ 35878997, КБКД 24060300) 637,54 грн. витрат, понесених Ладижинським МТМО на лікування ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Вінницького обласного бюджету (р/р 35425001002166 в ГУДКСУ у Вінницькій області, ЄДРПОУ 01982264, МФО 802015) 2221, 52 грн. витрат, понесених Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім. акад. ОСОБА_20 на лікування ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 – у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді: (підписи)

ОСОБА_2 ОСОБА_21 ОСОБА_22

Згідно з оригіналом: