Ухвала суду № 71551756, 03.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

У Х В А Л А

03 січня 2018 року

м. Київ

справа № 758/8416/15-ц

провадження № 61- 35 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про розшук майна боржника ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 18 грудня 2017 року звернувся з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Відповідно до пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу подано без додержання відповідних вимог процесуального закону, чинного на момент подання такої скарги. Зокрема, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України не сформульовано клопотання - процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:

- залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

- скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

- скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

- скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

- скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині;

- у передбачених Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

- у передбачених Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої статті 409 ЦПК України.

Зі змісту касаційної скарги випливає, що заявником ставиться питання про скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення, та скасування ухвали апеляційного суду та вирішення питання по суті. Разом з тим, оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, залишено без змін рішення першої інстанції. Наведене свідчить про необхідність заявнику уточнити процесуальну вимогу касаційної скарги, викласти її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки до вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір». Починаючи з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

За подання фізичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду: ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Виходячи з наведеного заявнику необхідно сплатити 352,40 гривень судового збору.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, рахунок отримувача: 31213207700007, ККДБ: 22030102.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Одночасно суд має наголосити, що під час визначення підстав касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржник зобов'язаний врахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в чинній статті 400 ЦПК України. За вказаною нормою права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на невідповідність поданої скарги вимогам процесуального закону, чинного на момент її подання, а також відповідно до пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, враховуючи, що провадження за зазначеною скаргою не було відкрито, до цієї скарги мають бути застосовані правила статей 392 та 393 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали, щодо повноважень суду залишати касаційну скаргу без руху.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про розшук майна боржника залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк до 05 лютого 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний